УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/2411/2012Головуючий суду першої інстанції:Савранська Т.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.

"09" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіОнищенко Т.С.,

СуддівСинельщікової О.В., Бондарева Р.В.,

При секретаріГуляєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 26.01.2012, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПАТ «Державний ощадний банк України» у вересні 2011 року звернулося до Ялтинського міського суду АР Крим з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за кредитом і звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок невиконання належним чином умов Кредитного договору №85 від 15.06.2007, забезпеченого договорами поруки та іпотечним договором, виникла заборгованість станом на 19.09.2011 на загальну суму 157 866,19 грн., яка у добровільному порядку не сплачується, у зв'язку з чим банк просив стягнути солідарно з відповідачів - ОСОБА_6 (позичальник), ОСОБА_7 (майновий поручитель за Іпотечним договором від 15.06.2007), ОСОБА_8 (поручитель за договором поруки №106 від 15.06.2007), ОСОБА_9 (поручитель за договором поруки №109 від 15.06.2007) і ОСОБА_10 (поручитель за договором поруки №105 від 15.06.2007) зазначену заборгованість та звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_7, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 300 000 грн. /арк. с. 2-5, 44-46/.

До початку розгляду справи по суті позивач - ПАТ «Державний ощадний банк України» уточнив заявлені позовні вимоги, збільшивши розмір заборгованості, яка виникла за Кредитним договором №85 від 15.06.2007, в сумі 161 582,14 грн., про що надав відповідну письмову заяву /арк. с. 49-50/.

В подальшому, позивач звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, про що надав відповідну письмову заяву /арк. с. 110/.

Ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 26.01.2012 позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 про стягнення суми боргу за кредитним договором залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 207 Цивільного процесуального кодексу України /арк. с. 112/.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від Ялтинського міського суду АР Крим від 26.01.2012 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки /арк. с. 114-115/, а саме:

- в рахунок заборгованості ОСОБА_6 за Кредитним договором №85 від 15.06.2007 в розмірі 161 582,14 грн. звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить майновому поручителю - ОСОБА_7, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною 300 000 грн.;

- стягнуто з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» сума судового збору в розмірі 803,66 грн. з кожного;

- стягнуто з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в дохід держави по 8,50 грн.

Не погодившись з рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 26.01.2012, відповідач - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі - про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права /арк. с. 122-125/.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.

Так, матеріалами цивільної справи встановлено, що 15.06.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (банк, правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_6 (позичальник) укладено Кредитний договір №85, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит в сумі 210 000 грн. на споживчі потреби строком на 120 місяців (не пізніше 14.06.2017) та сплатою щомісячно процентів за користування кредитними коштами в розмірі 18% річних, неустойки у разі порушення зобов'язання. Погашення кредиту здійснюється рівними частинами в сумі 1 750 грн. щомісячно. /арк. с. 18-20/.

Також, 15.06.2007 в цілях забезпечення виконання даного Кредитного договору укладені наступні договори:

- Договір поруки №105 - між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (кредитор, правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_10 (поручитель), відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати з боржником-позичальником перед кредитором за належне (своєчасне і повне) виконання ОСОБА_6 умов Кредитного договору №85 від 15.06.2007, в т.ч. щодо повернення суми кредиту в розмірі 210 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, неустойки (штраф, пеня) за прострочення необхідних платежів тощо /арк. с. 22-23/;

- Договір поруки №106 - між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (кредитор, правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_8 (поручитель), відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати з боржником-позичальником перед кредитором за належне (своєчасне і повне) виконання ОСОБА_6 умов Кредитного договору №85 від 15.06.2007, в т.ч. щодо повернення суми кредиту в розмірі 210 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, неустойки (штраф, пеня) за прострочення необхідних платежів тощо /арк. с. 24-25/;

- Договір поруки №109 - між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (кредитор, правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_9 (поручитель), відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати з боржником-позичальником перед кредитором за належне (своєчасне і повне) виконання ОСОБА_6 умов Кредитного договору №85 від 15.06.2007, в т.ч. щодо повернення суми кредиту в розмірі 210 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, неустойки (штраф, пеня) за прострочення необхідних платежів тощо /арк. с. 26-27/;

- нотаріально посвідчений Іпотечний договір (реєстровий №1113) - між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (іпотекодержатель, правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_7 (іпотекодавець - майновий поручитель ОСОБА_11 за основним зобов'язанням -Кредитним договором №85 від 15.06.2007), відповідно до умов якого цей договір забезпечує виконання позичальником основного зобов'язання, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності та за домовленістю сторін оцінена в сумі 300 000 грн., а у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі (включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, в т.ч. числі пеню та інші штрафні санкції, а також видатки по зверненню стягнення на предмет іпотеки за його реалізацією), вимагати дострокового виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання. Цей іпотечний договір 15.06.2007 зареєстрований у Державному реєстрі іпотек і в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна /арк. с. 28-33/.

