Справа № 2-21/12 Провадження № 22-ц/0290/1368/2012Головуючий в суді першої інстанції:Задорожний В.П.

Категорія: 23 Доповідач: Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Cопруна В.В.,

суддів : Матківської М.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі: Cніжко О.А.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «МТС» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 березня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2011 року до суду звернувся ОСОБА_2 до приватного підприємства «МТС»про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що у серпні 2011 року йому стало відомо про те, що між ним та ПП «МТС»01.10.2008 року нібито укладено договір оренди належної на праві приватної власності земельної ділянки строком на 15 років. 26.10.2011 року ОСОБА_2 рекомендованим листом звернувся до відповідача з вимогою про припинення використання вказаної земельної ділянки, так як має намір сам її обробляти. Проте ніякої відповіді від відповідача не отримав.

Просив суд поновити строк позовної давності та визнати договір оренди земельної ділянки між ним та ПП «МТС» від 01.10.2008 року недійсним.

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 березня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_2 -ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

При цьому вказує, що суд прийняв рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права і не з`ясував всіх обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2 не надав суду доказів недодержання в момент вчинення договору позивачем вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, які є необхідними для чинності договору, до того ж на протязі 3-х років одержував орендну плату та не надав доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску строку позовної давності, при цьому суд посилався на ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України.

Потрібно погодитись з таким висновком районного суду, оскільки дані висновки відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального права.

Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для розгляду справи щодо яких у сторін та інших осіб є спір.

Заперечення однією із сторін факту вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитись письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч.1 ст.218 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка, розміром 1, 7328 га., що знаходиться на території Берізко-Чечельницької сільської ради, Чечельницького району (а.с.9).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

01.10.2008 року ОСОБА_2 уклав з ПП «МТС»договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 15 років, який 03.12.2008 року зареєстровано Вінницькою регіональною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»під № 040880800517 (а.с.6-8). Зазначений договір підписаний сторонами та до нього долучено Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення її меж та акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 отримав оспорюваний договір оренди 05 грудня 2008 року (а.с.47).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно відомостей, наданих ПП «МТС», ОСОБА_2 протягом 2009 -2011 років отримував орендну плату за користування відповідачем земельною ділянкою (а.с. 35, 37, 39, 43, 45).

Тобто ПП «МТС»виконує свої обов'язки відповідно до умов договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не підписував договір оренди земельної ділянки, кадастровий план, акт прийому-передачі, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, відомості про видачу договорів оренди та видачу сільськогосподарської продукції, є безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів цього апелянт не надав і вони відсутні в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів, прийшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовано фактичні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам. Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги представника адвоката ОСОБА_2 -ОСОБА_3 безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 -ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Матківська М.В.

Жданкін В.В.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.