Справа № 1990/22-ц-534/12 Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.
Провадження № 22-ц/1990/534/12 Доповідач - Бахметова В.Х.
Категорія - 41
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 травня 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Бахметової В.Х.
суддів - Гірського Б. О., Ткач О. І.,
при секретарі - Майка Р.Ю.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку проживання та користування квартирою, яка знаходиться у спільній власності,-
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку проживання та користування квартирою, яка знаходиться у спільній власності, посилаючись на те, що вона є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, відповідач -власник 1/3 частини вказаної квартири. Однак, ОСОБА_2 всупереч вимогам рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27.05.2010 року, яке набрало законної сили, продовжує проживати у вказаній квартирі разом із другою дружиною та її сином, займаючи при цьому більшу кімнату, площею 16,2 кв.м. та чинять їй перешкоди у користуванні і проживанні у вказаній квартирі. Тому, ОСОБА_1 просила суд встановити наступний порядок користування та проживання у спірній квартирі: кімнату, площею 16,2 кв.м. залишити у її користуванні; зобов`язати відповідача з сім`єю забрати свої речі та пересилитися в кімнату, площею 7,6 кв.м.; коридор, площею 1,4 кв.м., кухню, площею 4,7 кв.м., ванну кімнату та туалет, площею 3,5 кв.м. - залишити в спільному користуванні та зобов'язати відповідача не порушувати визначений порядок користування.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 січня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що кімнати у спірній квартирі є ізольованими, оскільки вона з власної ініціативи встановила двері з кухні у кімнату, площею 7,6 кв.м. Суд першої інстанції не врахував вказаного факту посилаючись на те, що вказане перепланування є самовільним, не погоджено із виконавчим комітетом Тернопільської міської ради.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції допустив невірне трактування норм матеріального права, оскільки згідно діючої законодавчої та нормативної бази, переобладнання внутрі квартири без зміни техніко - економічних показників не потребує дозволу органів місцевого самоврядування
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на обставини викладені в ній.
Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_4 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1, позивачка ОСОБА_1 є власником 2/3 частини даної квартири, ОСОБА_2 - власником 1/3 її частини.
Дана квартира розташована на першому поверсі 2-х поверхового житлового будинку з пічним опаленням і складається з 2-х житлових кімнат площею: 16,2 кв.м. та 7,6 кв.м., кухні, коридора, ванної кімнати та туалету.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 травня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 27 липня 2010 року, зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користування квартирою АДРЕСА_1, виселивши ОСОБА_5 та її неповнолітнього сина з вказаної квартири.
На даний час у спірній квартирі мешкають позивач, відповідач з дружиною та її неповнолітнім сином, хоча зареєстрованими є лише сторони по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з власної ініціативи замурувала прохід між жилими кімнатами та встановила двері з кухні у кімнату площею 7,6 кв.м. без порушення несучих конструкцій, тим самим зробивши дві кімнати у квартирі ізольованими. Дану обставину не оспорили учасники в суді апеляційної інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кімнати у квартирі не є ізольованими, зокрема, кімната, площею 16,2 кв.м. є прохідною, а тому згідно вимог чинного законодавства встановити порядок користування вказаною квартирою, яка перебуває у спільній власності сторін, на даний час неможливо.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки він не відповідає вимогам закону та не ґрунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном
В силу частини 1 та 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»№2 від 12 квітня 1985 року з наступними змінами та доповненнями, суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ житлового приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді окремого ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.
Згідно п.3.2. Наказу Держбуд України від 24.05.2001 року №127 "Про затвердження інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна" не належать до самовільного будівництва знесення та влаштування перегородок без зміни призначення приміщень, без порушення несучих конструкцій в громадських та виробничих будинках і будівлях.
Крім цього, перепланування квартири без зміни техніко-економічних показників приміщення не заборонено і Державними будівельними нормами України, зокрема ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення".
Враховуючи вищевикладене, дії позивачки щодо встановлення дверей з кухні у кімнату не є самовільним будівництвом та не передбачає отримання спеціального дозволу на його здійснення.
Згідно вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним воно вважається тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим - у разі ухвалення його на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 січня 2012 року скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1:
виділивши у користування ОСОБА_1 кімнату житловою площею 16,2 кв.м.;
ОСОБА_2 -кімнату житловою площею 7,6 кв.м.;
залишивши у спільному користуванні кухню площею 4,7 кв.м., ванну кімнату та туалет площею 3,5 кв.м., коридор площею 1,4 кв.м.
Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити кімнату житловою площею 16,2 кв.м. від належних йому речей.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 94,10 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Х. Бахметова