ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2006 року                                                                             м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:     Костенка М. І.

суддів:                Шипуліної Т. М.

Карася О. В.

Усенко Є. А.

Степашка О. І.

при секретарі судового засідання: Павлушко Р. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 вересня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 листопада 2005 року по справі за скаргою ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії, -

встановила:

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовам до Закарпатського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії.  

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 15 листопада 2005 року залишено без змін рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 вересня 2005 року, яким відмовлено в задоволенні скарги.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою і просив скасувати рішення судів та постановити нове про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано виходили з того, що скаржник не має права на перерахунок пенсії з урахуванням надбавок.

Встановивши при розгляді справи, що ОСОБА_1 отримує пенсію згідно із Законом від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», а його вимоги щодо перерахунку за минулий час пенсії стосується запроваджених після його звільнення зі служби, згідно з Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173, від 05.05.2003 року № 389/2003 року та КМ України від 22.05.1992 року № 829 нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, суди обґрунтовано, з посиланням на Закон від 15.06.2004 року №1769-IV, яким було внесено зміни до ст.43 Закону № 2262-ХІІ і який набув чинності з 01.01.2005 року, відмовили в задоволені позову.

 Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування закону висновок судів не спростовує.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлені повно й правильно і рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 

ухвалила:

            Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

            Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 вересня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 листопада 2005 року залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                                           М. І. Костенко

судді:                                                                                                        Т. М. Шипуліна

О. В. Карась

Є. А. Усенко

О. І. Степашко

З оригіналом вірно   

Суддя

Вищого адміністративного суду

України                                                                                                   М. І. Костенко