ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                                                                      

                                             У Х В А Л А

                               І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

27 вересня 2006 року                                                           м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді Цуркана М.І.,

суддів: Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Гаманко О.І., Горбатюка О.І.

 

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі про проведення перерахунку пенсії державного службовця та стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2005 року,-

 

                                             В С Т А Н О В И Л А :

     

          В жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м.Києва про проведення перерахунку пенсії державного службовця та стягнення заборгованості в сумі 3490 гривень. Зазначав, що з 01.06.2003 року відповідачем йому була призначена пенсія державного службовця, однак при призначенні пенсії не були включені авторські гонорари, отримані ним з 2001 по 2003 роки. Добровільно переглянути рішення про призначення пенсії та провести оплату заборгованості відповідач відмовився. 

   

          Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2004 року, яке залишене без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2005 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 

 

           Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій,  ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку. 

 

            Просить скасувати судові рішення  та  постановити нове - про  задоволенні позову. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права. Судами, на думку позивача, не звернуто уваги той факт, що він в період перебування на державній службі отримував за місцем роботи авторські винагороди, з яких сплачував збір на обов»язкове пенсійне страхування; проігноровано вимоги ст. 1 Закону України «Про оплату праці», «Інструкцію зі статистики заробітної плати» (затверджену наказом Міністерства статистики України від 11 грудня 1995 року №323), з яких слідує, що суми авторських гонорарів включаються до фонду основної заробітної плати. Вважає, що авторський гонорар законодавчо віднесений до складу заробітної плати, а не до надбавок до неї, про що помилково зазначили суди у своїх рішеннях. 

 

              Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2004 року  та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2005 року - без зміни з таких підстав.

 

           Судами встановлено, що з 01.06.2003 року на підставі Закону України «Про державну службу» позивачу призначена пенсія державного службовця. При призначенні пенсії суми авторських винагород, отриманих позивачем в період 2001-2003 років, враховані не були.

              Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу, премій, надбавок за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

 

  Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до правильного висновку про те, що авторський гонорар не являється іншою надбавкою, зазначеною в ст. 33 Закону України «Про державну службу», чи іншою складовою заробітної плати. 

    Посилання в касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм процесуального права безпідставні.   

 

   Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 230 КАС України, колегія суддів  -

 

                                         У Х В А Л И Л А :

 

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2005 року - без зміни.

 

  Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

 

 

  ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                       Цуркан М.І.

            

    СУДДІ :                                                                       Гурін М.І.

 

                                                                         Гаманко О.І.

 

                                                                              Горбатюк О.І.

                                                 

                                                                                       Кобилянський М.Г.

З оригіналом згідно:

 

Суддя: