Справа № 2-7186/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2012 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді -Сочка В.І., при секретарі судових засідань -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, третя особа -відділ Держкомзему в м. Ужгороді, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з відповідною заявою, в якій просить суд визнати право власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Свої вимоги мотивує тим, що він являється єдиним спадкоємцем першої черги за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_3, пiсля смертi якого вiдкрилась спадщина на належне йому майно, яке зокрема складається з земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1. За життя, померлий державного акту про право приватної власності на зазначену ділянку виготовити не встиг.

Пiсля звернення позивача в нотарiальну контору, ним було отримано роз'яснення нотарiуса, що вiдповiдно до чинного законодавства та Інструкцii про порядок вчинення нотарiальних дій, державний нотарiус видає спадкоємцю свiдоцтво про право на спадщину на земельну дiлянку на пiдставi оригiналу державного акту, довiдки про вiдсутнiсть обмежень та обтяжень, також нормативно- грошовоi оцiнки земельноi ділянки та витягу з державного реєстру земель.

У зв'язку з тим, що акт на земельну дiлянку за життя спадкодавця виготовлено не було, можливостi оформити належнi позивачевi спадковi права через нотаріальну контору немає. Вiдповiдно, з зазначених пiдстав реалiзацiя його спадкових прав у встановленому законом порядку через оформлення свiдоцтва про право на спадщину є неможлива.

У судове засідання позивач не з'явився, однак надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача по справі, Першої ужгородської державної нотаріальної контори, своїм листом просив розглянути справу у його відсутності.

Представник третьої сторони по справі, відділ Держкомзему в м. Ужгород, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_2 являється єдиним спадкоємцем першої черги за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року його батька - ОСОБА_3, що доводиться свідоцтвом про народження НОМЕР_2 та свідоцтвом про смерть НОМЕР_1.

Пiсля смертi ОСОБА_3, вiдкрилась спадщина на належне його батьку ОСОБА_3 майно, яке зокрема складається з земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1.

26 грудня 1990 року Ужгородською міською радою було прийнято рішення за № 245 «Про надання дозволу на виділення земельних ділянок», згідно п. 6 якого, ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку площею 0,048 га за позицією 8.

Згідно акту про відвід червоних ліній та меж ділянки в натурі від 22.01.1992 року, виданого ОСОБА_3 земельна ділянка площею, 0048 га., позиція 8, в мікрорайоні «Шахта»відповідає АДРЕСА_1.

05 листопада 2002 року Ужгородською міською радою було прийнято рішення XI сесії IV скликання «Про надання та приватизацію земельних ділянок», згідно якого, п. 4 рішення виконкому від 26.12.90 № 245 «Про надання дозволу на розробку проектно - кошторисної документації на будівництво, виділення земельних ділянок, проведення добудов, видачу документів на правову реєстрацію»щодо надання гр. ОСОБА_3 земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво в мікрорайоні «Шахта»поз. 8 (АДРЕСА_2) вважати таким, що втратив чинність.

Прийнявши вищевказане рішення, Ужгородською міською радою були порушені норми чинного законодавства, зокрема, статтями 141, 143 Земельного кодексу України чітко визначений, вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою. Та порушено вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких, не маючи жодних підстав для припинення права користування земельною ділянкою, міською радою приймається незаконне рішення згідно якого, втрачає чинність п. 4 про надання земельної ділянки ОСОБА_3

Відповідно до рішення виконкому Ужгородської міської ради від 26.12.1990 року № 245, пункт про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 позначається цифрою 6, а визнано нечинним пункт 4 , що є зовсім іншим пунктом рішення.

Крім того, в оскарженому рішенні від 05.11.2002 року під позицією 8 зазначена АДРЕСА_2. Проте, згідно акту про відвід червоних ліній та меж ділянки в натурі від 22.01.1992 року, виданого ОСОБА_3 земельна ділянка площею, 0048 га., позиція 8, в мікрорайоні «Шахта»відповідає АДРЕСА_1.

Перевіркою прокуратури м. Ужгород на підставі звернення позивача було встановлено, що вулиця Андрія Коцки знаходиться в мікрорайоні «Підлипники»і рішення Ужгородська міська рада, щодо зміни назви вулиці А.Коцки не приймала. Також, згідно інформації Державної податкової інспекції в м. Ужгороді, заборгованість по сплаті за землю за гр. ОСОБА_3 не числиться.

24 липня 2008 року прокурором міста Ужгород на п.п. 6.4. рішення XI сесії IV скликання Ужгородської міської ради від 05.11.2002 року принесено протест з вимогою скасувати його як незаконний. Однак, за результатам розгляду протесту, Ужгородською міською радою прийнято рішення про його відхилення.

У зв'язку з відхиленням протесту, прокуратура м. Ужгород звернулася в інтересах позивача з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення Ужгородської міської ради.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03.02.2011 року по справі № 2а-3614, адміністративний позов прокуратури м. Ужгород було задоволено, встановлено, що Ужгородською міською радою були порушені норми чинного законодавства, зокрема, статтями 141, 143 Земельного кодексу України чітко визначений вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою. Та порушено вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких, не маючи жодних підстав для припинення права користування земельною ділянкою, міською радою приймається незаконне рішення згідно якого, втрачає чинність п. 4 про надання земельної ділянки ОСОБА_3

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03.02.2011 року по справі № 2а-3614, було скасовано п.п. 6.4 рішення XI сесії IV скликання Ужгородської міської ради від 05.11.2002 року як незаконне, тим самим визнано, що батькові позивача, ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, належала земельна ділянка площею 0048 га, по АДРЕСА_1.

За життя, батько позивача - ОСОБА_3 державного акту про право приватної власності на зазначену ділянку виготовити не встиг.

Згідно чинного законодавства, свідоцтво про право на спадщину на зазначену земельну ділянку може бути видано лише у випадку наявності державного акту та витягу з державного реєстру земель.

Зазначене передбачено п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, згідно якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна

Пiсля звернення позивача в нотарiальну контору, ним було отримано роз'яснення нотарiуса, що вiдповiдно до чинного законодавства та Інструкцii про порядок вчинення нотарiальних дій, державний нотарiус видає спадкоємцю свiдоцтво про право на спадщину на земельну дiлянку на пiдставi оригiналу державного акту, довiдки про вiдсутнiсть обмежень та обтяжень, також нормативно- грошовоi оцiнки земельноi ділянки та витягу з державного реєстру земель.

У зв'язку з тим, що акт на земельну дiлянку за життя спадкодавця виготовлено не було, можливостi оформити належнi позивачевi спадковi права через нотаріальну контору немає. Вiдповiдно, з зазначених пiдстав реалiзацiя його спадкових прав у встановленому законом порядку через оформлення свiдоцтва про право на спадщину є неможлива.

Вiдповiдно до листа Мiнiстерства юстицii Украiни № 19-32/319 вiд 21.02.2005 року, у разi смертi власника нерухомого майна, первинна реєстрацiя права власностi на яке не була проведена i правовстановлюючий документ вiдсутнiй, питання визначення належностi цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирiшуватись у судовому порядку.

Виходячи з наведеного на даний момент права позивача, як спадкоємця, залишаються нереалiзованими у встановленому законом порядку i вiдповiдно порушеними. Єдиним шляхом вiдновлення порушених прав є визнання права власностi на земельну дiлянку в порядку спадкування шляхом подачi вiдповiдної заяви в суд.

Вiдповiдно до ст, 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власностi, якшо це право оспорюється або не визнається iншою особою, а також у разi втрати ним документа, який засвiдчує його право власностi. Вiдповiдно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять yci права та обов'язки, що належали спадкодавцевi на момент вiдкриття спадщини i не припинилися внаслiдок його смертi.

Згідно чинного законодавства спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно (а згідно із ч. 1 ст. 181 ЦКУ земельні ділянки належать до нерухомого майна), зобов'язаний звернутися до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину на нерухомість. Пояснюється це тим, що право власності на таке майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації, й місця його знаходження нотаріус вимагає подання відповідних документів. Право власності на земельну ділянку спадкодавця згідно ст. 126 ЗК України посвідчується зареєстованим державним актом на право власності на земельну ділянку, форма якого затверджена постановою КМУ від 2 квітня 2002 року № 449 (в редакції постанови КМУ від 12 листопада 2008 року № 1019) або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно п. 5.1 "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі", Затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.99 із змінами від 16.03.2009, державні акти на землю за померлими не виготовляються, так як можуть бути виданими лише живому власнику. Спосіб звернення в суд, як єдиний для оформлення спадкових прав на земельну ділянку, у цьому випадку -офіційно роз'яснено Держкомземом України.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно ст.ст. 25, 30, 392, 1216, 1218 ЦК України, ст. 126 ЗК України, листа МЮ України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, п. 5.1 "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі", Затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.99 із змінами від 16.03.2009, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 58, 59, 60, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, третя особа -відділ Держкомзему в м. Ужгороді, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, 1933 року народження, право власності на земельну ділянку площею 0,048 га, по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд.

Суддя Сочка В.І.