УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/2938/2012Головуючий суду першої інстанції:Заболотна Н.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.

"25" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіДралла І.Г.,

СуддівПономаренко А.В., Павловської І.Г.,

При секретаріТаранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми, заборони вчиняти певні дії, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 травня 2010 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання неправомірними дій відповідача щодо зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору від 2 жовтня 2007 року шляхом підвищення розміру ставки за кредитом з 11,04 % до 13,08%, визнання п.2.3.1 договору від 2 жовтня 2007 року та вимогу, викладену у листі від 31 грудня 2008 року щодо зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору або дострокове розірвання договору такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Вимоги мотивовані тим, що 2 жовтня 2007 року між ОСОБА_6 та відповідачем був укладений кредитний договір. Відповідно до умов договору позичальник прийняв на себе обов'язок сплачувати Банку відсотки у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати. Кредит наданий в доларах США. 8 січня 2009 року представник банку в усній формі повідомив її про підвищення ставки за кредитом до 13,08 % на рік. Однак, письмово до цього часу Банк не повідомив її про зміну відсоткової ставки, у зв'язку з чим вважає дії відповідача щодо збільшення відсоткової ставки з 11,04% до 13,08 % незаконними. Позовні вимоги просила задовольнити на підставі статей 526, 610 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів».

У листопаді 2009 року ОСОБА_6 уточнила позові вимоги та просила визнати неправомірними дії відповідача щодо зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору, зобов'язати відповідача застосувати процентну ставку в розмірі 11,04% на рік, припинити дії щодо стягнення підвищеної процентної ставки у розмірі 13,08% на рік, та просила стягнути на її користь 1060 доларів США переплати за відсотками і 212 гривень сплачених у вигляді пені.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» застосувати до ОСОБА_6 відсоткову ставку в розмірі 11,04% на рік, яка передбачена кредитним договором від 2 жовтня 2007 року. Зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» припинити дії щодо стягнення з ОСОБА_6 щомісяця підвищеної відсоткової ставки у розмірі 13,08 % на рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 14 лютого 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволена частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання неправомірними дій і ухвалено в цієї частині нове рішення, яким визнані неправомірними дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором від 2 жовтня 2007 року з 11,04% до 13,08%. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2011 року касаційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» відхилена, а рішення Центрального районного суду міста Сімферополя від 11 травня 2010 року та рішення Апеляційного суду АР Крим від 14 лютого 2011 року залишені без змін.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ПАТ КБ «Приватбанк» подало 8 червня 2010 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у справі в цієї частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено в оскарженої частині з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.

Апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» прийнята до розгляду судом апеляційної інстанції та за нею відкрито апеляційне провадження 28 березня 2012 року згідно правил статті 318 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк», колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «Приватбанк» порушив умови кредитного договору збільшивши процентну ставку за користування кредитними коштами в односторонньому порядку, що не відповідає вимогам ст.ст. 526, 610, 629 ЦК України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк» не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так довід апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини у справі і ухвалено судове рішення, яке відповідає наданим сторонам доказам.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 жовтня 2007 року між сторонами у справі укладено кредитний договір, згідно умов якого розмір процентної ставки за користування кредитом складає 11,04 % на рік. Згідно з пунктом 2.3.1. зазначеного кредитного Договору, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний фонд) або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому банк надає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

За період дії кредитного договору ЗАТ КБ «Приватбанк» збільшив позивачці процентну ставку з 11,04 % до 13,08 % річних з 11 листопада 2008 року (а.с.54).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільно законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Так, відповідно до реєстру відправки кореспонденції (а.с.56) від 29 жовтня 2008 року повідомлення ЗАТ КБ «Приватбанк» про підвищення процентної ставки позивачці направлено за адресою: АДРЕСА_1, але у кредитному договорі місце її проживання зазначено, як АДРЕСА_2. В іпотечному договорі зазначено, що іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_3. Доказів проживання позивачки на момент направлення даного повідомлення саме за вказаною у реєстрі адресою відповідачем не надано. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що не можна вважати належним виконанням відповідачем умов кредитного договору щодо повідомлення позивачки про зміну відсоткової ставки та дійшов правильного висновку, що відповідачем порушено умови кредитного договору щодо внесення змін про збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами.

З такими висновками суду першої інстанції погодилися суд апеляційної та касаційної інстанції розглядаючи відповідно апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення суду першої інстанції та касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення суду першої та апеляційної інстанції.

Довід апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк» щодо порушення норм матеріального права є необґрунтованим. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статті 526, 610, 629 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати, що справу в оскарженої ПАТ КБ «Приватбанк» частині, тобто в частині задоволення позовних вимог, вирішено неправильно.

Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права в частині задоволення позовних вимог при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк».

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 травня 2010 року в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді : Дралло І.Г. Павловська І.Г. Пономаренко А.В.