Справа № 2-431/2007

РІШЕННЯ

Іменем  України

17 вересня 2007 року                                                 Яготинський районний суд Київської

області у складі: головуючого судді Бугіль В.В. при секретарі Олексенко Т.В. за участю адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" (далі - ТОВ "Агрофірма "Дружба") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та пов'язану з порушенням порядку звільнення моральну шкоду,

встановив:

Позивачка звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ТОВ "Агрофірма "Дружба" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та пов'язану з порушенням порядку звільнення моральну шкоду, в котрій зазначено, що з 22.04.1984 року вона працювала в колгоспі "Дружба", у с Капустинці Яготинського району на посаді зоотехніка. В 1992 році колгосп було реорганізовано в КСП, а з 01.03.2000 року - в ТОВ "Агрофірма "Дружба". За весь період роботи до останнього року позивачка не мала від керівництва жодних нарікань, не говорячи вже про догани. В травні 2007 року керівником агрофірми було призначено Пінчука О.В., який з самого початку взяв за мету вигнати її з роботи і призначити на її місце іншу людину.

За період з квітня по травень включно 2007 року в господарстві стався падіж телят від недоброякісних кормів. Позивачка завчасно повідомляла керівництво господарства про неякісні корми, вини своєї в падіжі не вбачає однак збитки від падежу були вираховані з її заробітної плати у розмірі 214 грн.

06.07.2007 року після роботи, ОСОБА_1 було повідомлено, що 7 липня вона повинна вийти на роботу та передати ферму ОСОБА_3, якого керівництво призначило головним зоотехніком та за суміщенням завідувачем фермою замість неї. Про те, що є наказ про її звільнення, відсторонення від роботи чи переведення на іншу роботу їй було не відомо.

07.07.07 передачі ферми не відбулося у зв'язку з відсутністю голови ревізкомісії і позичці було оголошено, що передача ферми буде здійснена 10 липня. 09.07.07 позивачка потрапила у лікарню з діагнозом: некупований напад пароксизмальної тахікардії. Режим лікування: стаціонар, два перші дні у відділенні реанімації. Відповідно до листка непрацездатності позивачка повинна була вийти на роботу 22 липня, однак це була неділя і вона вийшла на роботу 23 липня. З лікарняним вона звернулася до контори агрофірми, де від директора Пінчука О.В. дізналася, що 05.07.07 р. її було звільнено.

24.07.07 року до позивачки прибула секретар директора ТОВ "Агрофірма "Дружба" і принесла їй додому декілька наказів про оголошення їй доган та її звільнення з роботи. Вказані накази позивачка підписувати відмовилася. До моменту подачі позову відповідач не видав їй трудову книжку та не розрахувався з нею в повному обсязі. На її численні звернення до відповідача з вимогою про видачу трудової книжки та розрахунку, відповідач відповідав їй, що вона отримає їх лише тоді коли підпище накази. Вважає що її звільнено з порушенням законодавства та просила визнати незаконним наказ про її звільнення та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного погулу.

Також просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн. посилаючись на те, що до неї було упереджене ставлення, спонукання до звільнення,

2

перевіркою на робочому місті на предмет сп'яніння,  що  призвело до її моральних страждань.

Позивачка та її представник у судовому засіданні підтримали вимоги позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши суду, що звільнення позивачки відбулося в межах законодавства. До моменту звільнення позивачки вона неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальногсті за різноманітні порушення трудової дисципліни. На доказ цього відповідач надав суду кілька наказів, а саме: наказ від 03.05.2007 року № 82 "Про допущення загибелі телят на МТФ", наказ від 16.06.2007 № 107 "Про винесення догани головному зоотехніку ОСОБА_1", наказ від 23.06.2007 № 113 "Про винесення догани головному зоотехніку ОСОБА_1" та наказ від 03.07.2007 № 116 "Про винесення догани головному зоотехніку ОСОБА_1" відповідно до яких ОСОБА_1притягували до дисциплінарної відповідальності. Також пояснив, що ніякого упередженого ставлення до позивачки з боку керівництва ТОВ "Агрофірма "Дружба" не має і позивачку притягували до дисциплінарної відповідальності тільки за ті порушення які вона скоїла. Крім того, вказані порушення підтверджують свідки та наявні в матеріалах справи акти та пояснення в тому числі і самої позивачки. Просив відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Так, позивачка та її представник у судовому засіданні стверджували, що відповідач не попередив позивачку про її звільнення та не видав їй у день звільнення копії наказу та трудової книжки і не провів з нею повний розрахунок при звільненні відповідно до  ст. 47 КЗпП України. Пояснивши, що про звільнення позивачка дізналася 23 липня 2007 року коли вона вийшла з лікарняного і довідалася про те, що з 05.07.2007 року наказом № 42-К вона звільнена однак з наказом її ніхто не ознайомив. А 24 липня 2007 року до неї до дому прийшла секретар голови товариства з декількома наказами про винесення їй доган та про її звільнення які вона підписувати відмовилася і їй знову не видали на руки копію наказу про звільнення та трудову книжку. Як видно із позовної заяви позивачки вона була відсутня на роботі з 09 по 21 липня в зв'язку з находженням на лікарняному, що підтверджується копією лікарняного (а.с.  7).

