У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді - Оніпко О.В.,

суддів Буцяка З.І., Григоренка М.П.

секретар Коробчук А.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення коштів у зв'язку з виконанням доручення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 17.02.2012 р. позов ОСОБА_2 задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 28 396,76 грн., 283,96 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що воно є незаконним і необґрунтованим. Зазначає, що суд не встановив наявність між сторонами відносин, притаманних договору доручення. В усній формі між сторонами не визначався обсяг конкретних юридичних дій, які мала виконати ОСОБА_1 як повірена. і які могли свідчити про укладання договору доручення та підставою для покладання на відповідачку зобов'язань, за невиконання яких судом було стягнуто кошти.

Крім того, судом не встановлено та позивачкою не доведено дотримання вимог ст. 203 ЦК України, зокрема згоди за всіма істотними умовами, згоди ОСОБА_1 на укладання договору доручення.Також, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 208 та ст. 1003 ЦК України сторонами не було дотримано письмової форми договору доручення.

Оскільки усного договору доручення між сторонами не вчинялось і в довіреності № 701016816 від 3.03.2008 р. не зазначено, що вона видана на підставі договору доручення, тому вона не може бути підтвердженням укладання договору доручення. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2011 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення коштів у зв"язку з виконанням доручення. В позовній заяві зазначала, що 3.03.2008 р. нею на ім "я відповідачки видано довіреність № 701016816 до договору заощадження №SAMDN 25000701016816, якою вона уповноважила останню розпоряджатися повністю її рахунком № НОМЕР_1 від 3.03.2008 р.

На підставі вказаної довіреності, ОСОБА_1 4.03.2009 р. отримала з рахунку в банку 2556, 32 євро, що стверджується талоном № 40 від 4.03.2009 р., квитанцією від 4.03.2008 р. про видачу останній вказаної суми. Однак, отримані кошти відповідачки їй не

_________________________________________________ _________________

Справа № 2-1715/821/12 Головуючий у 1 інстанції: Головчак М.М.

Провадження № 22-м1790/636/2012 р. Доповідач : Оніпко О.В

передала та відмовляється у добровільному порядку повернути гроші. У зв"язку з цим, просила суд стягнути з ОСОБА_1 28 396 грн. 76 коп. суму, еквівалентну 2556, 32 євро та судові витрати.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України одна сторона (повірений), виступаючи від імені і за рахунок іншої сторони (довірителя), вчиняє за його дорученням певні юридичні дії, на основі яких у довірителя виникають права й обов'язки за правочином, вчиненим повіреним.

Пунктом 3 ст. 1006 цього Кодексу передбачено, що обов"язок повіреного негайно передати довірителеві все одержане у зв"язку з виконанням доручення.

Як встановлено судом та не спростовано в порядку вимог ст. 60 ЦПК України ані відповідачкою, ані її представником , між сторонами був укладений договір доручення, і як вірно зазначив місцевий суд у рішенні, та обставина, що він був укладений в усній формі не суперечить вимогам ч. 1 ст. 205 ЦК України.

На підставі укладеного між сторонами усного договору доручення, ОСОБА_2 3.03.2008 р. видала відповідачці довіреність № 701016816 , якою надала останній право розписуватися за неї та виконувати всі дії та формальності, що пов"язані з цим дорученням по договору заощадження №SAMDN 25000701016816 , відкритому на ім"я позивачки , залишок на якому становив 2 556, 32 євро і які були отримані ОСОБА_3 4.03.2009 р.,

Вказані обставини стверджується матеріалами справи, поясненнями позивачки та не заперечувалися відповідачкою та її представником в судовому засіданні.

Доводи ОСОБА_2 щодо відсутності у неї наміру віддати свої кошти у сумі 2556 євро відповідачці, останньою та її представником не спростовано.

Посилання апеляційної скарги на те, що у довіреності від 3.03.2008 р. зазначено право ОСОБА_1 „ розпоряджатися повністю" вказаним рахунком, жодним чином не пояснюють підстави та не обґрунтовують правомірність набуття у власність останньою коштів, належних ОСОБА_2

У зв"язку з наведеним, місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2, зобов"язавши відповідачку повернути їй кошти, отримані у зв"язку із виконанням договору доручення від 3.03.2008 р. в сумі 28 396 грн. 76 коп.

Оскільки рішення місцевим судом ухвалено з отриманням норм матеріального та процесуального права і доводи, наведені в апеляційній скарзі висновків, наведених у ньому, не спростовують, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 лютого 2012 року -відхилити.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді