УХВАЛА

Справа №: 22-ц/0190/2619/2012Головуючий суду першої інстанції:Харченко І.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

"18" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіДралла І.Г.

СуддівПономаренко А.В., Павловської І.Г.

При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту батьківства, третя особа відділ реєстрації актів про народження міста Сімферополя АР Крим, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 1 лютого 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа відділ реєстрації актів про народження міста Сімферополя АР Крим, про встановлення факту батьківства.

Вимоги мотивовані тим, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1. У свідоцтві про народження в графі «мати» вказана ОСОБА_9, в графі «батько» ОСОБА_11. Батько був записаний зі слів матері, оскільки справжній батько ОСОБА_11 на той момент був одружений на ОСОБА_7 та в силу різних обставин не міг зареєструвати її своєю донькою. З січня 1991 року її мати та ОСОБА_11 стали проживати однією сім'єю, вели спільне господарство, а після народження позивачки ОСОБА_11 брав участь у її вихованні. Офіційно мати не змогла зареєструвати шлюб з ОСОБА_11, оскільки у нього була дружина та донька. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер. Просить суд встановити факт батьківства ОСОБА_11 відносно неї та у свідоцтві про народження в графі «батько» вказати ОСОБА_11, про що внести зміни в актовий запис про народження.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 1 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено за їх недоведеністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що в обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що з січня 1991 року та на протязі наступних 8-9 років її матір ОСОБА_9 та ОСОБА_11 проживали спільно, мали спільний бюджет, вели спільне господарство. Позивачка посилалася на записку, щоденник, фотокартки, на яких вона разом з ОСОБА_11 та на те, що ОСОБА_11 за життя визнавав ОСОБА_6 своє донькою. Однак, проаналізувавши наведені докази суд першої інстанції критично поставився до них, оскільки суду не надано жодного належного та допустимого доказу з боку позивачки у підтвердження своїх доводів. Свідки, які були допитані судом, не надали безперечних свідчень про те, що ОСОБА_11 визнавав позивачку своєю донькою.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так довід апеляційної скарги про те, що суд необґрунтовано не прийняв в якості доказу надану позивачем записку та фотографії, суд до уваги не бере, оскільки суду не надано належних доказів ким, коли та саме для кого виконано цей запис. Також надані фотографії, не можуть розцінюватись як доказ того, що ОСОБА_11 виховував, утримував або визнавав ОСОБА_6 своєю донькою. Та обставина, що ОСОБА_11 знав мати позивачки та спілкувався з нею та її донькою не є підставою для задоволення позову, оскільки суду не надано переконливих доказів, що ОСОБА_11 визнавав ОСОБА_6 своєю донькою, що було передбачено статтею 53 КпШС УРСР. Також позивачка не надала докази, які б безперечно свідчили про те, що ОСОБА_11 проживав сумісно з матір'ю позивачки до народження ОСОБА_6 та вів з нею спільне господарство.

Довід апеляційної скарги відносно того, що суд не оцінив пояснення свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, суд вважає такими, що суперечать матеріалам справи та наданим по справі доказам, оскільки вказаним поясненням свідків надана належна правова оцінка в сукупності з іншими доказами у справі.

Суд також не приймає до уваги довід апеляційної скарги про те, що у свідоцтві про народження в якості батька ОСОБА_6 вказано ОСОБА_11, що відповідає ОСОБА_11, оскільки вказані дані записані зі слів матері та не свідчать про те, що саме ОСОБА_11 є батьком позивачки, а можуть свідчити про його знайомство з матір'ю позивачки.

Довід апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є необґрунтованим, у зв'язку з чим не береться судом апеляційної інстанції до уваги. Судом правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами і застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статті 53, 57 КпШС УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. При цьому суд першої інстанції правильно врахував, що підставою для визнання батьківства є ведення спільного господарства, спільне проживання матір'ю дитини та особи, яку просять визнати батьком дитини, спільне виховання чи утримання дитини, або вчинення дій, які з достовірністю підтверджують визнання батьківства.

У даному випадку безперечних та переконливих доказів для визнання ОСОБА_11 батьком ОСОБА_6 позивачка суду не надала.

Крім того, суд першої інстанції правильно врахував, що на час смерті ОСОБА_11 позивачка була дорослою і мала можливість вирішити питання за життя ОСОБА_11 щодо визнання батьківства.

Довід апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки згідно з правилами статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Інших доводів, які б свідчили про те, що ухвала суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст..60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 1 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.