УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а-478/11

Категорія 10.3.3.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Кашапової Л.М., Рафальської І.М.

при секретарі Ганько Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 11 листопада 2009 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування коштів, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у меншому розмірі, ніж визначено Законом, стягнути з відповідача на його користь підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру в розмірі 8556,00 грн. за період з 01.05.2008 р. по 31.12.2008 р., грошову допомогу в зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва в розмірі 1743 грн. 20 коп. за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 11 листопада 2009 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що відповідно до п. 4 постанови КМ України № 936 від 20.09.2005 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, є невід'ємною складовою пенсійного забезпечення та виплачується відповідним управлінням Пенсійного фонду України. Крім того, суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером, являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорія 3 та проживає в АДРЕСА_1 яке відповідно до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.4). Позивач отримує виплати згідно зі ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у меншому розмірі, ніж визначено Законом (а.с. 6).

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від

мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 39 вищезазначеного Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Дія вказаних норм була зупинена Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2008 року.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ч. 1 ст. 37, ч. 2 ст.39 вищевказаного Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Разом з тим, стягуючи з управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, передбачене ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд першої інстанції не врахував, що положення п. 4 постанови КМ України № 936 від 20.09.2005 року, відповідно до яких, вказані виплати здійснюються відповідними управліннями Пенсійного фонду України.

Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції в частині стягнення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, передбачене ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підлягає скасуванню, оскільки управління праці не є належним відповідачем, а відповідне управління Пенсійного фонду України не було притягнуто до участі у справі.

У решті постанова залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 207, 211, 212 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 11 листопада 2009 року в частині вимог про стягнення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, передбачене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, передбачене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - відмовити за безпідставністю.

У решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуюча Судді: