Справа № 2-281/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року Овідіопольський райсуд Одеської області у складі :

головуючого судді Кириченко П.Л.

гри секретарі Осадченко С.В., за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Овідіополь , Одеської області цивільний позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «ТВК», третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_3 селищна рада Овідіопольського району Одеської області про визнання права та зобов’язання вчинити певні дії , та не чинити перешкоди у користуванні власністю, суд, -

ВСТАНОВИВ :

В січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом , який в подальшому в порядку ст. 31 ЦПК України вточнив та зазначив , що в 06 серпні 2003 року між ним та ДП МО України «Південь», яке було в подальшому реорганізовано в ДП «ТВК»(даліі по тексту державне підприємство) укладений договір інвестування № 2 . Відповідно до цього договору позивач зобов’язався надати відповідачу фінансові ресурси в розмірі 60 000 грн. в якості інвестиції будівництва складсько-торгівельного приміщення № 1-6, загальної площею 72 кв.м., якому присвоєний номер С7-7, а відповідач зобов’язався збудувати вказане приміщення та передати його позивачу для здійснення своєї діяльності . Зобов’язання по сплаті інвестиції позивач виконував в повному обсягу, що підтверджується чеком № 8145 від 06.08.2003 року.

11 серпні 2003 року між ОСОБА_2 та державним підприємством був укладений договір інвестування № 89 , відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачу фінансові ресурси в розмірі 60 000 грн. в якості інвестиції будівництва складсько-торгівельного приміщення № 1-7 загальної площею 72 кв.м., якому присвоєний номер С7-7 , а відповідач зобов’язався збудувати вказане приміщення та передати його позивачу для здійснення своєї діяльності . Зобов’язання по сплаті інвестиції позивач виконував, в повному обсягу , що підтверджується чеком № 8239 від 11.08.2003 року.

Свої зобов’язання відповідач не виконав , а тому позивач просить суд

- визнати за ОСОБА_2 право власності на складсько-торгівельне приміщення № С 7-6 загальною площею 72 кв. м. складсько-торгівельного комплексу ДП «ТВК», розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні ДП «ТВК».

- зобов’язати Державне підприємство «ТВК»передати у володіння позивачу складсько-торгівельне приміщення № С 7-6 загальною площею 72 кв. м. складсько-торгівельного комплексу ДП «ТВК», розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Аванард на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні ДП «ТВК».

- зобов’язати Державне підприємство «ТВК»не чинити ОСОБА_2, перешкоди у користуванні складсько-торгівельним приміщенням № С 7-6 загальною площею 72 кв. м. складсько-торгівельного комплексу ДП «ТВК», розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні ДП «ТВК», забезпечивши мені вільний доступ до нього.

- визнати за ОСОБА_2 право власності на складсько-торгівельне приміщення № С 7-7 загальною площею 72 кв. м. складсько-торгівельного комплексу ДП «ТВК», розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні ДП «ТВК».

- зобов’язати Державне підприємство «ТВК» передати у володіння позивачу складсько-торгівельне приміщення № С 7-7 загальною площею 72 кв. м. складсько-торгівельного комплексу ДП «ТВК», розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні ДП «ТВК».

- зобов’язати Державне підприємство «ТВК»не чинити ОСОБА_2, перешкоди у користуванні складсько-торгівельним приміщенням № С 7-7 загальною площею 72 кв. м. складсько-торгівельного комплексу ДП «ТВК», розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні ДП «ТВК», забезпечивши мені вільний доступ до нього.

В ході судового засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі .

Представник відповідача до суду не з’явився , хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи , однак направив до суду заперечення з який видно , що відповідач з позовом не згодній .

Представник селищної ради до суду не з’явився , хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи .

Заслухавши пояснення сторін , дослідивши письмові докази по справі суд вважає , що позов не підлягає задоволенню з наступного .

Так судом встановлено , що дійсно 06 серпні 2003 року між ОСОБА_2 та державним підприємством (код 2471375) був укладений договір інвестування № 2 , відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачу фінансові ресурси в розмірі 60 000 грн., в якості інвестиції будівництва складсько-торгівельного приміщення № 1-6 (С7-6) загальної площею 72 кв.м. , а відповідач зобов’язався збудувати вказане приміщення та його передати для здійснення своєї діяльності . Позивач ОСОБА_2 свої зобов’язання по сплаті інвестиції виконував, що підтверджується чеком № 8145 від 06.08.2003 року.

11 серпні 2003 року між ОСОБА_2 та державним підприємством , був укладений договір інвестування № 89 , відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачу фінансові ресурси в розмірі 60 000 грн., в якості інвестиції будівництва складсько-торгівельного приміщення № 1-7(С 7-7) загальної площею 72 кв.м. , а відповідач зобов’язався збудувати вказане приміщення та його передати для здійснення своєї діяльності . Позивач ОСОБА_2 свої зобов’язання по сплаті інвестиції виконував, що підтверджується чеком № 8239 від 11.08.2003 року.

Дані договори між сторонами були укладені в протій письмовій формі .

Представник позивача в обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на Закон України «Про інвестиційну діяльність»від 18 вересня 1991 року , з наступними змінами та доповненнями та на норми ст. ст.328, 331 , 387 ЦК України . Однак суд вважає , що доводи представника позивача в даній редакції є помилковими з наступного. Так дійсно між сторонами були укладені інвестиційні договору № 2 та № 89 . Предметом даних угод є з боку позивача є надання відповідачу фінансові ресурси в розмірі 60 000 грн., в якості інвестиції будівництва складсько-торгівельного приміщення № 1-6 (С7-6) загальної площею 72 кв.м. , а збоку державного підприємства зобов’язання збудувати вказане приміщення та його передати для здійснення своєї діяльності. Позивач свої зобов’язання в частині сплати інвестиції виконував . Представник позивача просить визнати право власності на нерухоме майно , відповідно до глави № 24 ЦК У країни.

Представник позивача вважає , що має право власності на нерухоме майно набуде на підставах , що не заборонені законом , зокрема із правочинів , відповідно до ст. 328 ЦК України , однак з інвестиційних договорів укладених між сторонами не вбачається, перехід права власності на нерухоме майно . Крім того договори відчуження нерухомого майна підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню .

Представник позивача вважає , що має право власності на новостворене нерухоме майно з моменту завершення будівництва , відповідно до ст. 331 ЦК України, при цьому позивач не приймав участі у створенні нерухомого майна , а тільки вніс інвестицію у вигляді грошей .

Крім того відповідно до ст. 331 ч.2 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатацію . Якщо право власності на нерухому майно відповідно до закону підлягає державної реєстрації , право власності виникає з моменту державної реєстрації. Однак позивач не дав суду , відповідно до ст. 58,59 ЦПК України належних та допустимих доказів , того , що нерухоме майно було прийнято позивачем в експлуатацію та зареєстровано належним чином .

Представник позивача просить зобов’язати державне підприємство передати у володіння нерухоме майно , відповідно до ст. 387 ЦК України , але у позивача не виникло право власності на нерухоме майно , а тому підстав для його витребування з даних підстав не має.

Крім того , з матеріалів справи видно , що позивач фактично користується спірним нерухомим майно , що підтверджується перепискою між сторонами за 2008 рік

Представник позивача просить відмовити у задоволенні позову , в зв’язку з тим , що у позивача виникла заборгованість за обслуговування складсько-торгових приміщень в с умі 36 000 грн. на 2008 рік , однак в цій частині заперечення відповідача є помилковими, так як дані правовідносини виходять за межі позовних вимог .

Представник відповідача вважає , що цивільне провадження необхідно закрити у зв’язку з тим, що позивач ОСОБА_2 є фізичною особою –підприємцем з 14 січня 1997 року та інвестиційні договори він укладав з метою здійснення підприємницькою діяльністю, а тому між сторонами виникли правовідносини , яки повинні регулюватись господарським законодавством , однак в цій частині заперечення представника відповідача є помилковими , так як при укладанні вищевказаних договорів позивач виступав в якості фізичної особи , а не підприємцем , а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільно-процесуального законодавства .

Представник відповідача просить зупинити провадження по справі у зв’язку з тим , що Господарським судом Одеської області розглядається справа за позовом ПАТ «Луганська вугільна компанія»до державного підприємства про банкротство . Відповідно до ст. 201 ч.1 ЦПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи …. господарського судочинства . З позовних вимог , які надав суду представник позивача не вбачається неможливість розгляду даної цивільної справи та взаємозв’язок між дами справами , які б не давали можливості подальшого розгляду справи . А тому дана позиція представника відповідача є помилковою .

З заперечень відповідача , яки надійшли до суду вбачається , що складсько-торговельний комплекс , знаходиться на земельній ділянки площею 6,5 га , яка знаходиться у фактичному користуванні державного підприємства , що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 21 липня 2003 року . Відповідно до Розпорядження № 1848 від 28.12.2007 року був затверджений державний акт приймальної комісії про прийняття в експлуатацію 1-11 черги складського-торговельного комплексу , згідно з переліком( в том. разі спірне нерухоме майно) , який розташований в смт. Авангард по вулиці Базової ,21 7-км. Овідіопольської дороги , Овідіопольського району Одеської області , яке належить державному підприємству .

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної особи , поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі .

Таким чином , суд пришов до висновку , що обраний в даному випадку позивачем спосіб захисту прав та законних інтересів не призводить до поновлення порушеного права та реального захисту його прав у випадку їх задоволення. Разом з тим , обрання позивачем невірного способу захисту і предмета позову , який не відповідає встановленим законом способом , не уможливлює задоволення такого позову .

При поданні позову позивач сплатив державне мито у сумі 1200 грн. та витрати в сумі 120 грн.. Суд пришов до висновку , що позов є не обґрунтований , а тому відповідно до ст. 88 ЦПК України , судові витрати розподілу не підлягають .

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212,214-215 ЦПК України , суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного підприємства «ТВК», третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_3 селищна рада Овідіопольського району Одеської про визнання права та зобов’язання вчинити певні дії , та не чинити перешкоди у користуванні власністю - відмовити .

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги до Овідіопольського райсуду Одеської області протягом 10 днів з оголошення рішення.

Суддя:

ОСОБА_4