Головуючий у 1 інстанції - Назарцева В.О.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
06 червня 2008 року справа № 22-а-3060/08
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
|
головуючого судді |
Геращенка І.В. |
|
|
суддів при секретарі за участю: позивача відповідача |
Арабей Т.Г., Малашкевича С.А. Літвіновій Л.О. ОСОБА_1 не з'явився |
|
|
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу |
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради |
|
|
на постанову |
Будьоннівського районного суду м. Донецька |
|
|
від |
08 січня 2008 року |
|
|
у адміністративній справі |
№ НОМЕР_2 |
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
|
до |
Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради |
|
|
про |
стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002 -2005 роки, - |
|
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2005 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за 2002 - 2005 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати.
Постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 08 січня 2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено, з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість по недоотриманим сумам на оздоровлення за 2002 - 2005 роки у сумі 2688 грн. 20 коп.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: без урахування розміру цього виду допомоги, встановленого постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаними постановами КМУ.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації Донецької області як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі ЧАЕС), категорія 2, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачена щорічна допомога на оздоровлення першої та другої категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 1 січня 2003 році - 185 грн., з 1 грудня 2003 року - 237 грн., з 1 січня 2004 року - 205 грн., з 1 вересня 2004 року - 237 грн., з 1 січня 2005 року - 262 грн., з 1 квітня 2005 року - 290 грн., з 1 липня 2005 року - 310 грн., з 1 вересня 2005 року - 332 грн., з 1 січня 2006 року - 350 грн., з 1 липня 2006 року - 375 грн., з 1 грудня 2006 року - 400 грн., з 1 квітня 2007 року - 420 грн., з 1 липня 2007 року - 440 грн. та з 1 жовтня 2007 року - 460 грн.
В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: у вересні 2003 року за 2002 рік - 15 грн. 70 коп., у квітні 2004 року за 2003 рік - 15 грн. 70 коп., у лютому 2005 року за 2004 рік - 15 грн. 70 коп., у травні 2005 року за 2005 рік - 15 грн. 70 коп.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що фактично за 2002 - 2005 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 2688 грн. 20 коп.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, (категорія 2), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, наявною у матеріалах справи.
З 1992 року по теперішній час позивач має 2 категорію у зв'язку з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до першої і другої категорії - п'ять мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для 2 категорії в 26,70 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 562), якою розмір зазначеної допомоги 2 категорії встановлений в 100 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановами №№ 836, 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для 2 категорії - 26,70 грн. та з 2005р. - 100 грн.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005 роки, а не постанови №№ 836, 562, згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27.06.1996 року (зі змінами) стосовно преюдиції нормативних актів.
Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 15,70 гривень за період 2003 - 2005 роки, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону та приписів п.п. 1-3 Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року у управління праці та соціального захисту населення з'явився обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тому, звернення з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення щорічної допомоги є обґрунтованим.
Проте, суд першої інстанції допустив помилку щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2002 рік. Ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (із змінами та доповненнями). Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги у зазначеній частині до неналежного відповідача у справі.
Тому в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 рік, колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в стягненні коштів за 2002 р. саме до цього відповідача.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача за рахунок державного бюджету на користь позивача необхідно стягнути недоотримані суми допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати у загальній сумі - 3737 грн. 90 коп. ( в 2003 році - (205 грн. х 5) -15 грн. 70 коп. = 1009 грн. 30; в 2004 році - (262 грн. х 5) - 15 грн. 70 коп. = 1294 грн. 30 коп.; в 2005 році - (290 грн. х 5) - 15 грн. 70 коп. = 1434 грн. 30 коп.).
Керуючись ст.ст. 195-196, п. 2 ч. 1 ст. 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради на постанову Будьоннівського районного суду м. Донецька від 08 січня 2008 року у справі № НОМЕР_2 р.- задовольнити частково.
Постанову Будьоннівського районного суду м. Донецька від 08 січня 2008 року у справі № НОМЕР_2 р. за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2005 роки - скасувати.
Позов ОСОБА_1задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради щодо виплати ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за період 2003-2005 років у розмірах, встановлених постановою КМУ № 836, 562.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки у сумі 3737 грн. 90 коп.
В решті позову ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Арабей
С.А. Малашкевич