Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/633/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Н.Ю.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Чельник О. І.

РІШЕННЯ

іменем України

15.05.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Письменного О.А., Єгорової С.М.

при секретарі: Зінов'євій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом прокурора Компаніївського району Кіровоградської області, поданим в інтересах держави, уповноваженим органом виступає ВАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

22.04.2011 року прокурор Компаніївського району Кіровоградської області звернувся в суд в інтересах держави, уповноваженим органом виступає ВАТ «Державний ощадний банк України»з позовом про стягнення заборгованості обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 29.06.2004 року між сторонами було укладено кредитний договір, згідно якого відповідачеві надано споживчий кредит у сумі 10000 грн. строком на 36 місяців з відсотковою ставкою 22%, з терміном остаточного погашення кредиту -07.11.2010 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань 06.07.2004 року з відповідачем було укладено договір застави майна №1434. В порушення умов договору відповідач в обумовлені договором строки не розрахувався, перед позивачем виникла заборгованість. Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія-Кіровоградське обласне управління, заборгованість у розмірі 15738, 68 грн., а саме основного боргу -0, 00 грн. простроченого боргу -5366, 17 грн., відсотків по угоді -5435, 63 грн., пені на прострочений борг та на прострочені відсотки -4936, 88 грн. Судові витрати просив покласти на відповідача.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України», від імені якого діє філія-Кіровоградське обласне управління заборгованість у розмірі 15738, 68 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду 30.12.2011 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з такого.

Встановлено, що 29.06.2004 року між філією-Кіровоградське обласне управління ВAT «Ощадбанк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №24, згідно якого останньому було надано кредит у сумі 10000 (десять тисяч грн.) на 24 місяці. Термін остаточного погашення кредиту - 29 червня 2006 року, з відсотковою ставкою 22% річних відповідно до п.п. 1.1., 1.2. кредитного договору. Відповідно до п.1.3 кредит було надано відповідачеві на споживчі цілі готівкою, що підтверджується видатковим касовим ордером від 07.07.2004 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 24 від 29.06.2004 року 06.07.2004 року між сторонами було укладено договір застави майна №1434.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язувався проводити погашення кредиту щомісячно, згідно графіку погашення шляхом внесення готівки до каси банку. Останнє погашення кредиту здійснити не пізніше 29.06.2006 року. Пунктом 3.3.2 вказаного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені кредитним договором, повернути кредит у сумі десять тисяч грн. та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції. Відповідно до п. 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по договору, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених договором та чинним законодавством України. Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасної сплати процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за договором, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою заборгованості за кредитом, ОСОБА_2 було встановлено відсоткову ставку у розмірі 30 % річних починаючи з 11.03.2005 р. (а.с.6).

Задовольняючи позов прокурора суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 філією Кіровоградське обласне управління ВАТ «Ощадбанк»направлялися вимоги про усунення порушень за адресою АДРЕСА_2 13.08.2010 року та 23.03.2011 року (а.с.20,21). Листи відповідач не отримував у зв'язку з тим, що з 17.02.2010 р. ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1. Внаслідок порушення термінів сплати основного боргу та відсотків за користування кредитом станом на 25.03.2011 року заборгованість ОСОБА_2 перед філією-Кіровоградське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України»становить 15738, 68 грн., яка підлягає стягненню в примусовому порядку (а.с.6-7). Відповідно до п.8.1 кредитного договору договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору. Договір згідно п. 9.1 відповідачем прочитаний та підписаний (а.с.11).

Проте, з такими висновками суду колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Як убачається зі змісту договору даний кредитний договір за своєю природою є договором про надання споживчого кредиту, а тому дані правовідносини регулюються ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Як убачається з п.1.2 кредитного договору кредит відповідачеві надано у вигляді разового кредиту на 24 місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29.06.2006 року, що підтверджується п.п.1.4, 1.6 договору та графіком погашення кредиту, визначеному у додатку №1 до кредитного договору №24 від 29.06.2004 року (а.с.9-11).

Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 визначено, що, враховуючи положення п. 7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

При цьому слід зазначити, що відповідачем надавалася суду заява про застосування строку позовної давності.

Відмовляючи у застосуванні строку позовної давності суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.8.1 кредитного договору №24 від 29.06.2004 року договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору.

Проте, погодитись з висновком суду колегія суддів не може, оскільки дане положення договору спростовується пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 1.6 та додатком №1 від 29.06.2004 року до кредитного договору, який є його невід'ємною частиною. Тому, наявність у договорі пункту 8.1 жодним чином не може впливати на застосування судом строку позовної давності відповідно до вимог Закону.

Крім того, позивач не заперечував тієї обставини, що основний борг за кредитним договором відповідачем повністю виплачено, про що свідчить і розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позовної заяви. Зі змісту позову та пояснень представника позивача вбачається, що в розрахунку заборгованості йдеться про прострочений борг, на який і нараховувалася неустойка у вигляді відсотків та пені. Проте, яким чином виник такий борг представник позивача у судовому засіданні пояснити не зміг. Надані представником позивача меморіальні ордери №28 від 02.08.2004 року, №20 від 15.02.2005 року, №17 від 25.07.2005 року, №337 від 23.05.2005 року, №14 від 07.07.2005 року, №16 від 25.07.2005 року, №11 від 02.09.2004 року, №29 від 04.10.2004 року, №123 від 27.10.2004 року, №20 від 15.02.2005 року, №20 від 15.02.2005 року, №№37 від 23.05.2005 року на суму 191,9 грн. та на суму 86,6 грн., 162,8 грн., №№14 від 07.07.2005 року на суму 84,5 грн. та на суму 110,2 грн. не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позивачем вимог (а.с.116-132).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 грудня 2011 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора Компаніївського району Кіровоградської області, поданим в інтересах держави, уповноваженим органом виступає ВАТ «Державний ощадний банк України», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: