Справа № 22-ц-1103/12 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А. Р.
Провадження № 22-ц/1390/1103/12 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
Категорія 27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2012 року колегія суддів Судової палати апеляційного суду Львівської області з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Монастирецького Д.І., Мацей М.М.,
секретаря: Тлумак Л.В.,
з участю: представника відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3, представника позивача - ПАТ «Фінанси і кредит»- Стефанишин Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 жовтня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Фінанси і кредит»до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановила:
рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 жовтня 2011 року вказаний вище позов задоволено. Постановлено стягнути солідарно з:
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь позивача 263 260,47 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 68 171,39 доларів США заборгованості за нарахованими процентами, що по курсу НБУ становить 2 643 401 грн. 09 коп. та 2 429 326 грн. 44 коп. пені за прострочення сплати процентів та тіло кредиту;
ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь позивача 263 260,47 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 68 171,39 доларів США заборгованості за нарахованими процентами, що по курсу НБУ становить 2 643 401 грн. 09 коп. та 2 429 326 грн. 44 коп. пені за прострочення сплати процентів та тіло кредиту;
ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь позивача 263 260,47 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 68 171,39 доларів США заборгованості за нарахованими процентами, що по курсу НБУ становить 2 643 401 грн. 09 коп. та 2 429 326 грн. 44 коп. пені за прострочення сплати процентів та тіло кредиту.
Крім того, постановлено стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_2, просить його скасувати й ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що зазначене рішення прийняте в порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд не зупинив провадження у цій справі до розгляду іншої справи, що розглядалась в цьому ж суді за її (апелянта) позовом про визнання недійсним вказаного вище кредитного договору; судом при прийнятті рішення застосовано іноземну валюту, не врахувавши, що законним засобом платежу на Україні є гривня; судом не враховано, що заборгованість виникла не з її вини, а внаслідок фінансової кризи та здороження долара. Крім того, апелянт зазначає, що судом не враховано, що банк не мав права на використання іноземної валюти та те, що справа розглянута у відсутності відповідачів.
Інші відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення щодо часу та місця розгляду справи.
За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представника відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представника позивача - ПАТ «Фінанси і кредит»- Стефанишин Н.Р. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 25 травня 2007 року укладено кредитний договір № 32/07-ЛВ, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 270 000 доларів США зі сплатою 14% відсотків річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 24.05.2022 року. Договором також передбачено сплату 28% річних від суми невиконаного вчасно зобов'язання за кредитом згідно графіка погашення кредиту та сплату 1% пені за прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів від простроченої суми за кожен день прострочення (а.с.27-30).
В той же день (25.05.2007 р.) між ПАТ «Фінанси і кредит»та ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з кожним окремо, були укладені договори поруки, відповідно до яких у випадку невиконання або неналежного виконання боржником (ОСОБА_2.) взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, кожен із поручителів несе з боржником солідарну відповідальність у тому ж обсязі, що і боржник - на всю суму заборгованості (пп.2.1, 2.2 договорів поруки) (а.с.33-38).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стягуючи грошові кошти районний суд вірно виходив з того, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту - у встановленій сумі та строки, не виконувала, внаслідок чого на час подання позову допустила заборгованість по кредиту, процентах та пені, що стверджується відповідними розрахунками (а.с.90 - 113).
Відповідно до ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відтак, враховуючи вищенаведене районний суд вірно постановив стягнув кошти солідарно з боржника та з кожним окремо поручителем як із солідарних боржників.
Винесення рішення у відсутності апелянта не спростовує законність та обґрунтованість рішення та висновків суду.
Встановлено, що апелянт був залучений до участі у справі. У розгляді справи приймав участь її захисник. Враховуючи зазначене і те, що апелянт був повідомлений про дату апеляційного розгляду справи, відтак мав можливість скористатися наданим правом на подання до апеляційного суду всіх доказів, які вона могла би подати до суду першої інстанції, а також на нову оцінку наявних у неї та в справі доказів з урахуванням її позиції у цій справі, а також те, що в судовому засіданні апеляційної інстанції представником апелянта не надано будь-яких доказів, які апелянт змогла би подати в суд першої інстанції на спростування доводів позивача, свою позицію представник апелянта у справі висловив, відтак колегія суддів, враховуючи викладене, приходить до висновку, що підстав для скасування рішення районного суду із-за цих підстав немає.
Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до ч.2 ст.192 та ч.3 ст.533 ЦК використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.
Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Відповідно до ст.5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету.
Встановлено, що позивач має ліцензію, видану Національним Банком України, та дозвіл на право здійснення банківських операцій, зокрема надавати кредит в іноземній валюті.
Посилання апелянта на обов'язкову наявність індивідуальної ліцензії у позивача є безпідставним, оскільки ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»встановлює, що індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.
Зазначене підтверджується і листом НБУ від 07.12.2009 р. №13-210/7871-22612 щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
А відтак доводи апелянта про незаконність надання йому банком кредиту в іноземній валюті із зобов'язанням повернення такого та сплати процентів за користування ним також в іноземній валюті є безпідставним.
Не зупинення судом провадження у цій справі до розгляду іншої справи, що розглядалась в цьому ж суді за позовом апелянта про визнання недійсним вказаного вище кредитного договору не вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням того, що такий позов був залишений без розгляду.
З спірного кредитного договору убачається, що у момент його укладання сторони не вказували на таку умову як зміна курсу гривні відносно долара США, ураховуючи динаміку зміни курсу валют з моменту введення в обіг національної валюти -гривні -і її девальвації в якості істотної обставини договорів, що взагалі виключає можливість посилатися на цю обставину як на підставу для порушення зобов'язання договору унаслідок її істотної зміни. Крім того, в анкетній заяві на одержання кредиту ОСОБА_2 зазначила, що бажаною валютою кредиту є долар США і вона суду не довела, що їй перешкоджало отримати кредит в національній валюті (а.с.44).
Також згідно з умовами кредитного договору сторони погодили, що з укладенням цього договору вони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цих договорів.
Крім того, саме по собі твердження апелянта про нестабільність гривні, коливання курсу долара США до національної валюти не носить конкретного характеру та в повній мірі стосуються обох сторін договору. ОСОБА_2 надаючи банку документи для проведення аналізу її фінансового стану перед наданням кредиту, вказувала, що її основним джерелом прибутку є підприємницька діяльність, яка й здійснюється на власний ризик, що вона не могла не розуміти (а.с.44). Крім того, у п. 2.1.6 кредитного договору сторони погоджувались з тим, що вони приймають на себе ризик виконання умов договору при зміні курсу долара (а.с.27).
Враховуючи, що судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, то за таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.1 ч.1 ст. 307, ст.308, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Монастирецький Д.І.
Мацей М.М.