Справа № 2-259/12

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кісілевича П. І.

при секретарі Семененко Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ірпені цивільну справу за позовом Державного закладу «Спеціалізований / спеціальний/ санаторій «Ірпінь»Міністерства охорони здоров»я України до ОСОБА_1 про примусове виселення з гуртожитку без надання іншого житла; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Спеціалізований / спеціальний/ санаторій «Ірпінь»Міністерства охорони здоров»я України про захист житлових прав та скасування вимоги про незаконне виселення з житлового приміщення гуртожитку,-

Встановив:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить виселити відповідачку з жилого приміщення / кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивачу належить на праві власності гуртожиток АДРЕСА_1 в гуртожитку займає відповідачка. яка в період з 1.02.2002 року по 19.04.2004 року працювала за безстроковим трудовим договором в санаторії «Ірпінь»на посаді дієтсестри та була звільнена 19.04.2004 року по ст.38 КЗПП України за власним бажанням.

Позивач вважає, що відповідачка підлягає виселенню з гуртожитку в зв»язку із звільненням з роботи, відповідно до вимог ст.132 ЖК України.

Крім того, відповідачка порушила правила проживання в гуртожитку та вчинила правопорушення, яке виявилось в порушенні правил користування електроенергією.

Просить виселити відповідачку з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення з підстав ст.ст.116,132 ЖК України.

В ході розгляду справи позивач уточнив підстави позову. Вважає, що після звільнення з роботи за власним бажанням без поважних причин в 2004 році відповідачка втратила право користування жилим приміщенням в гуртожитку, а тому вона підлягає виселенню на підставі ст.132 ЖК України без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав, просив його задоволити.

Відповідачка та її представник позов не визнали.

Відповідачка звернулась до суду із зустрічним позовом, який мотивує тим, що вона з 1.02.2002 року працювала у позивача на посаді дієтсестри за безстроковим трудовим договором. Як одинока особа, яка не мала власного житла, вона за спільним рішенням адміністрації та профкому санаторію «Ірпінь»на підставі ордеру вселилась в кімнату АДРЕСА_1 Вона звільнилась з роботи 19.04.2004 року за власним бажанням в зв»язку з проблемами зі здоров»ям.

Вона постійно проживає в гуртожитку, доглядає за житлом, належно утримує його, оплачує за всі комунальні послуги. Перевірка дотримання Правил користування електроенергією проводилась в її відсутність, без участі інженера-енергетика, без участі спеціалістів з відповідною освітою. Вона безобліково електроенергію не споживала. До адміністративної відповідальності з цього приводу вона не притягалась, вимоги про відшкодування збитків до неї також не заявлені. Вважає, що вона не підлягає безумовному виселенню з гуртожитку, поскільки є пенсіонеркою.

Просить визнати за нею право на користування житловим приміщенням в даному гуртожитку, визнати недійсним акт № 1 від 02.06.2011 року про виявлення факту розкрадання електроенергії та визнати дії керівництва санаторію щодо її виселення з гуртожитку протиправними.

В судовому засіданні відповідачка та її представник зустрічний позов підтримали, просили його задоволити.

Представник позивача зустрічний позов не визнав.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідка ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі , суд вважає, що основний та зустрічний позови не підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що позивачу належить гуртожиток АДРЕСА_1 в гуртожитку займає відповідачка ОСОБА_1, яка вселилась в кімнату за спеціальним ордером на вселення в гуртожиток, який виданий на підставі спільного рішення адміністрації та профкому санаторію «Ірпінь». / а.с.51/. Відповідачка зареєстрована в гуртожитку 1.10.2002 року та проживає в ньому по даний час.

Відповідачка ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з позивачем, в період з 1.02.2002 року по 19.04.2004 року працювала за безстроковим трудовим договором в санаторії «Ірпінь»на посаді дієтсестри. Відповідачка була звільнена 19.04.2004 року по ст.38 КЗПП України за власним бажанням.

Правовідносини по справі регулюються ст.ст.132,125 Житлового Кодексу України.

Згідно вимог ст.132 ЖК України інші працівники підприємств, установ та організацій, які поселились в гуртожитку в зв»язку з роботою, можуть бути виселені без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин.

Осіб, які перелічені у ст.125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Згідно вимог ст.125 ЖК України до осіб, які не можуть бути виселені без надання іншого жилого приміщення, відносяться пенсіонери по старості.

Відповідачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонеркою по старості за віком. Суд не приймає доводів представника позивача, що на період звільнення відповідачка іще не була пенсіонеркою. Дана обставина враховуюється на час подання позову про виселення та вирішення спору, а на час подання позову відповідачка була пенсіонеркою по старості.

Таким чином, відповідачка не може бути виселена з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, а тому в позові про її виселення необхідно відмовити.

Щодо законності перевірки та складання акту про порушення Правил користування електроенергією, то дана обставина судом не оцінюється, як така, що не має доказового значення по справі та не має відношення до заявленого позову, тому що уточнений основний позов про виселення заявлений лише з підстав ст.132 ЖК України.

Поскільки суд відмовляє в позові про виселення, то тим самим визнається право відповідачки на користування житловою площею в гуртожитку і правового вирішення дане питання не потребує із-за відсутності спору.

Також немає підстав визнавати дії позивача по заявленому позову неправомірними, тому що позивач має право звернутись з позовом до суду.

З наведених підстав зустрічний позов не підлягає до задоволення.

На підставі ст.ст.132,125 Житлового Кодексу України, керуючись ст.ст.209,212,213,214,215 ЦПК України,-

Суд в и р і ш и в :

В позові Державному закладу «Спеціалізований / спеціальний/ санаторій «Ірпінь»Міністерства охорони здоров»я України відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_1 відмовити.

З повним текстом рішення сторони вправі ознайомитись через 5 днів- 23 травня 2012 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міськсуд на протязі 10 днів.

Суддя: П. І. Кісілевич