Дата документу 08.05.2012

Справа № 2-48/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2012 року м. Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці в складі

головуючого судді Борисюк І.Е.

за участю: секретаря Жовтун М.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про приведення приміщення у попередній стан, стягнення коштів та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про заборону самовільного переобладнання і перепланування частини житлового будинку та приведення приміщення у попередній стан, про стягнення коштів та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що позивач є власником Ѕ частини житлового цегляного будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1. В червні 2005 року Ѕ частина будинку, що належала гр. ОСОБА_6, придбала ОСОБА_5 Відповідач без згоди позивача та належно оформленого проекту і дозволу міськвиконкому, з порушенням архітектурних та санітарних норм зруйнувала та перепланувала частину будинку і самочинно розпочала переобладнання та перепланування частини житлового будинку. Коли було демонтовано більшість стін і міжповерхове покриття, у зв'язку із наявністю загальних елементів даху, виникли пошкодження штукатурки в суміжних кімнатах позивача та відповідача. Оскільки будинок співвласниками не опалюється, то в зимовий період 2005-2006 років зруйнувався водогін, що призвело в подальшому до підтоплення підвального приміщення, замокання та руйнування стін. Позивач вже звертався до суду, але 02.11.2009 року в судовому засіданні він просив залишити позов без розгляду для вирішення справи мирним шляхом на прохання ОСОБА_5 Проте жодних пропозицій від відповідача так і не надійшло. Руйнації продовжуються, позивач вважає свої права порушеними, що й стало підставою для звернення до суду з вимогами про заборону ОСОБА_5 самовільно продовжувати переобладнання і перепланування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 без відповідного дозволу виконкому Вінниуької міської ради та проектно-кошторисної документації; зобов'язання відповідача знести самочинно збудовану прибудову до будинку АДРЕСА_1 на протязі 10 днів після набрання рішення законної сили; зобов'язання відповідача впродовж першого місяця після набрання рішення законної сили виготовити за її власний рахунок проектно-кошторисну документацію для проведення ремонтно-відновлювальних робіт по приведенню всього жилого приміщення у попередній стан; зобов'язання відповідача впродовж другого місяця після набрання рішення законної сили, згідно із проектно-кошторисною документацією, провести ремонтно-відновлювальні роботи по приведенню всього житлового приміщення у попередній стан за її власний рахунок; зобов'язання відповідача впродовж першого місяця після набрання рішення законної сили виготовити за власні кошти та передати позивачу проектно-кошторисну документацію для проведення ремонтно-відновлювальних робіт на його частині будинку; стягнення із відповідача на користь позивача коштів, згідно із проектно-кошторисною документацією, необхідні для проведення ремонтно-відновлювальних робіт на його частині будинку; стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Позивач неодноразово змінював позовні вимоги, частина яких, згідно ухвал суду залишена без розгляду. В судовому засіданні 22.02.2012 року та 25.04.2012 року позивач збільшив позовні вимоги і просив суд: зобов'язати ОСОБА_5 упродовж другого місяця після набрання рішенням законної сили провести ремонтно-відновлювальні роботи з приведення її квартири АДРЕСА_1 у попередній стан за її власний рахунок; стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 222 796, 00 гривень для виконання робіт з усунення негативного впливу на технічний стан квартири АДРЕСА_2 викликаного самовільно виконаними роботами із реконструкції частини будинку (АДРЕСА_1) і ремонту квартири позивача; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 15 000, 00 гривень та судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 гривень, витрати на ІТЗ -120, 00 гривень, судовий збір - 1 807, 30 гривень, 29, 79 гривень -касове обслуговування, 800, 00 гривень -витрати по оплаті за судову будівельно-технічну експертизу, 6 800, 00 гривень -витрати на розробку проектно-кошторисної документації.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача не заперечував щодо задоволення позовних вимог в часині зобов'язання ОСОБА_5 провести ремонтно-відновлювальні роботи з приведення її квартири АДРЕСА_1 у попередній стан за її власний рахунок, а в решті вимог поклався на думку суду. Повідомив суду, що дійсно з боку відповідача мало місце самовільне будівництво без належних дозвільних документів. ОСОБА_5 попереджалась про необхідність ліквідації наслідків самочинного будівництва, приведення в первинний стан земельної ділянки.

Судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали інвентаризаційної справи № 7529 на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Згідно даної інвентаризаційної справи вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 а саме: по Ѕ частини, квартира № 2 належить ОСОБА_1, а квартира № 1 -ОСОБА_5

В 2005 році управлінням містобудування і архітектури було встановлено факт самочинного будівництва ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 що підтверджується листами № К-1875 від 26.07.2007 року, № К-2278 від 19.09.2005 року, № 01-1171 від 26.07.2007 року. (т. 1 а.с. 13-16, 108)

Власнику будинковолодіння АДРЕСА_1 управлінням містобудування і архітектури було направлено попередження № 01-1170 від 26.07.2005 року про те, що виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 без належної на це документації є грубим порушенням ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій»в частині здійснення будівельних робіт і запропоновано припинити будівельні роботи, а також ліквідувати наслідки самочинного будівництва, а земельну ділянку привести в первинний стан. (т. 1 а.с. 16)

ОСОБА_5 викликалась повісткою від 28.07.2005 року до Вінницької міської санепідстанції для дачі пояснення про порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-епідеміологічних правил з приводу самочинного будівництва по АДРЕСА_1. (т. 1 а.с. 17)

Постановою ВДВС Вінницького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_5 штрафу. (т. 1 а.с. 109)

Згідно акту від 23.07.2005 року, складеного в.о.голови квартального комітету № 4 ОСОБА_7, власником будинку АДРЕСА_3 - ОСОБА_8, власником будинку АДРЕСА_2 -ОСОБА_9, співвласником будинку № 71/1 здійснюється добудова будинку. (т. 1 а.с. 115)

Згідно акту від 04.09.2005 року, складеного в.о.голови квартального комітету № 4 ОСОБА_7, власником будинку АДРЕСА_2 -ОСОБА_10, власником будинку АДРЕСА_4 -ОСОБА_11, співвласником будинку № 71/1 здійснена добудова з фасадного боку капітальної стінки і розпочато будівництво аналогічної стінки на межі території, де розташовано будинковолодіння ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 116)

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 661 від 25.06.2009 року (т. 1 а.с. 203-215, 19-50) під час попереднього обстеження, яке проводилось в вересні - жовтні 2005 року АДРЕСА_1 було встановлено Подільським центром судових експертиз та науково - дослідною лабораторією ефективних будівельних конструкцій Вінницького національного технічного університету, яка має ліцензію на право проведення будівельної діяльності АА№774102. Державного комітету з будівництва та архітектури, що технічний стан визнано непридатним до нормальної експлуатації з огляду на наявність дефектів та пошкоджень, а саме : поява у спільних для обох квартир стінах деформаційних тріщин, що прогресують у зв'язку з перерозподілом навантажень, спричинених перебудовою АДРЕСА_1 До 2005 року обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 - не проводилось. Відповідно до СНиП 11-22-81 «Кам'яні та армокам'яні конструкції» п.6.79. максимальні відстані між температурно - осадочними швами, які допускається приймати для неармованих зовнішніх стій без розрахунку (в залежності від марки розчину та температури зовнішнього повітря ) від 50 м до 100 м (Додаток 4). Загальна довжина зовнішньої стіни житлового будинку АДРЕСА_1 становить - 14,9 м., що менше відстані між температурно - осадочними швами, які допускається приймати для неармованих зовнішніх стін. (Додаток 3, 4). Власником кв. № 2 - ОСОБА_1 були проведені наступні самовільні ремонтно - будівельні, реконструкційні роботи: приміщення кухні 1-7 збільшено за рахунок ґанку, влаштована тераса, яка зі сторони кв. № 1 огороджена цегляною перегородкою, влаштований бетонний ґанок. (Додаток 5) В 2005 році розпочато будівельні роботи по перебудові квартири № 1, а саме: заміна дерев'яного перекриття на монолітне керамзитобетонне, під час проведення ремонту несучі стіни по вісях «А», «Б1», «Г» було демонтовано, перегородки, що існували демонтовані та повністю виконано перепланування приміщень з улаштуванням нових перегородок, в вісях «Б1», «Г»добудовано цегляну стіну, частина стіни виконана з монолітного бетону.

Під час попереднього обстеження, яке проводилось в вересні - жовтні 2005 року та під час проведення обстеження в лютому 2008 року, травні 2009 року, АДРЕСА_1 було встановлено Подільським центром судових експертиз та науково - дослідною лабораторією ефективних будівельних конструкцій Вінницького національного технічного університету, яка має ліцензію на право проведення будівельної діяльності АА№774102. Державного комітету з будівництва та архітектури, що технічний стан визнано непридатним до нормальної експлуатації з огляду на наявність дефектів та пошкоджень, а саме: поява у спільних для обох квартир стінах деформаційних тріщин, що прогресують у зв'язку з перерозподілом навантажень, спричинених перебудовою АДРЕСА_1. Технічний стан визнано непридатним до нормальної експлуатації з огляду на наявність наступних дефектів та пошкоджень:

- поява у спільних для обох квартир стінах деформаційних тріщин, що прогресують;

- поява в кв. № 2 деформаційної тріщини, яка прогресує по периметру квартири;

- осадові косі тріщини в зовнішній стіні над віконними та під віконними прорізами, демонтаж під час реконструкції ділянок несучих стін спричинив концентрацію напружень на окремих ділянках фундаменту, що призвело до утворення додаткових прогресуючих вертикальних тріщин на всю висоту стіни, за період 2006- 2009 років;

- кладка зовнішніх стін в вісях «1-4», «А-Д»послаблена, частково руйнується, має незначне відхилення від вертикалі;

- у зв'язку з перерозподілом навантажень в приміщеннях кв. № 2 - утворились горизонтальні тріщини між перекриттям і зовнішніми стінами, вертикальні тріщини на всю висоту в кутах приміщень, порушена суцільність та просідання підлоги;

- демонтаж опор частини стійок кроквяної системи, що може призвести до обрушення покрівлі , що є єдиною конструкцією над всією будівлею;

- в зв'язку з масовою течею пошкоджених мереж водопостачання штукатурка в підвальному приміщенні відпала великими масивами;

- невідповідність теплотехнічним нормам спільної для двох квартир внутрішньої цегляної стіни по осі «2»товщиною 250 мм, що на момент обстеження стала зовнішньою для кв. № 2.

За результатами проведення будівельних робіт по укріпленню АДРЕСА_5 до задовільного технічного стану необхідно виконати наступні роботи:

- Підсилити несучі і огороджу вальні конструкції будівлі у зв'язку з перерозподілом навантажень, спричинених перебудовою;

- Конструктивно забезпечити надійне обпирання дерев'яних стійок кроквяної системи;

- Терміново виконати комплекс робіт з утеплення зовнішньої для АДРЕСА_2 по осі «2». При проведених розрахунках даної цегляної стіни (яка має товщину 25 см) встановлено: опір теплопередачі стіни з глиняної цегли недостатній, опір теплопередачі менше нормативного на 77%.

Вартість відновлювальних робіт по підсиленню несучих і огороджувальних конструкцій будівлі та забезпечення надійного обпирання дерев'яних стійок кроквяної системи та ремонтно - відновлювальних робіт і необхідні для цього будівельні матеріали для відновлення оздоблення приміщень АДРЕСА_2 -судовою будівельно-технічною експертизою не розраховувалась, в зв'язку з тим, як визначив експерт, що необхідно розробити та затвердити проектно - кошторисну документацію силами ліцензованої організації.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»

Згідно з ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника земельної ділянки на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Згідно ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року № 76 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, а саме п. 1.4. визначено умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень. Пунктом 1.4.1. вище зазначених Правил визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Згідно п. 1.4.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Згідно п. 1.4.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

Державними будівельними нормами «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»360-92, затвердженими Наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 № 44, які поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України визначено, що дані ДБН обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень. Даними ДБН конкретно зазначено державні стандарти, яким повинен відповідати об'єкт будівництва чи реконструкції.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем допущені при проведенні самовільної реконструкції будівлі АДРЕСА_1 суттєві порушення містобудівних і будівельних норм і правил, що створило загрозу життю і здоров'ю співвласнику будинковолодіння АДРЕСА_1 -ОСОБА_1, а також членам його сім'ї.

Також, судом встановлено відсутність у відповідача необхідних висновків компетентних органів, а також дозволу на будівництво (реконструкцію). Відповідачем не були вжиті заходи щодо усунення наслідків самочинного будівництва.

У відповідності до ч. 2 ст. 383 ЦК України власник може на власний розсуд здійснювати ремонт і зміни за умови, що ці зміни не приведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог та правил експлуатації будинку.

Самовільне будівництво, вчинене відповідачем, призвело до порушення тривкості та руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасаду, погіршило умови експлуатації і проживання співвласника квартири № 2 -ОСОБА_1 та членів його сім'ї, що відповідно не допускається, згідно чинного законодавства.

Твердження представника відповідача, що відповідач має право на власний розсуд користуватись та розпоряджатись своєю квартирою, яка належить їй на праві приватної власності, здійснювати ремонт та переобладнання тощо, а також те, що вимоги позивача про приведення квартири відповідача у попередній стан є незаконними, суд оцінює критично. Так, дійсно, у відповідності до положень Цивільного кодексу України, відповідач має право як власник володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд. Однак, згідно ч. 2 та ч. 5 ст. 319 ЦК України, при здійсненні даного права та виконанні своїх обов'язків, відповідач не має права вчиняти дії, які при цьому порушують права та інтереси інших осіб, суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, згідно ч. 3 ст. 319 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб'єкти права власності є рівними перед законом, як то в даному випадку, позивач і відповідач.

Згідно ч. 1 -ч. 4, ч. 6 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Судом прийнято до уваги, що окрім самовільного переобладнання ОСОБА_5, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, має місце самовільне переобладнання й позивачем, а саме: позивачем влаштовано ганок, добудована кухня (збільшена за рахунок ганку), влаштована тераса, яка зі сторони квартири № 1 огороджена цегляною перегородкою. Однак, як вбачається з експертного висновку, експертом не визначено, що перепланування позивача мало негативні наслідки для конструкції житлового будинку в цілому або якусь з двох квартир. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право свої міркування про ці обставини включити до свого висновку (ч. 5 ст. 147 ЦПК України). В той же час, експертом чітко визначено, що саме у зв'язку із перерозподілом навантажень, спричинених перебудовою квартири АДРЕСА_1 технічний стан квартири № 2 в цьому ж будинку визнано непридатним до нормальної експлуатації з огляду на наявність дефектів та пошкоджень. Також, судом встановлено, що відповідач не зверталась до відповідних органів із питанням щодо приведення позивачем у попередній стан його квартири або знесення самочинно збудованих конструкцій.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язати ОСОБА_5 провести ремонтно-відновлювальні роботи з приведення її квартири АДРЕСА_1 у попередній стан за її власний рахунок, оскільки самовільне будівництво, здійснене відповідачем, призвело до погіршення технічного стану жилого будинку АДРЕСА_1 в цілому та порушує права інших споживачів, тобто позивача. В частині позовних вимог щодо вчинення відповідачем вище зазначених дій протягом другого місяця після набрання рішенням законної сили, то суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Законом України «Про виконавче провадження»чітко визначено порядок і строки вчинення виконавчих дій, порядок виконання рішень судів. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

При проведенні обстеження квартири № 2 експертом було встановлено:

Тамбур 2.1: деформаційні тріщини в місцях примикання стелі і стін з переходом на стіни до 4 мм, повне відставання штукатурки від стелі з відпаданням розміром від 60x400 до 300x400 мм; відставання штукатурки від стіни до 2 кв.м.

Веранда 2.2: деформаційні тріщини у місцях примикання стін і стелі з переходом на стіни і з вертикальним зміщенням до 3 мм і розкриттям до 3 мм, паралельно цім тріщинам утворення тріщин до 2 мм з відпаданням штукатурки шириною до 30 мм, деформаційна тріщина у кутку від стелі до підлоги до 2 мм.

Ванна кімната 2.3: деформаційні тріщини в місцях примикання стелі і стін з переходом на стіни до 2 мм із відпаданням шматків до 40-60 мм, деформаційна тріщина у кутку від стелі до підлоги до 2 мм. Житлова кімната 2.4: деформаційні тріщини у місцях примикання стін і стелі з переходом на стіни і з вертикальним зміщенням до 5 мм і розкриттям до 4 мм і з відпаданням від 100x200 до 200x400 мм, деформаційна тріщина у кутку від стелі до підлоги зі зміщенням до 3 мм і розкриттям до З мм і відпаданнями по тріщині до 30x150; зміщення підлоги по вертикалі біля стінки кв. № 1 до 40 мм, суцільні тріщини по всій стелі, цвіль. Житлова кімната 2.5: деформаційні тріщини у місцях примикання стін і стелі з переходом на стіни і з розкриттям до 3 мм і з відпаданням від 20x200 до 35x400 мм, деформаційні тріщини у кутках від стелі до підлоги з розкриттям до 3 мм і відпаданнями по тріщині до 30x150.

Житлова кімната 2.6: деформаційні тріщини у місцях примикання стін і стелі з переходом на стіни і з розкриттям до 3 мм і з відпаданням від 10x200 до 20x400 мм, деформаційні тріщини у кутках від стелі до підлоги з розкриттям до 3 мм і відпаданнями по тріщині до 30x150, коса наскрізна вертикальна деформаційна тріщина з переходом на фронтон від стелі до підлоги. Кухня 2.7: деформаційні тріщини у місцях примикання стін і стелі з переходом на стіни і з розкриттям до 5 мм і з відпаданням від 150x250 до 80x400 мм, деформаційні тріщини у кутках від стелі до підлоги з розкриттям до 3 мм і відпаданнями по тріщині до 30x150, коса наскрізна вертикальна деформаційна тріщина по кахлю від стелі до підлоги.