Однак, як вбачається із позовної заяви та показів свідків ОСОБА_4ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позачці 05.07.2007 року на ранішній нараді яка відбувалася у приміщенні контори ТОВ "Агрофірма "Дружба" було усно оголошено про її звільнення після чого приблизно через годину був пред'явлений наказ про звільнення, який позивачка у присутності свідків відмовилася підписувати про що був складений акт який підписали присутні працівники товариства, а після вказаних подій позивачка покинула місце роботи.

До твердження свідків та відповідача про те, що позивачка відмовилася підписувати наказ 05.07.07 суд віднситься критично оскільки як вбачається із їх пояснень, акт про відмову від підпису ОСОБА_1 копії наказу, складався в кабінеті директора товариства і позивачка присутньою при цьому не була, а покинула приміщення контори після оголошення наказу про звільнення усно.

Але з пояснень свідка ОСОБА_5, яка за посадою є секретарем директора товариства і в її обов'язки входить друкування та підготовка наказів товариства, вбачається, що з ранку 06.07.2007 року вона з копією наказу про звільнення позивачки приходила до неї до дому і ОСОБА_1 відмовилася підписувати наказ та отримувати його копію. Вказане підтвердила в судовому засіданні і сама позивачка. Посянивши суду, що 05.07.2007 року на роботу вона не виходила також вона не вийшла і 06.07.2007 року і до неї з ранку прийшла секретар ОСОБА_5 з наказом про звільнення який вона відмовилася підписувати і отримувати його копію. Твердження позивачки, що вона не була присутня вранці 05.07.2007 року на роботі суд вважає недостовірними, оскільки спростовуються показами свідків та змістом позовної заяви в якій позивачка зазначила,

3

що в день прийняття наказу вона працювала і працювала до 09.07.2007 року, а з 09.07. по 22.07.2007 року перебувала на лікарняному.

Свідок ОСОБА_5 також підтвердила покази позивачки, що вона приходила до неї 24.07.2007 року з копіями наказів після виходу ОСОБА_1 з лікарняного, та яка їх знову відмовилася підписувати.

Відповідно до ч. 2  ст. 47 КЗпП України, у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний видати йому копію наказу про звільнення з роботи. З огляду на зазначене вище не вбачається вини відповідача у неврученні копії наказу про звільнення позивачці, оскільки остання після усного оголошення їй про звільнення покинула місце роботи і в подальшому постійно відмовлялася отримувати вказаний наказ.

Що стосується невидачи трудової книжки та непроведения розрахунку під час звільнення, то як пояснила свідок ОСОБА_5 дійсно, на час прийняття наказу про звільнення і пред'явлення його позивачці трудова книжка оформлена належним чином не була, однак в подальшому позивачка не висувала вимоги щодо її отримання і тільки 16.08.07 після подачі позивачкою позовної заяви, вона отримала її за власним бажанням та було здіснено її повний розрахунок. Факт отримання трудової книжки та повного розрахунку в судовому засідання позивачка підтвердила.

Оскаржуючи наказ про своє звільнення позивачка та її представник також наголосили та посянили суду, що позивачка не оскаржує накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а саме: наказ від 03.05.2007 № 82 "Про допущення загибелі телят на МТФ", яким головному зоотехніку ОСОБА_1 оголошено сувору догану; наказ від 16.06.2007 № 107, яким за невихід на роботу без поважної причини 13 червня 2007 року головному зоотехніку ОСОБА_1 винесено догану; наказ від 23.06.2007 № 113, яким, за відмову написання пояснення чому ОСОБА_1 не зробила прийом поголів'я від сторожів 22.06.2007 їй оголошено догану; наказ від 03.06.2007 № 116, яким за неналежне виконання службових обов'язків, перебування на роботі в нетверезому стані і запізнення на вечірню дойку 02.07.2007 року ОСОБА_1 винесено догану, а оскаржує тільки наказ про її звільнення від 05.07.2007 № 42-К в зв'язку з порушенням порядку звільнення та відповідно до  ст. ст. 147, 149 КЗпП України вважаючи наказ про звільнення повторним накладенням дисциплінарного стягнення за одне і те саме порушення трудової дисципліни, що забороняється відповідно до  ст. 149 КЗпП України.

У наказі від 05.07.2007 року № 42-К про звільнення ОСОБА_1 зазначено декілька підстав до звільнення, а саме: за за п.3  ст. 40 КЗпП України, за невиконання працівником без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором, п.4  ст.40 КЗпП України, відсутність на роботі без поважних причин, п. 7  ст. 40 КЗпП України, появу на роботі в нетверезому стані.

Відповідно до  ст.40 КЗпП України, в якій зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: п.3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як видно з матеріалів справи, наказом від 16.06.2007 № 107 за невихід на роботу без поважних причин 13 червня 2007 року ОСОБА_1 було оголошено догану, також в матеріалах справи присутня доповідна про те, що ОСОБА_1 не була на робочому місці з вечора 15.05.2007 року до обіду 16.05.2007 року підписана працівниками ТОВ "Агрофірма "Дружба" і відповідно якої рішення не прийнято, а також присутній наказ від 03.05.2007 року відповідно до якого ОСОБА_1 винесено догану за неналежне виконання службових обов'язків, перебування на роботі в нетверезому стані і запізнення на вечірню дойку 02.07.2007 з доданою пояснювальною запискою позивачки, в якій вона написала, що спізнилася на вечірню дойку з особистих причин та випила 100 грам

4

горілки. Пояснення позивачки, що вказану пояснювальну записку вона написала під примусом суд до уваги не бере оскільки доказів цього суду надано не було.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9, за передбаченими п.3  ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудовог розпорядку.

Враховуючи, що в діях позивачки є всі ознаки систематичного невиконання нею покладених на неї трудових обов'язків, систематичним невиходом на роботу без поважних причин, що виключало можливість виконання нею своїх посадових обов'язків та за деякі вона вже притягувалася до дисциплінарної відповідальності, суд не находить підстав для скасування наказу від 05.07.07 № 42-К про звільнення ОСОБА_1 на підставі твердження про повторність накладення дисциплінарного стягнення за одне і те саме порушення трудової дисципліни.

Що стосується підстави звільнення у зазначеному наказі за п.7 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані то з позовної заяви та пояснень позивачки вбачається, що 04.07.07 на роботі їй стало погано, піднявся тиск, а в цьому випадку в неї дуже червоніє обличчя. В цей час на території товариства з'явився дільничий інспектор ОСОБА_7  який звинуватив позивачку в перебуванні в стані алкогольного сп'яніння та змусив її їхати до м.  Яготин у лікарню для проведення медичного огляду щодо стану сп'яніння. Висновки медичного огляду показали, що позивачка знаходилася у тверезому стані.

Свідок ОСОБА_7  пояснив суду, що дійсно перебуваючи у с Капустинці з метою перевірки організації охорони та інших службових завданнях, перебуваючи на території ТОВ "Агрофірма "Дружба" затребував у головного зоотехніка ОСОБА_1 необхідну йому в цілях перевірки документацію, яка виявилася в незаповненому стані. Під час спілкування з ОСОБА_1 почув від неї різкий запах алкоголю і на своє запитання чи вживала ОСОБА_1 спиртні напої, отримав відповідь "що може і вживала та яка різниця". В подальшому ОСОБА_7  запропонував ОСОБА_1 проїхати з ним до лікарні для проведення медичного огляду на що та відповіла відмовою. Але після того як ОСОБА_7  почав складати протокол про адміністративне правопорушення, погодилася проїхати до лікарні. Під час слідування у лікарню та у лікарні до ОСОБА_7  неодноразово підходили близькі родичі ОСОБА_1 які просили написати, що позивачка знаходилася у тверезому стані, однак ОСОБА_7  відмовився це робити. Також знайомі позивачки заходили до лікаря який проводив медичний огляд після чого було винесено заключения про те, що ОСОБА_1 знаходиться в тверезому стані.

Медичний висновок щодо огляду на стан сп'яніння позивачка суду показати відмовилася, з поясненням, що не бажає оголошувати інформацію про стан свого здоров'я.

Відповідно до  ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Враховуючи зазначене суд критично ставиться до пояснень позивачки що вона 04.07.2007., знаходилася у тверезому стані, оскільки вказане не знайшло свого підтвердження у суді, а від так і не має підстав вважати звільнення позивачки на підставі п. 7  ст. 40 КЗпП України незаконним.

Також, в судовому засіданні було досліджено пояснювальну записку від 16.05.2007 року, працівниці ТОВ "Агрофірма "Дружба" ОСОБА_8., в якій зазначено, що 14 травня

5

2007 року ОСОБА_1 заставила надоїти її 5 літрів молока для себе особисто до дому, але ОСОБА_8. відмовила їй і ОСОБА_1 сама взяла 5 літрів молока з молочного відділення. Свідок ОСОБА_8 пояснила, що це не вона писала вказану пояснювальну записку. Однак, свідок ОСОБА_6 пояснила, що на прохання ОСОБА_8 вона написала текст пояснювальної записки, а ОСОБА_8 її підписала, проти, чого остання не заперечувала. Оскільки спростувати чи підтвердити події зазначені у пояснювальній записці сторони не змогли то суд не приймає до уваги вказану пояснювальну записку як доказ по справі.

Що стосується позовних вимог позивачки про стягнення моральної шкоди, то відповідно до   ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Оскільки, в судовому засіданні винних дій відповідача в незаконному звільненні позивачки доведено не було то і не має підстав для задоволення вимог позовної заяви щодо відшкодування моральної шкоди.

Керуючись   ст.  ст. 10, 57-60, 209, 213-215 ЦПК України,   ст. 1167 ЦК України,   ст. 40, 47,147,149,231,232 Кодексу законів про працію України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та пов'язану з порушенням порядку звільнення моральну шкоду, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Бугіль В.В.