В січні 2011 року банк направив на адресу відповідачів письмову вимогу, якою повідомив про неналежне виконання умов Кредитного договору №85 від 15.06.2007 і виниклу внаслідок цього заборгованість, а також попередив про те, що у разі не погашення такої заборгованості у добровільному порядку банк буде вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення виниклої заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки /арк. с. 39/.

Відповідно положень Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509).

Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора (стаття 511).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк - термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк - термін (стаття 530).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою (стаття 546).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання /стаття 617 цього Кодексу/ (стаття 540).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (стаття 553).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554).

В силу застави кредитор - заставодержатель має право у разі невиконання боржником - заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом - право застави (стаття 572).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 574).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575).

Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (стаття 577).

Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (стаття 583).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (стаття 589).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі (стаття 590).

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави (стаття 591).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (стаття 1054).

Положеннями Закону України «Про іпотеку» №898 від 05.06.2003 передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням. Боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання. Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою (стаття 1).

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (стаття 3).

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням (стаття 11).

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (стаття 33).

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (стаття 35).

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (стаття 39).

Внаслідок невиконання належним чином умов кредитного договору станом на 07.10.2011 виникла заборгованість на загальну суму 161 582,14 грн., яка складається з поточної заборгованості основного боргу в розмірі 119 000 грн., простроченої заборгованості основного боргу в розмірі 24 738 грн., заборгованості по сумі поточних процентів в розмірі 283,54 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 13 786,09 грн. і заборгованості по пені в розмірі 3 774,51 грн. /арк. с. 51, 94-96/.

Розмір заборгованості в сумі 161 582,14 грн. є значним і співмірним вартості предмету іпотеки, яка за домовленістю сторін визначена в розмірі 300 000 грн.

Отже, вимоги позивача про звернення стягнення виниклої у позичальника ОСОБА_6 заборгованості за Кредитним договором №85 від 15.06.2007 на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності іпотекодателю-майновому поручителю ОСОБА_7, є обґрунтованими і такими, що засновані на законі, зокрема на вищенаведених нормах матеріального права.

Згідно зі статею 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем по справі надані усі передбачені законом належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачами у свою чергу не надано жодних належних та допустимих доказів у підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань.

Позивачем в обґрунтування заявленого розміру виниклої заборгованості надано розрахунок, який відповідає умовам Кредитного договору №85 від 15.06.2007.

У свою чергу, відповідачами не надано жодних належних доказів у підтвердження їх заперечень.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони спростовуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах цивільної справи, та вищенаведеними положеннями законів.

Зокрема, посилання апелянта на положення частини 3 статті 39 Закону України «Про іпотеку» (суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав) є безпідставним, оскільки факт неналежного виконання умов Кредитногодоговору №85 від 15.06.2007 і розмір виниклої у зв'язку з цим заборгованості підтверджений належними і допустими доказами, що містяться в матеріалах цивільної справи, а відповідно до вищенаведених правових нор, а також умов цього Кредитного договору і положень Іпотечного договору, у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі (включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, в т.ч. числі пеню та інші штрафні санкції, а також видатки по зверненню стягнення на предмет іпотеки за його реалізацією), вимагати дострокового виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, що відповідає вищенаведеним нормам як Цивільного кодексу України, так і Закону України «Про іпотеку».

Позивач повідомив письмовою вимогою, як відповідача-позичальника (ОСОБА_6.), так і відповідача-майнового поручителя за Іпотечним договором (ОСОБА_7), про виниклу заборгованість і необхідність її сплати та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в строки і порядку, передбачені законом.

Наявність інших поручителів (ОСОБА_10, ОСОБА_8 і ОСОБА_9.) не позбавляє позивача-кредитора задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки.

Інші доводи не є безумовними підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Так, посилання ОСОБА_6 на відсутність грошових коштів не може бути законною підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог, оскільки відповідно до статей 617, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, в т.ч. внаслідок відсутності у боржника необхідних коштів.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають у зв'язку з відхиленням апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 26.01.2012 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: