Справа №2-812/2241/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2012 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого судді Піх Ю.Р.,
при секретарі Бабенко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, КП «ВРЕЖО №11»про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, КП «ВРЕЖО №11»про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, який мотивував тим, що він прописаний та проживає у АДРЕСА_1, крім нього в зазначеній квартирі були прописані син позивача ОСОБА_3 та колишня дружина позивача ОСОБА_2. З січня 2008 року відповідач не проживає в зазначеній квартирі, він переїхав на невідому адресу, особистих речей в квартирі не залишив. Всі обов'язки, які випливають з договору найму житлового приміщення, покладені тільки на нього. У зв'язку із вищезазначеним позивач просив суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив права користування житловим приміщенням.
Заочним рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2011 року позов ОСОБА_1 задоволений, ОСОБА_3 визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням АДРЕСА_1.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2012 року заочне рішення від 27.10.2011 року скасоване, а справа призначена до судового розгляду в загальному порядку.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення, в якому зазначив що він зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1, крім нього в зазначеній квартирі прописана колишня дружина позивача ОСОБА_4, але фактично відповідач у квартирі не проживає з 24 червня 2006 року, після того не з'являється у вищезазначеній квартирі, не сплачує комунальні послуги та витрати на обслуговування будинку та прибудинкової території, з позивачем ніяких стосунків не підтримує, її місце знаходження йому не відомо. Позивач ніде не працює, однак вимушений нести зайві витрати по утриманню квартири.
Заочним рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2011 року позов ОСОБА_1 задоволений, ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2012 року заочне рішення від 01.12.2011 року скасоване, а справа призначена до судового розгляду в загальному порядку.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя вищезазначені цивільні справи об'єднанні в одне провадження.
ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулись до ОСОБА_1 із зустрічними позовними вимогами, які в подальшому уточнили та просили зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням -квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вселити та зобов'язати ВГІРФО Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області поновити реєстрацію за вищезазначеною адресою. Свої позовні вимоги обґрунтували тим, що спірна квартира є єдиним житлом, яке вони мають і яке ними отримано. ОСОБА_1 встановив нові замки до дверей та не дає позивачам можливості користуватись квартирою, всі спроби попасти до квартири залишались марними. Отже просять уточнені зустрічні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з викладених у ньому підстав, зустрічний позов не визнала, мотивуючи тим, що спірна квартира належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 10.01.2012 року, яке на сьогоднішній день ніким не оскаржене, приватизація спірної квартири проведена відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», тому зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, зустрічний позов підтримала в повному обсязі, пояснивши, що в квартирі залишились її особисті речі. Вона намагалась вселитись до спірною квартири, яка в неї є єдиними житлом, однак користуватись житлом їй не дають насильницькі дії ОСОБА_1, про що надала копію постанови про відмову в порушення кримінальної справи від 28.12.2006 року.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зустрічний позов просив задовольнити в повному обсязі, пояснивши, що на цей час він мешкає в орендованій квартирі, оскільки його спроби на вселення до спірної квартири залишились марними, такою посилаючись на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.12.2006 року.
Представник відповідачів ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених відповідачами, зустрічні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у зустрічному позові.
Представники третіх осіб - відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, КП «ВРЕЖО № 11»надали заяви про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши пояснення сторін, та їх представників, всесторонньо дослідивши та оцінивши матеріали справи, виходячи з встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Як встановлено судом спірна квартира за адресою: АДРЕСА_2 отримана на підставі ордеру № 1864 від 18.05.1990 року.
Відповідно до свідоцтва про власності на житло від 10.01.2012 року за № НОМЕР_1 квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Особистий рахунок на вищезазначену квартиру відкрито на ім'я ОСОБА_1.
Відповідно до довідок КП «ВРЕЖО № 11»у вищезазначеній квартирі крім ОСОБА_1 були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Відповідно до актів обстеження ЖЕД № 33 та КП «ВРЕЖО № 11»від 18.01.2007 року, 12.08.2008 року, 04.03.2010 року, 20.10.2010 року, 24.03.2011 року, 10.11.2011 року, 29.03.2012 року, складених за участю сусідів, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 фактично не проживають, особисті речі в квартирі відсутні.
У відповідності з п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»№2 від 12.04.85 у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»№2 від 12.04.85 передбачено, що відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Із пояснень у судовому засіданні представника позивача за первісним позовом вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 24 червня 2006 року не проживає у квартирі без поважних причин, оскільки, перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_7 та мешкає разом із ним за адресою: АДРЕСА_3. Відповідач ОСОБА_3 виїхав з квартири у січні 2008 року у той час коли позивач знаходився у лікарні. Особистих речей та майна відповідачів в спірній квартирі немає, сплату за комунальні послуги та квартплату здійснює позивач ОСОБА_1, ніяких перешкод в користуванні квартирою з його боку не чинилося.
Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідачами за первісним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 не надано належних, припустимих та переконливих доказів на підтвердження своїх заперечень та зустрічних позовних вимог.
Обставини не проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 у спірній квартирі підтверджуються матеріалами справи і не заперечуються самими відповідачем.
Досліджені у судовому засіданні докази свідчать про те, що позивач за первісним позовом, перешкод у користуванні квартирою не чинив, відповідачі у спірну квартиру не вселялись, належних їм речей та майна в квартирі немає, квартплату та сплату комунальних послуг за спірну квартиру відповідачі не здійснюють, добровільно залишили спірне жиле приміщення, до звернення до суду з зазначеним позовом вселитися у спірну квартиру не намагались тобто, не проживали у спірній квартирі понад шести місяців без поважних причин, вибули на постійне проживання у інше приміщення, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання відповідачів таким, що втратили право користування житловим приміщенням у спірній квартирі підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції»від 17 липня 1997 р. № 475\97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб(статті 316,317, 319,321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав.
У зв'язку із визнанням ОСОБА_2, ОСОБА_3 втратившими право користування спірною квартирою, зустрічні позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні житловим приміщення задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 71, 107 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 256,257,261,267 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, КП «ВРЕЖО № 11»про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщення у квартирі АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщення у квартирі АДРЕСА_1.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, КП «ВРЕЖО № 11»про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням -залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі скарги про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ю.Р. Піх