УХВАЛА

Справа №: 22-ц/0190/3067/2012Головуючий суду першої інстанції:Кайро І.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

"18" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКірюхіної М.А.,

СуддівАдаменко О.Г., Руснак А.П.,

При секретаріГуляєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія», про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 23 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія», про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 31590 грн., стягнення моральної шкоди в сумі 20000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 21 січня 1974 року по 18 жовтня 2010 року позивачка працювала у відповідача на посаді лікаря-терапевта 1 категорії. 18 жовтня 2010 року на підставі наказу №432-ЛС від 13 жовтня 2010 року вона була звільнена з посади за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. Позивачка вважає своє звільнення незаконним, оскільки вона має переважне право на залишення на роботі, від переведення на іншу посаду вона не відмовлялась. При скороченні їй було видане гарантійне свідоцтво про те, що при переході відповідача на літній розклад вона буде прийнята на роботу за строковим трудовим договором. 27 квітня 2011 року та 07 жовтня 2011 року вона зверталась до відповідача за виконанням гарантійного зобов'язання від 22.10.2010 року, проте їй було відмовлено у зв'язку з ти що на її посаду була прийнята інша особа без категорії, чим було порушене її переважне право на роботу. Неправомірними діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, яка виразилась у порушенні її прав, нервовій напрузі та конфліктах, інших психологічних факторах пов'язаних з її незаконним звільненням тощо. З огляду на викладене позивачка просить позов задовольнити.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 23 лютого 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення її позову, посилаючись на те, що воно є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд не взяв до уваги наявність у неї переважного права на залишення на роботі, а також те, що їй не була запропонована інша робота. Крім того, вважає, що суд проігнорував її доводи щодо переважного права на укладення трудового договору при поворотному прийнятті на роботу.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивачки відповідач просить її відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що звільнення позивачки за скороченням штату працівників проведено з дотриманням трудового законодавства, її трудові права не порушені, а тому не підлягають судовому захисту.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, нормам КЗпП України і нормам ЦПК України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, наказом генерального директора КОК «Росія» №290-А від 29 липня 2010 року скорочена штатна чисельність медичного та обслуговуючого персоналу загальною кількістю 35 одиниць, при цьому скорочені 11 вакантних одиниць. Серед них скорочена й штатна одиниця лікаря - терапевта 1 категорії, яку займала позивачка ОСОБА_6 Про скорочення штату з 15 жовтня 2010 року позивачці 03 серпня 2010 року було вручено попередження, від підпису вона відмовилась, про що складено відповідний акт. Також отримана згода на розірвання трудового договору за п.1 ст. 40 КЗпП України від профспілкового комітету (протокол №23 від 04 жовтня 2010 року). Наказом № 432 -ЛС від 13 жовтня 2010 року ОСОБА_6 звільнено з 18 жовтня 2010 року за скороченням штатів. В цей же день позивачці видана трудова книжка із записом про звільнення, 15 жовтня 2010 року на її картку перераховані компенсаційні виплати, передбачені ст.44 КЗпП України, в сумі 6105, 18 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками першої інстанції, що всі зазначені дії відповідають приписам п.1 ч.1 ст. 40, ст. 42, ст. 44 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги щодо недотримання положень ст. 42 КЗпП України про її переважне право на залишення на роботі колегія суддів відхиляє, оскільки як встановлено судом першої інстанції і не спростовано позивачкою, були скорочені всі одиниці лікарів - терапевтів, а перестановка працівників при скороченні штатів є правом, а не обов'язком працедавця.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги позивачки про те, що їй не були запропоновані інші вакантні посади, оскільки за твердженням представника відповідача, не спростованими позивачкою, всі вони були скорочені наказом генерального директора від 29 липня 2010 року, а нових вакансій на момент звільнення позивачки не існувало.

Що стосується посилань позивачки на порушення відповідачем положень ст. 42№ КЗпП України у квітні 2011 року та жовтні 2011 року, коли вона зверталася із заявами про прийняття її на роботу лікарем - терапевтом, то з вимогами про зобов'язання укласти з нею трудовий договір на введену до штатного розпису одиницю позивачка не зверталась, тому ці доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє як такі, що не стосуються предмету спору.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304, 307, 308, 314, 315, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 23 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Судді: Кірюхіна М.А. Адаменко О.Г. Руснак А.П.