ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 липня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.І.,
суддів: Юрченка В.В., Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Ліпського Д.В.,
при секретарі : Проценко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 16 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 грудня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 16 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 грудня 2005 року.
Зазначає, що у березні він звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції, в якій просив визнати дії державного виконавця Пораньмо О.І. незаконними та зобов»язати державного виконавця усунути зазначені порушення.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що 13 червня 2003 року державним виконавцем ВДВС Мелітопольського МУЮ було складено акт опису і арешту жилого будинку АДРЕСА_1. 16 березня 2005 року було винесено постанову про арешт 350 000 акцій ВАТ «Мелітопольський елеватор» на загальну суму 87 350 грн., власником яких є СФГ «ОСОБА_1». Також було накладено стягнення на земельну ділянку площею 12, 91 га, загальною вартістю 9904 грн. 37 коп. за 1 га.
Посилаючись на ці обставини, вважаючи дії державного виконавця незаконними, просив суд визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати постанову від 16 березня 2005 року.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 червня 2005 року у задоволені скарги ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 грудня 2005 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 червня 2005 року та ухвала судді цього ж суду від 14 червня 2005 року про відмову в об»єднанні скарг ОСОБА_1 на дії державного виконавця Мелітопольського міськрайонного управління юстиції зі скаргою ОСОБА_1 від 10 червня 2005 року на неправомірне відкриття виконавчого провадження по стягненню штрафів залишено без змін.
Вказуючи на допущені судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що 19 листопада 2004 року постановами державного виконавця Мелітопольського районного управління юстиції ІНФОРМАЦІЯ_1, відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 38629 грн. на користь ОСОБА_3 7004 грн., на користь ОСОБА_4 19948 грн., на користь Держощадбанку 843 грн., на користь держави штрафів та держмита в сумі 1714 грн., а всього на суму 68 140 грн.
16 березня 2005 року постановою державного виконавця накладено арешт та заборону відчуження 350000 акцій ВАТ «Мелітопольський елеватор», які належать СФК «ОСОБА_1».
Відповідно до ч. 3 ст. 5 та ч. 1 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накласти арешт на майно боржника шляхом винесення постанови про накладення арешту та заборони його відчуження.
Згідно з п. 1.2. та 1.3. Статуту селянського фермерського господарства «ОСОБА_1» позивач являється засновником цього господарства і власником його майна.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що дії державного виконавця в цьому випадку відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 16 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 грудня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Цуркан М.І.
Судді: Юрченко В.В.
Амєлін С.Є.
Гурін М.І.
Ліпський Д.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.