РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/1876/2012Головуючий суду першої інстанції:Бондаренко А.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

РІШЕННЯ

"25" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Павловської І.Г.

СуддівДралла І.Г., Пономаренко А.В.

При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакська водна компанія» про визнання договору недійсним,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакська водна компанія» на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

15.12.2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакська водна компанія» (далі - ТОВ) про визнання недійсним укладеного між сторонами 02 червня 2008 року договору № 682 про надання послуг водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 мотивуючи свої вимоги тим, що укладення цього правочину не відповідало справжній волі ОСОБА_6, та було вчинено нею внаслідок помилки.

Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним договір № 682 «про надання населенню, що мешкає у власних жилих будинках, послуг з водопостачання та водовідведення на території АРК» за адресою АДРЕСА_1 укладений 02.06.2008 року між ТОВ «Сакська водна компанія» та ОСОБА_6 Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Сакська водна компанія» просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд дійшов помилкового висновку щодо недійсності укладеного між сторонами правочину, зосередившись на формально-правових аспектах відносин, що виникли між ОСОБА_6 та ТОВ «Сакська водна компанія», залишивши поза увагою істотні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене рішення суду не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_6, з чим не може погодитись колегія суддів, оскільки такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» N 1875-IV від 24 червня 2004 року (далі - Закон).

За змістом підпункту 1 пункту 3 статті 20 цього Закону, на споживача покладений обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

З матеріалів справи вбачається, що з 30 березня 2007 року ОСОБА_6 зареєстрована у АДРЕСА_1, а з 21 липня 2009 року є його власником після смерті своєї матері - ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1192 від 07 травня 2009 року, виданого нотаріусом Чорноморської державної нотаріальної контори Степановою Н.О. (а.с. 12, 13)

02 червня 2008 року між ТОВ «Сакська водна компанія» та ОСОБА_6 було укладено договір № 682 щодо надання населенню, яке проживає у власних жилих будинках, послуг з водопостачання та водовідведення на території АР Крим, за яким Виконавець («Сакська водна компанія») зобов'язався надавати Споживачу (ОСОБА_6.) та членам його родини, а також іншим особам, що проживають у житловому будинку, послуги з водопостачання та водовідведення, а Споживач - своєчасно здійснювати оплату за споживання та користування послугами на умовах цього договору (а.с.5)

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи вказаний договір недійсним, суд першої інстанції керувався положеннями статей 207 та 215 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, якими передбачена можливість визнання правочину недійним у разі недотримання сторонами вимог, встановлених законом, щодо його форми.

Зокрема, суд виходив з того, що ОСОБА_6 не була наділена повноваженнями підписання вищевказаного договору, оскільки станом на 02 червня 2008 року вона не була власником будинку АДРЕСА_1 на обслуговування якого був укладений договір.

Між тим, відповідно до термінології, визначеної Законом, споживачем житлово-комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Тобто, у сенсі положень наведеної норми, споживачем зазначених послуг може бути будь-яка особа, незалежно від перебування у її власності нерухомого майна, щодо обслуговування якого укладається договір, однак суд, вирішуючи справу не звернув увагу на ці обставини та дійшов помилкового висновку щодо відсутності у ОСОБА_6 права вчиняти зазначений правочин.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, а також роз'яснень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зміст правочину не повинен суперечити актам чинного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, враховуючи, що укладений 02 червня 2008 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Сакська водна компанія» договір № 682 за своїм змістом відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам держави і суспільства, а також недоведеність позивачкою, всупереч вимог статей 10 та 60 ЦПК України, факту укладення ОСОБА_6 цього договору проти своєї волі, доводи апеляційної скарги, на думку судової колегії, є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

За таких обставин, рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 17 січня 2012 року неможна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 статті 309, статтями 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакська водна компанія» задовольнити.

Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили у день його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Судді:

Павловська І.Г. Дралло І.Г. Пономаренко А.В.