УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1685/11
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В.
суддів: Євстаф'євої Т.А., Талько О.Б.
при секретарі Трохимчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним та стягнення сплачених коштів
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 10 травня 2011 року
встановила:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" та просив визнати недійсним кредитний договір від 17.01.2006 року за кредитною карткою НОМЕР_1 з моменту його укладення, стягнути з відповідача на його користь сплачені ним кошти за вказаним договором в сумі 6000 грн. та відсотки за їх користуванням відповідно до облікової ставки Національного банку України. В обґрунтування вимог зазначав, що 17.02.2006 року між ним та відповідачем в м. Радомишлі Житомирської області було укладено письмовий договір, згідно з яким банк надав йому кредит в розмірі 5000 грн. на кредитну картку № НОМЕР_1. Постановою Радомишльського райсуду від 17 грудня 2007 року в кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_2 встановлено, що 15.02.2006 року підсудна ОСОБА_2, використовуючи копії документів та кредитну картку банку „ПриватБанк" НОМЕР_1, які шляхом обману та зловживаючи довірою взяла у ОСОБА_1, оформила заяву від його імені на активацію даної картки, що дозволило їй отримати гроші в сумі 5000 грн. Після того, як ОСОБА_2 не змогла погасити заборгованість по даному договору, заборгованість змушений був погасити ОСОБА_1
Цією постановою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.ст. 358 ч.1, 358 ч.3, 190 ч.1 КК України внаслідок зміни обстановки, а кримінальна справа щодо неї закрита.
Позивач вважав, що кредитний договір є таким, що порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на незаконне заволодіння майном (грошима) позивача.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 10 травня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Кредитний договір, укладений 15 лютого 2006 року між ЗАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_1 визнано недійсним.
Стягнуто з ПАТ КБ „ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 8,50 грн. та 60 грн. понесених витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Апелянт посилається на те, що ОСОБА_2 не є стороною спірного кредитного договору, укладеного між позивачем і банком, а відтак до неї не можуть бути застосовані правила реституції.
Апеляційна скарга публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково з таких підстав.
Задовольняючи вимоги про визнання договору недійсним, суд виходив з того, що оспорюваний договір є таким, що порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на порушення конституційних прав, свобод людини і громадянина, знищення або пошкодження майна фізичної особи. Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Судом встановлено, що 15 лютого 2006 року між відповідачем та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг. Позивачу було видано кредитну картку № НОМЕР_1 з кредитним лімітом у сумі 5000 грн. з базовою відсотковою ставкою за кредитним лімітом на момент підписання договору 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії кредитної картки.
Задовольняючи вимоги про визнання договору недійсним, суд першої інстанції не зазначив у рішенні на порушення саме чиїх конституційних прав і свобод був спрямований оспорюваний правочин та ким із сторін договору.
Оскільки заява про надання банківських послуг підписана та подана до банку ОСОБА_1, про що не заперечував в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача, з умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами ОСОБА_1 був ознайомлений та погоджувався, про що свідчить його заява на а.с.62-63, доказів про те, що дії банку при укладенні договору були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини чи громадянина позивач суду не надав, то висновок суду, що даний договір укладений з порушенням публічного порядку є помилковим.
Враховуючи наведене, рішення в частині визнання недійсним кредитного договору від 15 лютого 2006 року підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення сплачених коштів за договором про надання банківських послуг (кредитним договором), суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст. 1166 ЦК України, проте помилково вважав, що шкода позивачу заподіяна неправомірними діями ОСОБА_2
Постановою Радомишльського райсуду від 17 грудня 2007 року в кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_2 встановлено, що 15.02.2006 року підсудна ОСОБА_2 по домовленості із працівниками Радомишльського відділення ЗАТ КБ „Приватбанк", використовуючи копії документів та кредитну картку банку „ПриватБанк" № НОМЕР_1, які шляхом обману та зловживаючи довірою взяла у ОСОБА_1, оформила заяву від його імені на активацію даної картки, що дозволило їй отримати гроші в сумі 5000 грн. Після того, як ОСОБА_2 не змогла погасити заборгованість по даному договору, заборгованість змушений був погашати ОСОБА_1
Вказаною постановою, яка не скасована та є чинною на даний час, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.ст. 358 ч.1, 358 ч.3, 190 ч.1 КК України, внаслідок зміни обстановки, тобто з нереабілітуючих обставин, а кримінальна справа щодо неї закрита.
Постановами ст. слідчого СВ Радомишльського РВ УМВС України в Житомирській області від 06 серпня 2007 року, які оглянуті і перевірені в судовому засідінні, в порушенні кримінальної справи щодо працівників Радомишльського відділення ЗАТ КБ „Приватбанк" відмовлено (а.с. 42-43 т.2 крим. справи).
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник банку не заперечував про те, що заява на активацію кредитної картки підписана не ОСОБА_1, а ОСОБА_2, клопотань про призначення відповідної експертизи до суду не заявляв.
У зв'язку з неправомірними діями саме працівників банку, що полягають в активації кредитної картки за заявою, підписаною від імені ОСОБА_1 ОСОБА_2, позивачу була заподіяна шкода в розмірі безпідставно сплачених ним коштів за договором про надання банківських послуг.
За таких обставин, рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення коштів підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.
Як видно з виписки по особовому рахунку, ОСОБА_1 за даним договором сплачено 8609,94 грн. Враховуючи розмір позовних вимог, колегія суддів стягує на користь позивача 6000 грн. безпідставно сплачених ним коштів за договором про надання банківських послуг (кредитним договором).
Позовні вимоги про стягнення відсотків за користування коштами є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" - задовольнити частково.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 10 травня 2011 року в частині задоволення позовних вимог про визнання кредитного договору недійним скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про визнання кредитного договору від 15 лютого 2006 року недійсним - відмовити за безпідставністю.
Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення сплачених коштів за кредитним договором та в частині стягнення судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк", ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, місцезнаходження юридичної особи: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50 на користь ОСОБА_1 6000 грн. сплачених коштів за кредитним договором від 15 лютого 2006 року.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 50 грн. понесених витрат по сплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді: