УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0620/2-141/12

Категорія 20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Євстаф'євої Т.А., Талько О.Б.

при секретарі Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки дійсними

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 лютого 2012 року

встановила:

У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом та просила визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та надвірних споруд АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. В обґрунтування вимог зазначала, що у липні 2003 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 письмово було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого, відповідачка зобов'язалася продати їй житловий будинок та земельну ділянку , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ціною 1650 доларів США. Пунктом 4 договору передбачено, що повний розрахунок із продавцем проводиться після отримання генерального доручення та документів на будинок та земельну ділянку.

Довіреністю від 26 липня 2003 року продавець уповноважила її чоловіка ОСОБА_3 продати належний їй житловий будинок та земельну ділянку, а вона сплатила ОСОБА_2 обумовлену в договорі суму коштів.

30 квітня 2006 року її чоловік помер і довіреність втратила чинність.

Укласти договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки відповідно до вимог ст.ст. 208-210, 657 ЦК України відповідачка відмовляється.

Враховуючи наведене, позивачка просила задовольнити позов.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 лютого 2012 року в позові ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не ухилялася від укладення договору купівлі-продажу та не ухиляється на даний час.

Проте, погодитися з таким висновком суду не можна.

Як видно з матеріалів справи, на підставі договору дарування від 16 липня 1997 року ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_2 зареєстровано у визначеному законом порядку (а.с.14-15).

12 серпня 2004 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться за вищевказаною адресою.

26 липня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено письмову угоду купівлі-продажу, за умовами якої ОСОБА_2 зобов'язалася продати ОСОБА_1 вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку розміром 0,11 га за ціною 1650 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити вказану суму продавцю.

З метою зменшення витрат по оформленню договору купівлі-продажу, сторони домовилися, що продавець оформляє генеральну довіреність на ОСОБА_3 і передає всі документи на будинок та земельну ділянку (а.с.10-11).

26 липня 2003 року, на виконання цього договору, ОСОБА_2 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_3 продати за ціну і на умовах на його розсуд жилий будинок з відповідними надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходяться за вищевказаною адресою. Термін дії довіреності до 26 липня 2006 року (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с.13).

Оформити договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки в порядку, визначеному Законом на даний час відповідачка ОСОБА_2 відмовляється, про що свідчать пояснення представника відповідача в судовому засіданні та заперечення відповідачки на позовну заяву та апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент складення сторонами письмового договору, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухилилася від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Оскільки грошові зобов'язання за письмовим договором купівлі-продажу, в порушення вимог ст.169 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент укладення договору, були виражені і оплачені в іноземній валюті, крім того, на момент укладення цього договору ОСОБА_2 не була власником спірної земельної ділянки, підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: