Справа №0707/3144/2012
2/0707/1218/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2012 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі
головуючого судді Кость В.В.,
при секретарі Немеш Г.В.,
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2
про розподіл майна,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна шляхом стягнення на користь позивача половини вартості автомобіля марки N GOLF 4»(1.6., 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю, посилаючись на обґрунтованість своїх вимог поданими суду доказами, які підтверджують її право на стягнення з відповідача суми 41500,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
Відповідно до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторони зобовязані подати свої докази суду до початку розгляду справи по суті (ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України)
В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»вказано, що при вирiшеннi цивiльних справ суд має виходити з поданих сторонами доказiв.
Відповідно до частини першої ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Аналогічним чином вирішення питання про поділ майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності визначено і в ст.ст. 364,372 Цивільного кодексу України, якими, зокрема, передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Предметом даного позову є фактично вимога про стягнення з відповідача суми 41500,00 грн. грошової компенсації за автомобіль GOLF 4», який, за доводами позивача, був придбаний за спільні кошти, в періоді перебування у шлюбі з відповідачем.
Однак, з поданих відповідачем доказів, неможливо встановити правову природу цивільно –правового правочину, на підставі якого спірний транспортний засіб став власністю відповідача. Без з’ясування вказаної обставини неможливо визначити факт приналежності зазначеного вище автомобіля до спільної сумісної власності подружжя, оскільки у випадку дарування або в порядку спадкування, майно вважається особистою приватною власністю особи.
В процесі судового розгляду справи залишилися доказово не підтвердженими також і обставини щодо вартості автомобіля у періоді його придбання, походження коштів та наявності платіжних документів, які б підтверджували факт його придбання.
Вказані обставини повинні бути доказово підтвердженими з огляду на правові приписи частини третьої ст. 57 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто вважається особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
При ухваленні судового рішення по справі суд виходить з того, що вимоги позивача за предметом позову заявлені без врахування приписів ст. 71 Сімейного кодексу України, яка визначає порядок поділу майна подружжя, у випадку відсутності між ними згоди щодо його розподілу.
Фактичний аналіз змісту вказаних норм матеріального права вказує на те, що при вирішенні питання щодо розподілу майна першочерговим етапом має стати встановлення загальної маси майна, яке перебуває у власності подружжя з визначенням часток кожного з подружжя, а похідним від цього –поділ майна в натурі. Тобто суд має насамперед визначити їх частки у спільній власності і лише після цього вирішувати питання про поділ майна. Перш ніж перейти безпосередньо до поділу спільної власності подружжя, суд має встановити речовий склад спільного майна та його загальну вартість.
У спірній по справі ситуації предмет позову не містить вимог щодо розподілу майна подружжя та визначення його загального обсягу. За таких обставин, вимога щодо присудження одному з подружжя грошової компенсації за один з об’єктів права спільної сумісної власності ставитися не може, оскільки можливою є лише після дотримання порядку, вказаного вище.
Крім цього, відповідно до частини п’ятої ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
В матеріалах справи відсутні дані про внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
З урахуванням вищенаведеного, позов задоволення не підлягає
Керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 10 - 11, 14, 60, 209, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Кость
Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.05.2012 р.