Справа № 22-ц-1170/2007 р. Головуючий у 1-й інстанції Банчукова В.І.
категорія - 40 Суддя-доповідач - Криворотенко В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Криворотенка В.І.
суддів - Семеній Л.І., Хвостика С. Г.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
та осіб, які приймають участь у справі - представника апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс»
на рішення Середино-Будьського районного суду Сумської області від 11 липня 2007 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» про поновлення на роботі і стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, -
встановила:
Рішенням Середино-Будьського районного суду Сумської області від 11 липня 2007 року позов задоволено.
ОСОБА_4 поновлено на посаді директора ДП «С-Будський агролісгосп».
Стягнуто з Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» на користь ОСОБА_4 заробітну плату за вимушений прогул в сумі 12540 грн. 84 коп.
Вказане рішення генеральний директор ОКАП «Сумиоблагроліс» оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Вказуючи, що в тексті оскаржуваного рішення відсутнє посилання на законодавство на підставі якого було ухвалене оскаржуване рішення.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_4 та обласним комунальним агролісогосподарським підприємством «Сумиоблагроліс» в особі генерального директора 12 липня 2005 року був укладений контракт, згідно якого ОСОБА_4 був призначений на посаду директора С-Будського дочірнього підприємства „С-Будський агролісгосп" на термін по 12 липня 2008 року.
25 квітня 2007 року ОСОБА_4 був звільнений з займаної посади і розірвано з ним контракт з підстав передбачених в ньому.
Згідно умов контракту, контракт припиняється з ініціативи керівника ОКАП „Сумиоблагроліс" до закінчення строку дії контракту з умов передбачених п.5.3 цього контракту:
2
а) у випадках систематичного невиконання керівником без поважних причин
обов'язків, покладених на нього цим контрактом;
б) у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків
передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні
наслідки;
в) у разі невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та пенсійним
фондом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а також невиконання
підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання
графіка погашення заборгованості із заробітної плати;
г) у разі непогодження з органами, уповноваженими управляти відповідним майном,
кошторисів доходів і видатків підприємства;
д) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі
систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці;
є) у разі допущення зростання обсягів простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості.
В резолютивній частині наказу № 8-к від 25 квітня 2007 року генерального директора „Суми-облагроліс" не вказані підстави розірвання контракту та звільнення з займаної посади позивача.
Позивач ОСОБА_4 з 24 по 30 квітня 2007 року знаходився на лікуванні на денному стаціонарі С-Будської центральної районної лікарні, що підтверджується довідкою №50/1 від 3.05.2007р.
Позивачу ОСОБА_4 був виданий лікарняний лист, який 28 квітня 2007 року був анульований за письмовим зверненням генерального директора підприємства „Сумиоблагроліс" ОСОБА_5 За його зверненням Сумське обласне управління охорони здоров'я провело перевірку законності та обґрунтованості видачі лікарняного ОСОБА_4
Заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без зміни, з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності зі ст. 212 ч. 1 ЦПК України, дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведенні обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
Доводи апелянта про те, що п.1 ст. 36 КЗпП України, на підставі якого звільнено позивача, не містить застереження щодо заборони припинення трудових відносин з працівником в період його тимчасової непрацездатності, як і не містить посилання на ч.3 ст. 40 КЗпП України, яка таку заборону передбачає, тому безпідставними є висновки суду щодо необхідності застосування застережень визнаних ст. 40 та 41 КЗпП України колегія вважає такими, що суперечать діючому трудовому законодавству.
Дійсно ОСОБА_4 працював на умовах контракту з відповідачем, який є особливою формою трудового договору. Дострокове припинення контракту з ОСОБА_4 було зумовлено ініціативою роботодавця. Тому колегія суддів вважає, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чийого законодавства проводиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, в тому числі і коли звільнення проведено на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України. Оскільки діюче трудове законодавство України гарантує рівність прав та гарантій для всіх працівників незалежно від форми їх трудових договорів.
Факт тимчасової непрацездатності ОСОБА_4 в день звільнення знайшов підтвердження як в судді першої інстанції так і в ході апеляційного розгляду. Сам апелянт не заперечує факт наявності хвороби у ОСОБА_4 в день звільнення але вважає, що при такому захворюванні у ОСОБА_4 в день звільнення, але вважає, що при такому захворюванні листок непрацездатності не видається. Проте факт захворювання ОСОБА_4 24 квітня 2007 року дійсно встановлений лікарем у зв'язку з чим він був направлений в цей же день до денного стаціонару С-Будської УРА і там проходив лікування до 30 квітня 2007 року.
Місцевий суд обґрунтовано не взяв довідку про перевірку обґрунтованості перебування ОСОБА_4 на листку непрацездатності, оскільки в основу даної довідки покладенні порушення процедури оформлення листка непрацездатності і жодним чином не заперечує факт захворювання ОСОБА_4
Інші доводи апелянта висновків суду не спростовують.
За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 3ОЗ, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» відхилити, а рішення Середино-Будьського районного суду Сумської області в даній справі від 11 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили але може бути оскаржена на протязі двох місяців до Верховного Суду України.