Придніпровський районний суд м.Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

22.05.2012 року                                                                       Справа № 2-4828/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2012 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого –           судді - Степаненко О.М.

при секретарі -            Трубенко Є.О., Осадчому О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ РАЦС по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції про визнання шлюбу фіктивним та недійсним, -

в с т а н о в и в:

Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 2005 року по 2010 рік ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у виконкомі Черкаської міської ради і як учасник бойових дій та інвалід Великої Вітчизняної війни 1 групи користувався пільгами позачергового отримання житла відповідно до закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Станом на 2008 рік вказаній вище установі перебувала і відповідач ОСОБА_2

На прохання та запевнення про подальше сумісне життя ОСОБА_2, 07.08.2008 позивач зареєстрував шлюб із останньою згідно Свідоцтва про шлюб бланк серії 1-СР №045088 від 07.08.2008 року, виданого відділом РАЦС по м.Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, сподіваючись на подальше спільне подружнє життя, спільне проживання та ведення спільного домашнього господарства.

Однак, після укладення шлюбу спільного проживання та ведення господарства із відповідачкою у ОСОБА_1 не було.

На неодноразові звернення позивача до ОСОБА_2 щодо сумісного проживання, остання вводячи його в оману, запевняла, що вони будуть проживати разом. Для цього необхідно деякий час зачекати, щоб залагодити ті чи інші її особисті питання.

Піддавшись обманним діям відповідачки, ОСОБА_1 продовжував очікувати спільного сімейного життя до початку червня місяця 2011 року.

Після того, як ОСОБА_1 02.02.2011 отримав ордер на однокімнатну квартиру у АДРЕСА_1, він згодом, а саме 30.05.2011 року, отримав також свідоцтво на право власності на вказану квартиру, 1/2 частина якої була одночасно надана ОСОБА_2 як дружині позивача.

Після приватизації вказаного житла, ОСОБА_1 знову звернувся до, нібито, своєї дружини - ОСОБА_2 із черговою пропозицією щодо сумісного проживання, оскільки вони перебувають у офіційно зареєстрованому шлюбі, на що отримав від ОСОБА_2 відповідь про те, що ніякого спільного проживання у них не могло і не може бути, його вона не вважала і не вважає своїм чоловіком, спільного господарства з ним вести не збирається. Згодом, після такої розмови на повторні телефонні дзвінки ОСОБА_1 відповідачка взагалі перестала відповідати, чим ствердила, що в неї не було і немає наміру на створення із ОСОБА_1 сім’ї.

Саме з цього часу ОСОБА_1 зрозумів, що його права та інтереси порушені внаслідок чого і був зареєстрований шлюб між ним та ОСОБА_2 (згідно Свідоцтва про шлюб серії 1-СР №045088 від 07.08.2008 року), який було укладено внаслідок обманних дій відповідачки стосовно ОСОБА_1, оскільки на час його укладення дії, бажання та наміри ОСОБА_2 не були спрямовані на створення сім’ї, спільне проживання, ведення спільного господарства тощо.

Позивач вважає, що при вирішенні спору суд має керуватись ст. 230 ЦК України, відповідно до якої якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин взнається судом недійсним.

Таким чином, вважає, є всі підстави стверджувати що в даному випадку має місце правочин, вчинений під впливом саме обману.

Враховуючи викладене, вказаний вище правочин (шлюб) укладений всупереч волі одного з подружжя - ОСОБА_1, під впливом обманних дій зі сторони відповідачки та під впливом тяжкої для позивача обставини (наявність у позивача похилого віку та стану здоров'я) і на вкрай невигідних для нього умовах; не відповідає фактичним обставинам його укладення - не спрямований на створення сім’ї та спільного із позивачем проживання; укладений з метою приховування фактичного правочину - отримання у власність житла.

В даному випадку позивач діяв перебуваючи під моральним тиском та внаслідок обманних дій відповідачки та вчинив правочин, фактично не розуміючи фактичних наслідків укладеного із відповідачкою.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України, просить визнати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно Свідоцтва про шлюб від 07.08.2008 року, виданого відділом РАЦС м.Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, фіктивним та недійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити, пояснив, що згода при реєстрації шлюбу з його боку була, укладаючи шлюб він сподівався на створення із ОСОБА_2 сім’ї, однак цього не відбулося з причини відсутності такого бажання з боку відповідача, остання не виконувала обов’язки про турботу про сім’ю, зокрема про нього.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позову, вважає його безпідставним, а твердження позивача про, нібито, невиконання нею набутих обов’язків як подружжя, - не відповідає дійсності. На її думку, доводи позивача спростовуються фотоматеріалами, відеоматеріалами, особистою перепискою, тощо. Крім того остання пояснила, що вона турбувалась про свого чоловіка, купувала йому одяг, взуття, піклувалась про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної поваги, дружби, взаємодопомоги.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я створюється на підставі шлюбу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 07.08.2008 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що зроблений актовий запис №943.

За визначенням ст. ст. 21, 36 СК України, шлюб - це добровільний сімейний союз (спільність) жінки та чоловіка, спрямований на створення сім'ї, зареєстрований у встановленому порядку з дотриманням вимог закону, і такий, що породжує у них особисті та майнові права й обов'язки подружжя. Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім'ї.

Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також положень СК України та зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" передбачено, що за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК).

В судовому засіданні встановлено, що з часу реєстрації шлюбу сторони проживали спільно, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки. До такого висновку суд приходить з огляду на пояснення самого позивача, пояснень відповідача та третіх осіб, показів допитаних в суді свідків.

Так, суд приймає до уваги покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які пояснили, що сім’ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони спостерігали з 2004 року. В цей час відвідували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання, що в АДРЕСА_2, були присутніми на святкуваннях різних свят, днях народженнях. ОСОБА_2 допомагала у придбанні одягу та інших речей. ОСОБА_1 гарно виглядав завдяки ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сприймали як одну сім’ю. Весь цей час вони дбали один про одного як чоловік та жінка.

Покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, суд до уваги не бере, оскільки вони не підтверджені іншими доказами, не мають суттєвого значення для вирішення справи. В даному випадку ці покази не доводять і не спростовують обставин наведених позивачем ОСОБА_1 щодо фіктивності укладеного шлюбу з боку ОСОБА_2

Суд оцінює як належний та допустимий доказ, який підтверджує спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, - довідку від 08.02.2012 року ЖБК-124, про те, що ОСОБА_2 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 проживали в будинку АДРЕСА_3 з 2005 року по квітень 2011 року.

Суд оцінює критично доводи представника позивача про те, що довідка ЖБК-124 від 12.03.2012 року спростовує попередню довідку, так як суд вважає, що довідка від 12.03.2012 року містить інформацію лише відсутність документального підтвердження реєстрації ОСОБА_1 в квартирі №44 по вул. Університетській в м. Черкаси.

Крім того, факт укладання фіктивного шлюбу зі сторони ОСОБА_2 з метою отримання житла, враховуючи перебування ОСОБА_1 з 2005 року на квартирному обліку як учасник бойових дій та інвалід ВВВ І групи, спростовується пам’яткою для наречених, яка підтверджує намагання сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєструвати шлюб ще у 2004 році, реєстрація якого мала відбутись 24.06.2004 року.

Судом також взято до уваги відео матеріал, а також стаття в газеті «Вечірні Черкаси» від 06.05.2009 року №18 «Війна і мир ОСОБА_1», відповідно до якого під час інтерв’ю ОСОБА_1 підтвердив виконання своїх подружніх обов’язків ОСОБА_2 на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, що в свою чергу спростовує його доводи, викладені у позовній заяві, та пояснення дані в судовому засіданні.

Отже, вимоги позивача про визнання шлюбу недійсним з огляду на його фіктивність суд відхиляє, як такі, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Суд вважає помилковим посилання позивача на положення статей щодо визначення шлюбу як правочину відповідно до ст. 202 ЦК, а також правову підставність для визнання його недійсним відповідно до положень ст. 215 ЦК та застосування наслідків фіктивного правочину, передбачених ст. 234 ЦК України, так як визнання шлюбу недійсним у разі його фіктивності за рішенням суду передбачено нормою прямої дії, яка встановлена Сімейним Кодексом України.

Під час судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про небажання ОСОБА_2 створити сім’ю з позивачем ОСОБА_1, навпаки судом було встановлено, що сторони проживали спільно протягом тривалого часу, а їх стосунки були пов’язані з виконанням сімейних обов’язків.

Крім того, відповідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Під час судового розгляду було встановлено, що приватизація квартири АДРЕСА_4 відбулась у повній відповідності до вимог чинного законодавства, без порушень прав позивача ОСОБА_1 та за його згодою щодо передачі у спільну часткову власність ОСОБА_2 як дружині частини квартири. Вказане підтверджується заявою ОСОБА_1 від 11.04.2011 року №226-4945 до виконавчого комітету Придніпровської районної ради. А тому суд приходить до висновку, що вищевказана квартира була приватизована за заявою усіх зареєстрованих та проживаючих в ній осіб, за їх спільною згодою, з визначенням рівності часток. Порушень прав позивача ОСОБА_1 судом не встановлено.

За таких досліджених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову щодо визнання шлюбу недійсним в разі його фіктивності за недоведеністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 21, 34, 38-41, 55 СК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 3, 10, 11, 12, 60, 61, 79, 86, 88, 146, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ РАЦС по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції про визнання шлюбу згідно свідоцтва від 07.08.2008 року, виданого ВРАЦ по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області фіктивним та недійсним, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

ОСОБА_12