УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 22-ц/0690/1777/11

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Євстаф'євої Т.А., Талько О.Б.

при секретарі Ямковій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2011 року

встановила:

У жовтні 2010 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просило стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 94 303,22 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 84142,03 грн., заборгованість по процентах - 9037,21 грн., пеню за прострочення кредиту -637,56 грн., пеню за прострочення сплати процентів 486,42 грн. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 12.02.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11297605000. За умовами договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 100 098 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути наданий кредит у повному обсязі до 12.02.2015 року та сплатити за користування кредитом 13,5 процентів річних. Поручителем за ОСОБА_1 на умовах солідарної відповідальності за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору, виступила ОСОБА_2

Свої зобов'язання за договором банк виконав, а відповідачі проценти за користування кредитом не сплачують. З вересня 2009 року виникла прострочена заборгованість. У зв'язку з простроченням платежів згідно зі ст.1050 ЦК України банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми позики. Враховуючи наведене, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту в сумі 94303 грн. 22 коп., а також понесені судові витрати в сумі 1063 грн.

А апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що, на думку апелянта, призвело до ухвалення незаконного рішення.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрутованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як видно з матеріалів справи, 12.02.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11297605000. За умовами договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 100 098 грн., а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит до 12.02.2015 року та сплатити за користування кредитом 13,5 процентів річних.

На забезпечення виконання умов договору 12.02.2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №11297605000/п, за умовами якого поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Свої зобов'язання за договором банк виконав, ОСОБА_1, починаючи з вересня 2009 року допустив прострочення щомісячних платежів.

Дані правовідносини регулюються ст.ст. 1054, 1055, 1046- 1053 ЦК України та умовами кредитного договору та договору поруки.

Відповідно до п.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з п.5.3 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленому розділом 12 цього Договору.

За п.12.1 сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у п.п. 2.3., 4.9, 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 8.4., 10.2., 10.14. цього Договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

Як видно з доводів апеляційної скарги та пояснень представника відповідачів у судовому засіданні апеляційної інстанції, відповідачі повідомлення банку про дострокове повернення кредиту не отримували.

У матеріалах справи відсутні належні докази того, що таке повідомлення (вимога) на адресу відповідачів направлялося.

Заяви від 26.02.2010 року на ім'я відповідачів, що знаходяться на а.с.17-18, не свідчать про належне виконання банком умов кредитного договору щодо повідомлення позичальника про дострокове повернення кредиту. Докази про вручення вказаних заяв відповідачам позивач суду не надав, у зв'язку з чим неможливо визначити настання терміну дострокового повернення кредиту.

Оскільки, умови кредитного договору щодо повідомлення позичальника про дострокове повернення кредиту банк не виконав, то рішення суду першої інстанції про задоволення позову про дострокове стягнення коштів за кредитним договором не можна вважати законним та обгрунтованим.

З огляду на вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2011 року скасувати, ухваливши нове рішення.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: