УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. справа № 2а-11113/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2011 року

у справі № 2а-11113/11

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя

про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни», -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення її права на 30% підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такі дії визнані незаконні згідно Рішення Конституційного суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007, та Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та зобов'язання відповідача виплатити недоплачену суму виплат дитині війни за строк з 07 лютого 2011 року по теперішній час і виплачувати далі довічно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", повинна виплачуватись пенсія, або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30 відсотків розміру мінімальної пенсії за віком, але всупереч вказаним нормам відповідач не нарахував та не виплатив позивачу вищезазначену надбавку до пенсії.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році) в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період часу з 07 лютого 2011 року до змін в законодавстві або зміни соціального статусу особи та забезпечити її виплату з урахуванням сум, отриманих за вказаний період.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2008 році дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.

При цьому суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись статтею 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалиВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя -залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим