КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 18/038-10/3/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Яковлева М.Л.

секретар судового засідання Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.05.12 року,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Дочірнього підприємства «Квенбергер логістик УКР» Товарства з обмеженою відповідальністю "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" на рішення господарського суду Київської області від 30.11.2011 року у справі № 18/038-103/14 (суддя - Бацуца В.М.)

за позовом Товарства з обмеженою відповідальністю "Баннерман Волд Клас Фарм Україна"

до Дочірнього підприємства «Квенбергер логістик УКР»

про стягнення 135902,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулося Товарство з обмеженою відповідальністю "Баннерман Волд Клас Фарм Україна"» з позовом до Дочірнього підприємства «Квенбергер логістик УКР» про стягнення 135902,80 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2011 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства „Квеєнбергер логістикс УКР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Баннерман волд клас фарм Україна" - 135 902, 80 грн., збитків та судові витрати 1 359,03 грн. державного мита і 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду Київської області сторони звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких відповідач просить повністю скасувати рішення місцевого господарського суду Київської області від 30.11.2011 року по справі № 18/038-10/3/14 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Баннерман Волд Клас Фарм Україна». Позивач в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розподілу судових витрат на оплату послуг адвокатського об'єднання.

Доводи апеляційних скарг обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

В силу частини 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом. А також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

03.02.2009 р. між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна" та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Дочірнє підприємство „Квеєнбергер логістикс укр", було укладено договір № 770-Т, згідно умов п. 1.1. якого предметом даного договору є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією міжнародних вантажних перевезень і перевезень по Україні, згідно з діючим законодавством України, вимог Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв, Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів, а також узгодженою сторонами заявкою на організацію вантажних перевезень, визначаючою умови виконання перевезення.

04.02.2009 р. між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна" та Дочірнім підприємством „Квеєнбергер Україна", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Дочірнє підприємство „Квеєнбергер логістикс укр", було укладено договір № 772-DTD, згідно умов п. 1.1. якого предметом даного договору є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією міжнародних вантажних перевезень і транспортно-експедиторським обслуговуванням вантажів замовника виконавцем, згідно з діючим законодавством України, вимог міжнародних угод та конвенцій.

Замовник направив Виконавцю заявку на перевезення вантажу від 25.02.2009 № 25/02 (2) на перевезення медикаментів у кількості 7 палетів, вагою 737 кг габаритами 80*120*80 за маршрутом: м. Києва (Україна) - Шимкент (Казахстан), отримувач Товариство з обмеженою відповідальністю "АК - Niet" (том 1 а.с. 10). Однак з вказаної заявки неможливо встановити яким саме договором транспортного експедирування керувалися сторони при оформленні вказаної заявки та здійсненні перевезення.

Дослідивши умови договорів транспортного експедирування № 770-Т від 03.02.2009 року та 772-DTD від 14.02.09 року Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність застосування положень договору 770-Т від 03.02.09 року до вказаних взаємовідносин з урахуванням фактів встановлених рішенням господарського суду м.Києва від 12.11.09 року у справі № 22/447 між цимиж сторонами, на підставі наявних в матеріалах справи рахунків-фактури № UE-0004702 від 28.02.09 року на виконання заявки на перевезення вантажу від 25.02.2009 № 25/02 (2).

Відповідно до положень ч.1ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п. 2.1. договору № 770-Т виконавець за винагороду від свого імені і за рахунок замовника надає транспортно-експедиторські послуги по організації вантажних перевезень, а замовник надає для перевезення вантаж в об'ємах відповідно до заявки, яка є невід'ємною частиною даного договору, та оплачує вартість наданих послуг.

Відповідно до п. 3.1. договору № 770-Т замовник зобов'язується, крім іншого, своєчасно, за 5 днів до початку запланованого перевезення надавати виконавцю заповнену заявку на перевезення вантажу із зазначенням всіх реквізитів, доручень та інструкцій по кожному вантажному перевезенню, що забезпечують можливість організації перевезення і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів; оплатити виконавцю послуги, пов'язані із організацією перевезення.

Пунктом 3.2. договору № 770-Т передбачено, що виконавець зобов'язується, крім іншого, забезпечити доставку вантажу в пункт призначення в строки згідно заявки замовника; приймати на себе відповідальність за збереження вантажу і пломби по шляху слідування згідно діючого договору.

Пунктом 5.1. договору № 770-Т визначено строк дії договору, згідно якого даний договір дійсний з моменту його підписання, строком на один рік. Договір продовжується автоматично на наступний рік, якщо жодна із сторін на заявить про його розірвання в письмовому вигляді за місяць до закінчення строку дії даного договору.

Згідно положень ст.316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 14 цього ж закону експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Оскільки, відповідач у встановленому договором транспортного експедирування № 770-Т від 03.02.3009 р. порядку не виконав свій обов'язок щодо належної організації перевезення вантажу, переданого позивачем, у зв'язку із його втратою (нестачею) перевізником відповідача при здійсненні перевезення, відповідальність за дії якого перед позивачем несе відповідач, то у позивача відповідно до ст. ст. 22, 611, 929, 932, 934 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача відшкодування збитків у розмірі 135 902, 80 грн., що складають вартість втраченого вантажу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог через недотримання відповідачем умов договору.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про задоволення вимог про покладання на відповідача понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 94 249,82 грн., колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні договір № 10/11-2009 про надання юридичних послуг від 10.11.2009 р., укладений між ТОВ „Баннерман волд клас фарм Україна" та Адвокатським об'єднанням „Юридична фірма „Ілляшев та партнери", свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 030894 - Адвокатського об'єднання „Юридична фірма „Ілляшев та партнери", довідка № 18055 від 15.11.2011 р. та відповідні платіжні доручення.

Колегія суддів Київського апеляційного гсоподарського суду заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні платіжні доручення на сплату наданих адвокатських послуг не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баннерман волд класс фарм Україна».

Так, сторони в судовому засіданні зазначили, що між ТОВ «Баннерман волд класс фарм Україна» та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» існують взаємовідносини за договором №10/11-2009 про надання юридичних послуг від 10.11.2009 року дія якого розповсюджується на надання правової допоги з усіх правових питань товариства.

З наявних матеріалів справи, а сааме платіжних доручень не можливо встановити за які саме послуги та з приводу яких справ виставлено вказані рахунки, чи за надання правової допомоги по справі 18/038-10/3/14 чи за всі види правової допомоги за певний період які надавалися товариству.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Враховуючи положення ст.44 ГПК України, роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» (з наступними доповненнями та змінами) від 04.03.1998 р. № 02-5/78 вимоги про стягнення з відповідача витрат на отримання правової допомоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції розглянувши матеріали справи дійшов правомірного висновку про покладення на відповідача витрат на отримання правової допомоги пропорційно задоволеним позовним вимогам, однак в резулятивній частині рішення не знайшло свого відображення. Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінення рішення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 30.11.2011 у справі № 18/038-10/3/14 є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Квенбергер логістик УКР» Товарства з обмеженою відповідальністю "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" на рішення господарського суду Київської області від 30.11.2011 року у справі № 18/038-10/3/14 - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Київської області від 30.11.2011 року у справі № 18/038-10/3/14 - змінити.

3. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

4. Матеріали справи № 18/038-10/3/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Корсакова Г.В.

Яковлев М.Л.