Справа № 22-ц-1146/2007                          Головуючий у 1-й інстанції  Кондратенко Л.П.

категорія -32                                                Суддя-доповідач - Криворотенко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 вересня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Криворотенка В.І.

суддів - Семеній Л.І.,  Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

та осіб,  які приймають участь у справі - представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Роменського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2007 року

у справі за позовом Роменського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до ОСОБА_2,  треті особи - Відділення паспортної реєстраційної та міграційної роботи Роменського МРВ УМВС України у Сумській області,  орган опіки та піклування Роменського міськвиконкому

про визнання особи такою,  що втратила право користування житловим приміщенням; -

встановила:

Заочним рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2007 року в задоволенні позову Роменського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до ОСОБА_2,  треті особи -Відділення паспортної реєстраційної та міграційної роботи Роменського МРВ УМВС України у Сумській області,  орган опіки та піклування Роменського міськвиконкому про визнання особи такою,  що втратила право користування жилим приміщенням - відмовлено.

Вказане рішення директор Роменського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення,  яким задовольнити його позовні вимоги.

Апелянт вказує,  що суд безпідставно не взяв до уваги те,  що відповідачка з сином добровільно виселилась з гуртожитку,  а також той факт,  що саме з причини добровільного виселення відповідачки з сім'єю із спірної кімнати остання була переобладнана під топочну.

Судом встановлено,  що на балансі Роменського УВП УТОС з 1953 року знаходиться гуртожиток,  розташований по АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 ,  який 25 січня 1993 року був прийнятий на роботу в УВП УТОС.  У грудні 2004 року він звільнився з роботи у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників. 2 лютого 1993 року ОСОБА_3  була надана для проживання кімната АДРЕСА_1. Зі згоди адміністрації УВП УТОС до спірної кімнати в гуртожиток 14.06.1994 року вселились та були прописані члени сім'ї ОСОБА_2 дружина та неповнолітній син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

2

Судом встановлено,  що у 2000 році в гуртожитку АДРЕСА_1 було відключене опалення і припинено водопостачання.

У червні 2000 року відповідачка тимчасово разом зі своїм неповнолітнім сином переїхала проживати до своїх батьків у с Салогубівка Роменського району. 28 вересня 2000 року адміністрація УВП УТОС прийняла рішення про переобладнання жилої кімнати АДРЕСА_1 толочну. Із зазначеного часу дана кімната перестала бути жилою,  що позбавило відповідачку та її сина можливості повернутись в дану кімнату для проживання.

На момент переобладнання жилої кімнати у топочну відповідачка та її син не втратили право користування нею.

Заслухавши пояснення представника апелянта,  дослідивши матеріали справи,  перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції,  колегія суддів вважає,  що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення,  а рішення суду - без зміни,  з таких підстав.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини,  повно,  всебічно встановив обставини,  що мають значення для справи у відповідності зі  ст.  212 ч. 1 ЦПК України,  дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку,  що ґрунтується на всебічному,  повному,  об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

В апеляційній скарзі не наведенні обставини та докази,  які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.

Відповідно до  ст.  ст. 71,  72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї жиле приміщення зберігається за ними протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців,  цей строк по заяві відсутнього може бути продовжений наймодавцем,  а за наявності спору -судом.

Визнання особи такою,  що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки,  проводиться у судовому порядку.

П.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року зі змінами «Про деякі питання,  що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» встановлено,  що у справах,  про визнання наймача або члена його сім'ї таким,  що втратив право користування жилим приміщенням ( ст. 71 ЖК України),  необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Враховуючи вище викладене суд першої інстанції вірно встановив,  що права відповідачки були порушенні,  оскільки вона була позбавлена можливості проживати в спірній кімнаті у зв'язку з відключенням в гуртожитку тепло та водопостачання,  а згодом і переобладнанням кімнати у топочну,  а тому не проживала в спірній кімнаті більш ніж шість місяців з поважної причини.

Крім того колегія вважає,  що суд першої інстанції цілком обгрунтовано,  відмовляючи в задоволені позову,  поклав в основу рішення також і ті обставини,  що відповідачка є інвалідом І групи,  одинокою і самостійно утримує неповнолітнього сина.

з

Доводи апелянта про те,  що суд не взяв до уваги той факт що відповідачка добровільно виїхала з гуртожитку є безпідставним оскільки позивач в порушення ч. 1  ст.  60 ЦПК України не підтвердив дану обставину конкретними доказами.

Інші доводи апелянта висновків суду не спростовують.

За таких обставин,  коли суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права,  підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись  ст.   ст. 3ОЗ,  307,  308,  313,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Роменського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих відхилити,  а заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.