1

Справа №22ц-590/1395 - 2012 Суддя 1 інстанції Петунін І.В.

Категорія 32 Доповідач Алексєєв А.В.

УХВАЛА

Іменем України

1 березня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: Новосядлої В.М.,

суддів: Алексєєва А.В., Канурної О.Д.

при секретарі Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 21 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Макіїввугілля», публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 21 грудня 2011 року був частково задоволений позов, стягнуто з відповідача - публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2550 гривень.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду, стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 100000 гривень із розрахунку 200 мінімальних заробітних плат. Вважає, що судом неправильно застосований матеріальний закон в частині розрахунку розміру моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1» ДП «Макіїввугілля», правонаступником якого є відповідач - публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», з жовтня 1994 року по 5 вересня 2000 року та під час виконання трудових обов'язків 24 березня 2000 року отримав трудове каліцтво. 23 серпня 2000 року висновком МСЕК йому було встановлено первісно 70% втрати працездатності у зв'язку із зазначеним трудовим каліцтвом.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника відповідача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, рішення суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач з жовтня 1994 року по 5 вересня 2000 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем. Під час виконання трудових обов'язків 24 березня 2000 року позивач отримав трудове каліцтво.

Згідно із рішенням МСЕК від 23 серпня 2000 року позивачу було первісно встановлено 70% втрати працездатності у зв'язку із зазначеним трудовим каліцтвом.

Таким чином, на час встановлення професійного захворювання між позивачем і відповідачем існували трудові відносини, які регулюються Кодексом законів про працю України.

Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або на уповноважений ним орган.

За частиною 4 цієї ж статті власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

За наведених підстав та встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до обгрунтовного висновку про те, що підприємством не були забезпечені безпечні умови праці позивача, а тому відповідач має нести перед ним відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди у відповідності до норм Кодексу законів про працю України та Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472, які діяли на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди.

Згідно пункту 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472, (в редакції, яка діяла на час встановлення непрацездатності позивачу) моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правильно застосований порядок нарахування розміру відшкодування моральної шкоди, виходячи з розміру 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають

На підставі викладеного, відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу позивача, судове рішення залишає без зміни, як ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 21 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: