КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.05.2012 № 5011-1/2263-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Алданової С.О.
Кошіля В.В.
при секретарі - Браславській А.В.,
за участю представників:
від позивача: Звірковська Т.П., Ковальчук Т.В.,
від відповідача: Вінокурова Р.О.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі філіалу «Кабельні мережі» на рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2012 ( суддя Мельник В.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автохелп»
про стягнення 40642,80 грн.
Встановив:
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" (далі - відповідач) про стягнення 40 642,80 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 в позові відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «Київенерго» в особі філіалу «Кабельні мережі» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2012 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду на 15.05.2012.
Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/17 від 15.05.2012, замість судді Кошіля В.В. залучено до розгляду даної справи суддю - Алданову С.О., відповідно до приписів ст.ст. 46, 69 Господарського процесуального кодексу України та ст. 26 Закону України „Про судоустрій та статус суддів".
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду від 26.03.2012, апеляційну скаргу - задовольнити.
Представник відповідача надав усні пояснення, відповідно до яких просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2007 між позивачем (власник) та відповідачем (замовник) було укладено договір на приєднання до електричних мереж №1728/35472/16319, за умовами якого позивач надав відповідачу послуги по приєднанню електричних мереж, вартість яких за розрахунок позивача склала 40 642,80 грн., які позивач просив суд стягнути з відповідача.
При укладенні вищезазначеного Договору приєднання Сторони керувались Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж (далі - ППЕЕМ), затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2005 № 1137 та Методикою обрахування плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженою Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.07.2007 № 983 (далі - Методика).
Згідно з п. 1.1. Договору позивач здійснює приєднання та підключення електроустановок відповідача до своїх електричних мереж, після виконання відповідачем за власний рахунок, Технічних умов у повному обсязі, розроблення та узгодження Проектної документації та укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Автохелп" договору про постачання електричної енергії.
Відповідно до п. 1.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату послуг за приєднання згідно з Розрахунком, передбаченим п. 3.1. Договору.
В пункті 2.1 Договору зазначено, що позивач зобов'язаний підключити електроустановку Відповідача до своїх електричних мереж протягом п'яти робочих днів після виконання останнім вимог пункту 2.2 Договору та п. 5.2. ППЕЕМ, прийняття електроустановки та оформлення акта допуску на підключення електроустановки відповідача.
Плата за приєднання електроустановок визначається у Розрахунку, наданому Замовнику, складеному на підставі узгодженої Проектної документації та відповідно до Методики та ППЕЕМ (які діяли на той час), який після підписання Сторонами стає невід'ємною частиною цього Договору приєднання (п. 3.1 Договору).
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата послуг за приєднання електроустановок відповідача до електричних мереж проводиться протягом 20 днів після одержання Розрахунку, однак не пізніше ніж за 5 робочих днів до підключення електроустановок.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Київенерго» посилається на те, що ним у відповідності з Методикою була розрахована вартість послуг за приєднання до електричних мереж («Попередній розрахунок плати за приєднання електроустановок замовників відповідно до технічних умов № 35472 від 06.11.2007»), що є невід'ємною частиною даного Договору та здійснено підключення електроустановки відповідача до електричних мереж, що підтверджується договором про постачання електричною енергією № 10914 від 27.02.2009.
Однак, відповідачем в порушення договірних зобов'язань, не в повному обсязі виконано умови п.2.2 Договору, а саме не здійснено оплату вартості наданих позивачем послуг з приєднання до електричних мереж у точці приєднання згідно з попереднім розрахунком, у визначені договором строки, порушивши права та охоронювані законом інтереси позивача, у зв'язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 40 642,80 грн.
Колегія суддів, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, не може погодитися з вищенаведеними доводами позивача і вважає, що місцевим судом було правомірно відмовлено у задоволенні позову, беручи до уваги наступне.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до укладеного Договору приєднання, обов'язок відповідача щодо сплати послуг за приєднання, визначених Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2005 № 1137 та Методикою обрахування плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженою Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.07.2007 № 983, виник саме після виконання останньої необхідної умови підключення електроустановки, а саме з лютого 2009 року.
Проте, відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1049 від 29.08.2008 (зареєстровано в Мінюсті України 03.09.2008 за № 810/15501) визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕ від 19.07.2007 № 983 "Про затвердження Методики обрахування плати за приєднання електроустановок до електричних мереж", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 20.08.2007 за № 959/14226.
Крім того, Постановою комісії регулювання електроенергетики України № 1050 від 29.08.2008 (зареєстровано в Мінюсті України 03.09.2008 за № 81 1/15502) визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕ від 14.12.2005 № 1137 "Про затвердження правил приєднання електроустановок до електричних мереж", зареєстровану в Міністерстві юстиції України від 19.01.2006 за № 42/11916.
Згідно зі ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки обов'язок відповідача щодо оплати вартості послуг приєднання виник після втрати чинності акту цивільного законодавства, яким встановлювався даний обов'язок, до даних правовідносин застосовується новий акт цивільного законодавства, що звільняє відповідача від здійснення оплати вартості даних послуг.
Таким чином, з урахуванням ст. 5 Цивільного кодексу України, Постанови комісії регулювання електроенергетики України №1050 від 29.08.2008 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №1049 від 29.08.2008, у відповідача по суті не виникло зобов'язання щодо здійснення оплати вартості послуг щодо приєднання.
Також, слід зазначити, що в матеріалах справи наявний лише попередній розрахунок, в якому зазначено що остаточний розрахунок плати за приєднання перераховується у відповідності з індексом цін, на час надання рахунку-фактури, тобто після виконання відповідачем всіх умов за договором про приєднання до електричних мереж.
Однак, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надано доказів надання відповідачу рахунку-фактури, а як було встановлено вище, на момент виникнення права відповідача сплатити вартість робіт за приєднання, така необхідність відпала, оскільки Постановою комісії регулювання електроенергетики України № 1050 від 29.08.2008 визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕ від 14.12.2005 № 1137 "Про затвердження правил приєднання електроустановок до електричних мереж".
За наведених обставин, доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі філіалу «Кабельні мережі» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2012.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі філіалу «Кабельні мережі» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 26.03.2012 у справі № 5011-1/2263-2012 - без змін.
2. Матеріали справи № 5011-1/2263-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Алданова С.О.
Кошіль В.В.