АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33/2390/160/12 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_9
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" травня 2012 р. м. Черкаси
Суддя апеляційного суду Черкаської області Соломка І.А., з участю прокурора Шкреби В.В., особи на яку складено протокол про адміністративне правопорушення -ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 3/2305/92/12р. відносно ОСОБА_2, що надійшли з Звенигородського районного суду Черкаської області за протестом Звенигородського міжрайонного прокурора, -
в с т а н о в и л а :
Постановою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 березня 2012 року, щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,
проживаючого в АДРЕСА_1, -
провадження в справі закрито в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Як вбачається з матеріалів справи, інспектором Звенигородського ВДАІ 28.02.2012 р. щодо ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення про те, що він 04.01.2012 року о 19 годині 50 хвилин в с. Будище по вул. Шевченка керував автомобілем «Форд», д.н. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, був зупинений працівниками ДАІ, від водія було чутно запах алкоголю, у нього було виражене тремтіння пальців рук, що підтверджується актом судово-медичного дослідження № 138, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР.
Закриваючи провадження по справі щодо ОСОБА_2, суддя послалась на відсутність в діях останнього складу даного адмінправопорушення, мотивуючи це тим, що він не знаходився в стані алкогольного сп»яніння, що підтверджено актом від 11.01.12 р. хіміко-токсикологічного дослідження КЗ «Черкаського обласного наркологічного диспансеру».
Не погоджуючись з постановою суду, прокурор Звенигородського району подав протест в якому просив її скасувати та прийняти нову, притягнувши ОСОБА_2 до адмінвідповідальності за фактом вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, мотивуючи тим, що постанова районного суду є незаконною у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, крім того, винесена незаконним складом суду, оскільки на думку прокурора - суддя ОСОБА_9 мала заявити собі самовідвід.
Заслухавши думку прокурора, який частково підтримав протест, просив винести постанову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адмінправопорушення, а провадження по справі на підставі ст. 38 КУпАП закрити; думку особи, щодо якої складено протокол про адмінправопорушення - ОСОБА_2, який заперечив доводи протесту; перевіривши матеріали справи, які надійшли з Звенигородського районного суду Черкаської області, обміркувавши над доводами протесту, вважаю, що він не підлягає до задоволення з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею виконанні в повній мірі.
Висновок судді районного суду про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, в діях ОСОБА_2 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.
Відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що 04.01.2012 року вони разом з ОСОБА_2 вечеряли в кафе «Піцерія», при цьому останній спиртні напої не вживав;
- показаннями свідка ОСОБА_5, який працює лікарем Звенигородської ЦРЛ, про те, що 04.01.2012 року близько 22 години працівниками ДАІ до Звенигородської ЦРЛ був доставлений ОСОБА_2, він його оглянув, ОСОБА_2 візуально був тверезим, і оскільки прибор «Алкон» був на перевірці в м. Києві, ОСОБА_2 дав усну згоду на відбір в нього зразків крові з метою проведення хіміко-токсикологічного дослідження. Забір крові проводила у шприц чергова медсестра, кров було поміщено у пеніцилінові два флакони, які були опечатані, підписані ним з зазначенням дати та поміщені в кабінет, де зберігається кров для досліджень. Крім того, ним було складено акт медичного огляду ОСОБА_2 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 8 від 04.01.2012 року, де зазначено, що ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_2 не виявлено;
- показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що вона за дорученням головного лікаря Звенигородської ЦРЛ взяла один опечатаний флакон з вмістом крові ОСОБА_2 з холодильника в кабінеті «санпропускника» Звенигородської ЦРЛ і транспортувала його на автомобілі «швидка допомога» в супроводі водія ОСОБА_7 та медичної сестри ОСОБА_1 до Черкаського Обласного наркологічного диспансеру, тобто з дотриманням вимог п. 3.11 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я від 09.09.2009 року № 400/666 ;
- даними акту № 52 від 11.01.2012 року хіміко-токсикологічного дослідження, проведеного Черкаським обласним наркологічним диспансером, яким встановлено, що в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,0 проміле.
Вказані докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
З огляду на викладене, вважаю, що фактичні обставини справи суддею з'ясовані повно та об'єктивно. Суд вірно прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, а тому не вбачаю підстав для скасування постанови районного суду.
Неприпустимим є встановлення факту вживання алкоголю та визначення стану сп'яніння у освідуваного виключно на підставі запаху алкоголю з ротової порожнини, а також свідчень про вживання спиртних напоїв.
Посилання прокурора в протесті на те, що рішення по справі є необ'єктивним та прийняте незаконним складом суду через перебування судді ОСОБА_9 в близьких дружніх стосунках з ОСОБА_2 є безпідставним, надуманим та спростовується ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 24.02.2012 року про самовідвід судді ОСОБА_9 по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації в якій вказано, що суддя ОСОБА_9 та її родина перебуває в давніх дружніх стосунках з позивачем ОСОБА_8, а не з ОСОБА_2, як стверджує прокурор.
Висновок суду про те, що судово-медичне (токсикологічне) дослідження № 138 від 19.01.2012 року КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» проведено з порушенням п. 3.11 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я від 09.09.2009 року № 400/666, а тому районний суд не взяв його до уваги є правильним.. Пункт 3.11 вказаної інструкції визначає, що за збереження та транспортування ємності з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров'я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров'я, у якому проводився відбір біологічного середовища, а не працівники правоохоронних органів. Тому доводи прокурора з цього приводу є надуманими.
За таких обставин постанова судді є законною та обґрунтованою і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
п о с т а н о в и л а:
Постанову судді Звенигородського районного суду від 23 березня 2012 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 в зв»язку з відсутністю складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін, а протест Звенигородського міжрайонного прокурора - без задоволення.
Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя І.А.Соломка