Справа № 2-3327/11 Провадження № 22-ц/0290/1049/2012Головуючий в суді першої інстанції:Дернова В.В.

Категорія: 27 Доповідач: Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів :Оніщука В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі : Ковальчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 2 грудня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2011 року публічне акціонерне товариство « Сведбанк» (надалі-Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що за умовами договору ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 82000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних з кінцевим терміном повернення 20.07.2038 року та взяв на себе зобов'язання кожного місяця сплачувати щомісячну суму мінімально необхідного платежу для погашення кредитної заборгованості та відсотків. У разі порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості. В якості забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за яким поручитель зобов'язалась відповідати перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник в разі порушення останнім взятих на себе зобов'язань. У зв'язку з тим, що боржник належним чином не виконує умови кредитного договору, Банк звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів, як солідарних боржників, суму заборгованості відповідно до умов укладених з ними договорів.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 2.12.2011 року позовні вимоги Банку задоволено та постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 . на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 705 960, 13 грн., з яких заборгованість за кредитом складає 632 777,59 грн., заборгованість по відсоткам- 66 601,09 грн., пеня - 6 581,45 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Банку в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів визнала, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Встановлено, що між Банком і ОСОБА_2 31 липня 2008 року був укладений договір про надання кредиту. У цей же день 31.07.2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до умов яких, остання зобов'язалася відповідати перед Банком за виконання всіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_2 в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, відсотків за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, стягнення пені та інших штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості по кредитному договору, оскільки ОСОБА_2 зобов'язався своєчасно повернути кредит, сплату процентів за користування ним, сплату комісії у порядку та строки, встановлені цим договором, а ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати перед Банком за невиконання ОСОБА_2 зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому, ухвалене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 307, 308,314, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 2 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

З оригіналом вірно: