ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 323
РІШЕННЯ
Іменем України
15.05.2012Справа №5002-21/5255-2010
за позовом Спеціалізованого санаторія ім. М.О. Семашка, м. Ялта, смт. Сімеїз
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Асотел», м. Харків
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Міністерства праці та соціальної політики України, м. Київ
за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Головуючий - суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим
Чонгова С.І.
Судді Господарського суду
Автономної Республіки Крим
Іщенко І.А.
Гризодубова А.М.
Представники:
Від позивача ОСОБА_7, довіреність № б/н від 03.01.2012 р., юрисконсульт;
Від відповідача ОСОБА_8, довіреність № 12 від 02.03.2012 р., представник;
Від третьої особи не з'явився
Від Прокуратури АР Крим Куінджі М.О., посвідчення № 12054;
Сутність спору: Позивач - Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Асотел», у якому просить зобов'язати відповідача передати позивачу державне майно, яке перелічено у списку додатку № 1 до позовної заяви. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2010 р. до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, було залучено Міністерство праці та соціальної політики України.
15 грудня 2012 р. відповідачем до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим було здано відзив на позовну заяву за вих. № б/н від б/д, у якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити позивачу у задоволені позову (том 1 а. с. 48).
Відповідно до ували Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2011 р. провадження по справі було зупинено до проведення перевірки Прокуратурою Автономної Республіки Крим.
14 січня 2011 р. до Господарського суду Автономної Республіки Крим від Міністерства праці та соціальної політики України надійшов лист за вих. № 46/0/14-11/06 від 06.01.2011 р., у якому третя особа вимоги позову підтримує та просить позов задовольнити у повному обсязі.
22 лютого 2012 року до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим від Прокуратури Автономної Республіки Крим надійшов лист за вих. № 05/1-418 від 17.02.2012 р., у якому повідомляється що матеріал з господарського суду Автономної Республіки Крим було надіслано до прокуратури м. Ялти для виконання, прокуратурою м. Ялти було доручено перевірку за фактом привласнення Товариством з обмеженою відповідальністю «Асотел» державного майна Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка; 17.06.2011 року за результатами проведеної перевірки ВДВБЕЗ ЯМУ ГУ МВС України в Автономної Республіки Крим у порушені кримінальної справи відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 Кримінального процесуального Кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2012 р. провадження по справі було поновлено та вирішено розглядати справу колегіально у складі трьох суддів.
Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду справи № 5002-21/5255-2010 до складу колегії долучені судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А. та Медведчук О.Л.
Відповідно до ухвали Господарського суду Автономної Республіки від 23 лютого 2012 року розгляд справи було призначено до слухання.
26 березня 2012 р. у засідання суду Прокуратурою Автономної Республіки Крим було надано письмове повідомлення за вих. № 05/1-1251-12 від 13.03.2012 р., у якому повідомляється про вступ прокурора у розгляд справи № 5002-21/5255-2010, у зв'язку з вирішенням судом питання щодо витребування державного майна.
26 березня 2012 року відповідачем до матеріалів справи був наданий відзив на позовну заяву за вих. № б/н від 26 березня 2012 року, у якому відповідач вимоги позову не визнає та просить відмовити позивачу у задоволені позову (том 1 а. с. 102).
У судовому засіданні 26 березня 2012 року членом колегії - суддею Господарського суду Автономної Республіки Крим О.Л. Медведчук заявлено самовідвід.
Згідно розпорядженням № 2 керівника апарату Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2012 року справа № 5002-21/5255-2010, у зв'язку з заявленим самовідводом членом колегії - суддею Господарського суду Автономної Республіки Крим Медведчук О.М., була передана на автоматичний розподіл для заміни члена судової колегії.
27 березня 2012 року автоматизованою системою документообігу по справі № 5002-21/5255-2010 було виключено із складу колегії суддю Господарського суду Автономної Республіки Крим Медведчук О.Л. та призначено членом колегії суддю Господарського суду Автономної Республіки Крим Барсукову А.М. (прізвище змінено на Гризодубову А.М.).
03 травня 2012 року до Господарського суду Автономної Республіки Крим від третьої особи надійшов лист за вих. № 4073/0/14-12/04, у якому третя особа просить розглядати справу у відсутність його представника, вимоги позову підтримує.
У засідання суду представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечував.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглядати справу у відсутність третьої особи, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також, судова колегія зазначає, що у третьої особи було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників позивача та відповідача, судова колегія, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26 квітня 2006 року у справі № 29/175-06 (вх. № 4554/5-29) за позовом ТОВ «Асотел» до ТОВ НВТ «Тиком» про спонукання до виконання певних дій було зобов'язано ТОВ «НВТ «ТИКОМ» передати ТОВ «Асотел» нерухоме майно - спальний корпус № 7 загальною площею 845,6 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Луговського, с. Сімеїз, м. Ялта, АР Крим.