Коридор 2.9: деформаційні тріщини в місцях примикання стелі і стін з переходом на стіни до 2 мм із відпаданням шматків до 40-60 мм, затікання на стел з даху і системи опалення при деформаціях даху, деформаційна тріщина у плитці підлоги до 3 мм.

Підвал: тріщини у штукатурці і відпадання від стінки, цвіль і пліснява, пошкодження водогону кв. № 2 в результаті постійного затікання, у зв'язку з неорганізованим водовідведенням і розмерзанням водогону у 2005 році. Мансарда: деформаційні тріщини в усіх кімнатах мансардного поверху з вертикальним зміщенням до 15 мм і розкриттям примикання перегородки кімнати до фронтону у вісі ГГ до 25 мм у верхній частині, замикання стін в результаті деформації даху.

Згідно ухвали суду від 22.02.2010 року до участі у справі було залучено спеціаліста ТОВ «Гервін»і зобов'язано розробити проектно-кошторисну документацію по приведенню будинку у попередній стан та по ремонтних роботах у квартирі АДРЕСА_1. (т. 1 а.с. 64-65, 68, додаткові матеріали)

Згідно вище зазначеної проектно-кошторисної документації В.01/04-КД, яка була досліджена в судовому засіданні, за зведеним кошторисним розрахунком вартість робіт станом на 26.04.2010 року по приведенню будинку у попередній стан та по ремонтних роботах у квартирі АДРЕСА_2 становить 166 736, 00 гривень. Судом звернуто увагу, що даний проект не передбачає виконання робіт з приведення квартири АДРЕСА_1 у попередній стан.(т. 1 а.с. 68)

З 26.04.2010 року пройшов значний проміжок часу, за період якого змінилась вартість будівельних матеріалів та ремонтних робіт. Тому, позивачем в обґрунтування збільшення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь коштів в сумі 222 796, 00 гривень необхідних для виконання робіт з усунення негативного впливу на технічний стан квартири АДРЕСА_2, викликаного самовільно виконаними роботами із реконструкції частини будинку (квартири АДРЕСА_2) і ремонту його квартири, надано суду кошторисну документацію, виконану ТОВ «Гервін» станом на 12.04.2012 року. (т. 2 а.с. 53-87). Згідно даної кошторисної документації за зведеним кошторисним розрахунком вартість робіт станом на 12.04.2012 року по приведенню будинку у попередній стан та по ремонтних роботах у квартирі АДРЕСА_2 становить 222 796, 00 гривень.

Оскільки при складанні проектно-кошторисної документації В.01/04-КД, виконаної станом на 26.04.2010 року, яка не передбачала виконання робіт з приведення квартири АДРЕСА_1 у попередній стан і при складанні проектно-кошторисної документації під тим же номером - В.01/04-КД, виконаної станом на 12.04.2012 року, застосовані в розрахунку одні й ті самі параметри, а також те, що дана документація розроблена на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2010 року, якою чітко визначено «розробити проектно-кошторисну документацію по приведенню будинку у попередній стан та ремонтних роботах у квартирі АДРЕСА_2», то суд приходить до висновку, що й даною проектно-кошторисною документацією В.01/04-КД, виконаної станом на 12.04.2012 року не передбачено виконання робіт з приведення квартири АДРЕСА_1 у попередній стан. Тому, твердження представника відповідача щодо того, що проектно-кошторисна документація розроблена на будинок в цілому є необґрунтованим.

Оскільки відповідач вчинила незаконні дії, що призвели до негативних наслідків і викликали необхідність проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2 власником якої є позивач, суд вважає що відповідач зобов'язана компенсувати такі витрати. Вартість вище згаданих витрат визначена ТОВ «Гервін»станом на 12.04.2012 року в сумі 222 796, 00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи вище викладене судом було встановлено, що у 2005 році відповідач вчинила незаконні дії щодо самовільного будівництва (переобладнання, реконструкції) жилого будинку АДРЕСА_1, наслідком чого технічний стан обох квартир став непридатним до нормальної експлуатації, що підтверджують висновки судової будівельно-технічної експертизи. Усунення порушень, приведення приміщення, в даному випадку, позивача стало потребувати значних зусиль та фінансових витрат. Тобто, як визначено ТОВ «Гервін», позивач станом на 12.04.2012 року мав би витратити 222 796, 00 гривень на проведення ремонтних робіт по приведення квартири АДРЕСА_1 яка йому належить на праві власності, в попередній стан. Судом встановлено, що на даний час відповідач жодних дій по приведенню квартири позивача, в тому числі й житлового будинку АДРЕСА_1 в цілому -не вчинила, кошти на проведення ремонтних робіт, що стало наслідком її незаконних дій, позивачу - не надала.

Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За період з 26.04.2010 року по дату прийняття рішення судом, ціни на будівельно-монтажні роботи та будівельні матеріали змінились, що підтверджується кошторисною документацією В.01/04-КД, виконаною ТОВ «Гервін»станом на 12.04.2012 року, а також Державною службою статистики України, якою, в тому числі, зафіксовано зміну цін на будівельно-монтажні роботи. Індекс цін -показник, який кількісно виражає зміни рівня тих чи інших цін. Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді. Споживчий набір, на основі якого розраховується ІСЦ, є єдиним для усіх регіонів країни, визначається централізовано Держкомстатом України і ґрунтується на структурі витрат домогосподарств. Дані обставини є загальновідомими, а тому у відповідності до положень ч. 2 ст. 61 ЦПК України, не потребують доказування.

Оскільки, сума грошового зобов'язання відповідача перед позивачем була визначена ТОВ «Гервін»станом на 26.04.2010 року, а з цієї дати до прийняття рішення судом дане грошове зобов'язання зазнало здешевлення, а ціни на товари і послуги, що були застосовані при визначенні вартості грошового зобов'язання зросли, тобто відбулась інфляція, відповідно суд вважає за можливе і необхідне прийняти до уваги проектно-кошторисну документацію В.01/04-КД, виконану ТОВ «Гервін»станом на 12.04.2012 року.

Суд не вважає за необхідне призначати додаткову експертизу для визначення вартості проведення ремонтних робіт по приведення квартири АДРЕСА_2 яка належить позивачу на праві власності, в попередній стан саме на даний момент, оскільки, в даному випадку це затягне розгляд справи, порушить права позивача, оскільки його квартира є непридатною для проживання з 2005 року, а розгляд справи тривалим. Також, суд звертає увагу на те, що згідно ч. 6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Суд вважає за можливе і необхідне перевірити заявлену суму збитків позивачем і визначити її відповідність тим розмірам збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому -позивачу відповідачем.

Сума збитків, завданих відповідачем позивачу, визначається судом відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так ТОВ «Гервін»станом на 12.04.2012 року було визначено суму в розмірі 222 796, 00 гривень необхідну на проведення ремонтних робіт по приведення квартири АДРЕСА_2 яка позивачу належить на праві власності, в попередній стан.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача, що проектно-кошторисна документація не може бути прийнята судом до уваги, тому що є неналежним доказом, оскільки саме висновком судової будівельно-технічної експертизи № 661 від 25.06.2009 року було визначено, що для визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт для відновлення приміщень квартири № 2 в будинку АДРЕСА_1 необхідно розробити та затвердити проектно-кошторисну документацію силами ліцензованої організації. Що, відповідно, було прийнято судом до уваги і винесено ухвалу від 22.02.2010 року про залучення до участі у справі спеціаліста - ТОВ «Гервін»і зобов'язано розробити проектно-кошторисну документацію по приведенню будинку у попередній стан та по ремонтних роботах у квартирі АДРЕСА_1. Суд вважає, що даний доказ є належним, в розумінні ст.ст. 57, 58 ЦПК України, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування.

Суд вважає справедливим і обґрунтованим, враховуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 1192 ЦК України, те, що відповідач на даний час, повинна сплатити позивачу кошти (збитки) в сумі 222 796, 00 гривень для виконання робіт з усунення негативного впливу на технічний стан квартири АДРЕСА_1 викликаного самовільно виконаними відповідачем роботами із реконструкції частини будинку (квартири АДРЕСА_2) і ремонту квартири № 2 у цьому ж будинку, що належить позивачу на праві власності, тому й прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Щодо позовної вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 15 000, 00 гривень, то така вимога підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивачем зазначено, що спричинення моральної шкоди сталося в результаті протиправних дій ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач зазначив, що протиправні дії відповідача призвели до його душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя його сім'ї в цілому.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, на що звернув увагу Верховний Суд України в п. 5 постанови Пленуму від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідальність за завдану моральну шкоду відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала.

Судом встановлено наявність спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу, в тому числі наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача, позивачем чітко зазначено в чому саме полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Відповідно, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав стягнення моральної шкоди, яка в свою чергу є обґрунтована та підтверджена належними доказами.

Зазначені вище обставини на переконання суду призвели до спричинення позивачу моральної шкоди, яка виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав в зв'язку із неправомірними діями відповідача, проведенням самовільного будівництва, що спричинило непридатність квартири, яка є власністю позивача і єдиним наявним житлом для його сім'ї, до нормальної експлуатації, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 661 від 25.06.2009 року.

Судом прийнято до уваги те, що малолітня дитина позивача -ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом, діагноз: затримка мовного розвитку, енурез, антено-невротичний синдром і таке інше. (т. 1 а.с. 97-101, 243, 244)

Суд вважає, що проживання дитини в умовах, які є непридатними для житла та нормального і здорового її розвитку, є неприпустимим.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Згідно ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства»держава сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст. 28 Закону України «Про охорону дитинства»держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно ст. 6 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини. Статтею 16 Конвенції визначено, що жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання. Згідно ст.ст. 23, 32 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства. Держави-учасниці визнають право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров'я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»саме позивач та його дружина -мати малолітнього ОСОБА_12, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Однак, позивач не може забезпечити своїй хворій малолітній дитині необхідних умов для всебічного його розвитку, оскільки умови проживання в квартирі є непридатними через неправомірні дії відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Також, судом прийнято до уваги те, що позивач є інвалідом 3-ї групи, що підтверджується пенсійним посвідченням та довідками до акту огляду МСЕК. (т. 1 а.с. 78-79, т. 2 а. с. 148) В зв'язку з хворобою позивача йому протипоказана важка фізична праця та тривала хода, що підтверджується також численними листками непрацездатності. (т. 1 а.с. 80-90, т. 2 а.с. 14-20, 110-147) Однак, через неправомірні дії відповідача позивач змушений досить тривалий час ходити в судові засідання та звертатись до інших органів щодо відновлення його порушених прав, що негативно впливає на стан здоров'я позивача.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Беручи до уваги ступінь вини відповідача, характер моральних страждань, які переніс позивач, враховуючи певні його турботи і хвилювання, пов'язані з наслідками самовільного будівництва відповідача та зверненням до суду щодо захисту своїх прав, тривалість правопорушення, відношення відповідача до даних правовідносин, а також виходячи із принципів розумності та справедливості при даних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача на його користь підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 10 000, 00 гривень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом зобов'язання ОСОБА_5 провести ремонтно-відновлювальні роботи з приведення квартири АДРЕСА_1 що належить їй на праві власності, у попередній стан за власний рахунок; стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 коштів сумі 222 796, 00 (двісті двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто шість) гривень 00 копійок для виконання робіт з усунення негативного впливу на технічний стан квартири АДРЕСА_1, викликаного самовільно виконаними ОСОБА_5 роботами із реконструкції частини будинку (квартири АДРЕСА_1) і ремонту квартири № 2 у цьому ж будинку, а також стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні позовних вимог в частині проведення відповідачем ремонтно-відновлювальних робіт з приведення квартири АДРЕСА_1 у попередній стан за власний рахунок протягом другого місяця після набрання рішенням законної сили та в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5 000, 00 гривень слід відмовити, оскільки такі вимоги є необґрунтованими, враховуючи вище викладене.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду, судові витрати, пов'язані з розглядом справи складались, в тому числі й з витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 211, 00 гривень (т. 1 а.с. 4) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 гривень (т. 1 а.с. 2-3). В ході розгляду справи, в зв'язку із неодноразовим збільшенням позовних вимог, позивачем було здійснено доплати судового збору в сумі 1 479, 00 гривень (т. 1 а.с. 76); 533, 00 гривень (т. 2 а.с. 94-95) та 107, 30 гривень (т. 2 а.с. 4), оскільки ще було заявлено позовну вимогу саме немайнового характеру.

Згідно ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 2 281, 36 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 171, 48 гривень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (97, 90 %).

Не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача комісії за касове обслуговування (банківські послуги) в сумі 29, 79 гривень, оскільки дані витрати не віднесені до судових витрат, відповідно до ст. 79 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу, витрати, пов'язані із залученням спеціалістів та із проведенням судових експертиз.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 9 000, 00 гривень з відповідача на користь позивача, то суд приходить до висновку, що дані витрати підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача з наступних підстав.

20.11.2009 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 було укладено угоду № 71 про надання правових послуг.(т. 1 а.с. 193)

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є адвокатом, згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 576.

Адвокатом ОСОБА_2 20.11.2009 року була видана ОСОБА_1 квитанція про оплату останнім послуг в сумі 3 000, 00 гривень, 09.05.2011 року -3 000,00 гривень та 16.01.2012 року - 3 000,00 гривень. (т.1 а.с. 52, т. 2 а.с. 5, 8)

Суду представником позивача надано акти виконаних робіт щодо надання правової допомоги по даній цивільній справі, а саме від 09.05.2011 року та від 16.01.2012 року із зазначенням переліку виконаних робіт та кількість затраченого часу. (т. 2 а.с. 6-7)

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Судом звернуто увагу на те, що адвокат ОСОБА_2, займається адвокатською діяльністю індивідуально і є самозайнятою особою, не є найманим працівником, самостійно організовує свою діяльність, отримує дохід, а не заробітну плату, відповідно не веде табелю обліку використання робочого часу за формою, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 9 жовтня 1995 року № 253 «Про затвердження типових форм первинного обліку». Таким чином, відсутність порядку (критерію) фіксації фактично відпрацьованого адвокатом часу та відсутність визначення максимального терміну для виконання тієї чи іншої послуги, як то вивчення матеріалів справи, підготовка документів досудового врегулювання спору, позовної заяви, клопотань тощо, призводить до втрати об'єктивності у визначенні кількості годин, витрачених адвокатом для належного виконання своїх обов'язків перед клієнтом. А відсутність об'єктивності жодним чином не сприяє встановленню справедливості. Частиною 2 статті 59 Конституції України передбачено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Конкретизація цієї норми міститься у Правилах адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. № 6/VI (Правила). Суворе додержання адвокатом вказаних Правил визначається статтею 15 Закону України «Про адвокатуру»та є одним з основних його зобов'язань, за порушення якого до адвоката можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення. Так, статтею 33 Правил встановлено, що: гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту; фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Суд, враховуючи вище викладене, а також: затрати часу роботи адвоката, пов'язаної з розглядом даної справи, її тривалістю, в тому числі час затрачений на вивчення матеріалів справи, підготовку документів досудового врегулювання спору, позовної заяви, клопотань тощо, професіоналізм адвоката, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджало прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнило їх виконання в звичайному часовому режимі, характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом, в тому числі, надані обґрунтування та пояснення, керуючись ч. 1 ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 6 000, 00 гривень судових витрат за надання правової допомоги.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 800, 00 гривень, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цих вимог, враховуючи наступне. Оплата судової будівельно-технічної експертизи, яка була проведена згідно квитанції № 85 в травні місяці 2009 року (т. 1 а.с. 51) не може бути віднесена до судових витрат по даній цивільній справі, оскільки дані витрати були понесені по іншій справі, а судові витрати, в контексті ст. 79 ЦПК України, складаються з тих витрат, які були здійснені саме щодо даної цивільної справи.

Позивачем в ході розгляду справи у зв'язку із залученням до участі у справі спеціалістів ТОВ «Гервін»і їх зобов'язанням розробити проектно-кошторисну документацію по приведенню будинку у попередній стан, згідно ухвали суду від 22.02.2010 року, було сплачено 6 800, 00 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 12 від 30.04.2010 року. (т. 1 а.с. 64-65, 77) Відповідно, враховуючи те, що дані витрати віднесені до судових витрат, у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, їх, згідно положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (97, 90 %) в сумі 6 657, 20 гривень.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 3, 41, ч. 2 ст. 59, ст. 68, Конвенцією про права дитини, ст.ст. 6, 8, 28 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про адвокатуру», керуючись ч. 1 ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року № 76 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, Державними будівельними нормами «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» 360-92, затвердженими Наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 № 44, ст.ст. 152, 179 ЖК України, ч. 1-ч. 4, ч. 6 ст. 13, ст. ст.14, 15, 16, ч. 1-ч. 3 ст. 22, ст. 23, ч. 2 ст. 318, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 319, ч. 3 ст. 375, ч. 1 ст. 376, ч. 2 ст. 383, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ч. 1 ст. 1192 ЦК України, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 10, 11, ч. 1, ч. 2 ст. 14, ст.ст. 54, 57-60, ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 64, ст. 79, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 147, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_5, що проживає за адресою: АДРЕСА_6, провести ремонтно-відновлювальні роботи з приведення квартири АДРЕСА_1 у попередній стан за власний рахунок.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 222 796, 00 (двісті двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто шість) гривень 00 копійок для виконання робіт з усунення негативного впливу на технічний стан квартири АДРЕСА_1, викликаного самовільно виконаними ОСОБА_5 роботами із реконструкції частини будинку (квартири АДРЕСА_1) і ремонту квартири № 2 у цьому ж будинку.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 2 281, 36 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 171, 48 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 6 000, 00 гривень та витрати, пов'язані із залученням спеціалістів в сумі 6 657, 20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.