УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/2870/2012Головуючий суду першої інстанції:Проскурня С.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Сінані О. М.
"15" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіСінані О.М.,
СуддівДаніла Н.М., - М’ясоєдової Т.М.,
При секретаріБірковському А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про визнання наказу недійсним, зобов'язання до здійснення дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 лютого 2012 року,
в с т а н о в и л а:
рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 29.02.2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначила, що суд помилково вважав, що в день її звільнення відповідач пропонував отримати дублікат трудової книжки, а акт від 28.03.2011 року не відповідає дійсності, оскільки складений відповідачем та підписаний заінтересованими особами, не міститься відомостей про його реєстрацію в обліковій книзі. В дублікаті трудової книжки зазначені відомості про стаж роботи позивачки у 35 років 10 місяців та 23 дня, які не могли бути відомі особі, яка заповнювала дублікат у зв'язку з втратою оригіналу, а відомості про наявність трудового стажу стали відомі підприємству після надання позивачкою в квітні 2011 року копії втраченої трудової книжки, архівна довідка про час та місце роботи позивачки датована 08.11.2011 року. Вперше пропозицію одержати дублікат трудової книжки вона отримала 27.07.2011 року. Від отримання дублікату відмовилася, оскільки він містив лише відомості про останнє місце роботи, і це не був дублікат НОМЕР_1 від 25.03.2011 року. Повторну пропозицію отримати дублікат вона одержала 04.11.2011 року, і 08.11.2011 року отримала дублікат, заповнений з порушенням Інструкції про ведення трудових книжок працівників, наказ про новий день звільнення не виданий, запис про новий день звільнення у дублікаті був відсутній. У той же день 08.11.2011 року вона звернулася з заявою до відповідача про видання наказу з зазначенням нової дати її звільнення та внесення змін у запис про звільнення у трудову книжку, в чому їй відмовлено листом від 28.11.2011 року. Проте, листом від 16.02.2012 року її запросили для отримання нового дублікату № 158798 від 22.02.2012 року замість попереднього. Після отримання нового дублікату виявилось, що він виданий з тими самими порушеннями, що і попередній. За телефоном їй запропонували отримати інший дублікат, якій вона і отримала 28.02.2012 року. Таким чином вважає, що затримання видачі дублікату трудової книжки сталося з вини відповідача. Про порушення своїх прав вона дізналася 27.07.2011 року, а з позовом до суду звернулася 05.10.2011 року. Тому вважає, що строк позовної давності нею не пропущений.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, яка підтримала апеляційну скаргу, та пояснення представника відповідача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в день звільнення трудову книжку ОСОБА_6 не було видано у зв'язку з загубленням її підприємством.
Відповідно до акту, складеного 28.03.2011 року комісією у складі заступника начальника Сімферопольського пасажирського вагонного депо з кадрів та соціальних питань ОСОБА_7, старшого інспектора відділу кадрів депо ОСОБА_8, інспектора відділу кадрів депо ОСОБА_9, ОСОБА_6 відмовилася від отримання дублікату трудової книжки у зв'язку із звільненням та від підпису наказу від 25.03.2011 року № 111 про припинення трудового договору з мотивів незгоди із записами в трудовій книжці.
27.07.2011 року на адресу позивачки надійшло поштове повідомлення про необхідність отримати дублікат трудової книжки, від чого ОСОБА_6 відмовилась.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з відсутності вини відповідача у затримці видачі трудової книжки та пропуску позивачкою строку для звернення з заявою про вирішення трудового спору, передбаченого ст. 233 КЗпП України, без поважних причин.
З таким висновками місцевого суду погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що Наказом № 111 від 27.03.2011 року начальника Сімферопольського пасажирського вагонного депо ОСОБА_6 звільнено з посади провідника пасажирського вагону на підставі ст. 40 п. 2 КЗпП України, внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров'я.
У зв'язку з втратою трудової книжки, на ім'я ОСОБА_6 25.03.2011 року Сімферопольським пасажирським вагонним депо виписаний дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 з зазначенням трудового стажу позивачки у 35 років 10 місяців 23 дня та місцями роботи, починаючи з 18.08.1982 року. У даному дублікаті під записом № 11 зазначено про звільнення ОСОБА_6 «у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваної роботи внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи».
Працівниками депо 28.03.2011 року складений акт про відмову ОСОБА_6 від підпису в наказі про звільнення та отримання дублікату трудової книжки з мотивів незгоди із записами в дублікаті трудової книжки.
29.07.2011 року ОСОБА_6 отримала телеграму від роботодавця про необхідність з'явитись до відділу кадрів для отримання трудової книжки.
28.10.2011 року на адресу позивачки відповідачем направлений лист з пропозицією отримати трудову книжку у відділі кадрів, яку вона й отримала 08.11.2011 року.
У той же день ОСОБА_6 надано заяву роботодавцеві про видання нового наказу про її звільнення з зазначенням дати отримання трудової книжки та внесення змін до запису про звільнення, у зв'язку з затримкою видачі дублікату трудової книжки не з її вини.
28.11.2011 року позивачці направлено відповідь про відмову у задоволенні її заяви у зв'язку з відсутністю вини роботодавця у несвоєчасній видачі трудової книжки.
16.02.2012 року на адресу ОСОБА_6 заступником начальника Сімферопольського пасажирського вагонного депо з кадрів та соціальних питань направлений лист, відповідно до якого інспектором відділу кадрів депо ОСОБА_9 при заповненні дублікату трудової книжки 25.03.2011 року допущені порушення вимог п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Для виправлення зазначених помилок позивачці запропоновано прибути до відділу кадрів ВСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» з раніше виданим дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_1, який підлягає поверненню до відділу кадрів та документами, на підставі яких будуть зроблені записи в дублікат трудової книжки.
24.02.2012 року ОСОБА_6 виданий дублікат трудової книжки серії НОМЕР_2 з зазначенням загального стажу роботи до влаштування у вагонну дільницю Сімферополь Кримського відділення Придніпровської залізниці 16.05.1988 року у 13 років 4 дня, місць роботи, починаючи з 05.05.1976 року, та причиною звільнення 27.03.2011 року «у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи, п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України» (наказ від 25.03.2011 року № 111).
Отримавши зазначений дублікат взамін на дублікат книжки серії НОМЕР_1, позивачка подала відповідачеві заяву про незгоду з датою заповнення книжки та неотриманням довідки, що підтверджує її стаж роботи.
27.02.20212 року на адресу ОСОБА_6 направлені довідки про стаж її роботи.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ст. 235 ч. 3 КЗпП України, якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
З пояснень позивачки вбачається, що після звільнення, наміру на працевлаштування вона не мала.
Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відмова ОСОБА_6 від підпису в наказі про звільнення та отримання дублікату трудової книжки підтверджується актом від 28.03.2011 року (а.с. 114), який не спростований позивачкою у встановленому ЦПК України, порядку належними й допустимими доказами. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 у подальшому неодноразово відмовлялася від отримання дублікату трудової книжки з мотивів неналежного оформлення.
Не надано позивачкою судові й доказів того, що у квітні 2011 року нею передано відповідачеві копію трудової книжки для оформлення її дублікату.
Таким чином місцевий суд дійшов правильного висновку про пропуск ОСОБА_6 строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, для звернення до суду з позовною заявою і відсутності правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.