Як витікає з постанови Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року по справі № 36/430 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство «Тиком» до Української спілки ветеранів Афганістану про визнання договору недійсним та повернення майна, - 09 грудня 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство «Тиком»та Приватним підприємством «Фламінго» був укладений договір купівлі-продажу № 15/1, зареєстрований Ялтинським бюро технічної інвентаризації за № 588 11 грудня 2002 року, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство «Тиком» набуло власності на спальний корпус № 7 площею 845,6 кв. м., який знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, селище Сімеїз, вул. Луговського, 6.
При розгляді справи № 2-8/680-2002 Господарським судом Автономної Республіки Крим та Севастопольським апеляційним господарським судом за позовом Прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі санаторію імені М.О. Семашко Державного комітету у справах ветеранів до відповідачів - виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Дніпропетровської обласної ради, Обласному житлово-комунальному підприємству «ПІВДЕННЕ», ТОВ Проектно-будівельній фірмі «Домострой», ПП «Фламінго» про визнання рішення, свідоцтва про право власності та договорів купівлі-продажу незаконними, було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 324 (1) від 17.08.2001 р. було оформлено право власності на спальні корпуса № 7 по вул. Луганського, 6 та № 8 по вул. Луганського, 16, в смт. Сімеїз, санаторію «Семашко» за територіальною громадою Дніпропетровської області (обласне житлово-комунальне підприємство «Південне»); станом на 01 вересня 2001 року корпуса № 7 та № 8, розташовані на території санаторію імені М.О. Семашко, знаходились на балансі ОЖКП «Південне», що підтверджується актом комісії про передачу основних коштів санаторіїв «Марат» та «Семашко» з балансу ВО «Південний машинобудівний завод» на баланс області, затвердженим заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Міністерством промислово політики України, а також довідкою ОЖКП «Південне» від 10.04.2002 р. № 912; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.04.1999 р. № 282-р було прийнято рішення про передачу об'єктів соціальної інфраструктури ВО «Південний машинобудівний завод» в спільну власність з обласної територіальної громади Дніпропетровської області, а остання, у свою чергу, передала дане майно у повне господарське відання ОЖКП «Південне»; - та було відмовлено у визнанні недійсними подальших договорів купівлі-продажу.
Постановою Вищого господарського суду України від 15 вересня 2009 року по справі № 2-8/680-2009 рішення судів залишенні без змін.
Таким чином, позивач з 17 серпня 2001 року юридично не міг бути власником спального корпусу № 7, в якому відповідно позовної заяви знаходиться рухоме майно позивача.
Позивач на підтвердження своїх вимог посилається на те, що за рахунками № 152 від 05.05.2005 р., № 7 від 31.05.2006 р., № 5/1 від 05.08.2005 р., № 5/1 від 05.08.2005 р., позивачем придбане майно для облаштування корпусу № 7, а також йому за накладними № 54 від 21.06.2004 р., № 1 від 17.06.2004 р., № 2 від 17.06.2004 р., № 9 від 09.05.2004 р., № 6 від 26.06.2004 р., № 7 від 26.06.2004 р., № 7 від 26.06.2004 р., № 8 від 06.07.2004 р. № 5 від 26.06.2004 р.. від Української спілки ветеранів Афганістану було передане майно, яким був обладнаний корпус № 7, та, окрім того, також за актом від 08.08.2004 р. про передачу матеріальних цінностей в тимчасове користування сьомому корпусу за списком передане матеріальних цінностей на суму 113107,08 грн., яке прийнято представником санаторію Заходження вказаного майна у корпусі № 7 позивач вважає підтвердженим внутрішньою інвентаризацією, яка оформлена інвентаризаційним описом основних засобів від 03 листопада 2008 року (а. с. 22).
Відповідно вимогам статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі статтею 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Частинами 1 та 2 статті 184 Цивільного кодексу України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною
Витребувати з чужого незаконного володіння можна лише індивідуально визначене майно, власник може вимагати повергнення власнику саме того майна, що вибуло з його володіння.
Позивач просить суд витребувати майно, яке не визначене індивідуальними ознаками і в підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно посилається на рахунки та накладні, в яких майно також індивідуально не визначено.
Крім того, кількість найменувань майна у документах значно менше ніж кількості найменувань майна, зазначених позивачем у додатку до позову. Судова колегія не може також вважати належним доказом знаходження майна позивача у відповідача інвентаризаційний опис основних засобів від 03 листопада 2008 року, оскільки такий опис є одностороннім документом.
Прокуратурою також не надано підтвердження знаходження державного майна у відповідача.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з викладеного, судова колегія не має підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 18 травня 2012 року.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 179, 190, 387 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
У задоволені позову відмовити.
Головуючий - Суддя Господарського Суду
Автономної Республіки Крим С.І. Чонгова
Судді Господарського Суду
Автономної Республіки Крим І.А. Іщенко
А.М. Гризодубова
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.