Справа № 1306/2-1257/11 Головуючий у 1 інстанції: Гайдук А. М.
Провадження № 22-ц/1390/1922/12 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Мацея М.М., Монастирецького Д.І.,
секретаря: Дідуся О.Р.,
з участю: позивача ОСОБА_2, представників відповідача - комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич»- Храпенко Т.О., Возняк Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Туристичний комплекс (далі КП) «Дрогобич»на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до КП «Дрогобич», треті особи -ОСОБА_5, Дрогобицька міська рада Львівської області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2011 року вищевказаний позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 з 21.03.2011 року на посаді адміністратора чергового комунального підприємства «Дргобич»та стягнуто з КП «Дрогобич»на користь ОСОБА_2 13 054 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішено питання судових витрат.
Додатковим рішенням цього ж суду від 09 грудня 2011 року ухвалено про те, що рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 1 656 грн. допустити до негайного виконання.
Рішення суду оскаржило КП «Дрогобич», просить його скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволені вимог позивача, посилаючись на те, що рішення міськрайонного суду є незаконним та необґрунтованим. Зокрема, апелянт посилається на те, що представлені підприємством докази свідчать про те, що позивачка тривалий час вчиняла прогули, що і стало причиною для її звільнення. Підприємство при звільненні позивачки не зверталось до профспілкової організації щодо дачі згоди на її звільнення, оскільки позивачка не є членом первинної профспілкової організації.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представників відповідача - комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич»- Храпенко Т.О., Возняк Б.В. на підтримання апеляційної скарги, позивачки ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, проаналізувавши обставини та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Таким чином, за змістом зазначеної норми вирішальне значення для припинення трудового договору із зазначених підстав має факт відсутності на роботі працівника без поважних причин.
Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
А відтак, з урахуванням вимог КЗпП у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Встановлено, що позивачка, відповідно до світлокопії трудової книжки, працювала на посаді адміністратор черговий КП «Дрогобич» (а.с.6).
Наказом від 21 березня 2011 року № 04-зв, який підписано директором КП Дрогобич»ОСОБА_5, позивачку ОСОБА_2 звільнено з 21 березня 2011 року з посади за п.4 ст.40 КЗпП.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2010 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 2 грудня 2010 року, позивачку поновлено на посаді адміністратора чергового КП «Дрогобич»з 22 березня 2010 року (а.с.33-38).
Матеріалами справи, зокрема, актом державного виконавця ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції від 30.08.2010 року (а.с.7), постановою про порушення кримінальної справи від 27 вересня 2010 року (а.с.8), листом голови виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 01.10.2010 року № 3-28/7865 (а.с.9), протестом прокурора Дрогобицької міжрайонної прокуратури від 3.9.2010 року № 313-10/2 (а.с.10) стверджується обставини про не допуск ОСОБА_2 до виконання її трудових обов'язків, тобто факт недопущення до роботи.
Виносячи 23 грудня 2010 року постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-246/10, виданого 16.07.2010 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді адміністратора чергового, державний виконавець зазначив, що виконати рішення про поновлення позивачки на роботі не можливо без участі боржника.
Зазначені вище обставини були пов'язані з тим, що:
розпорядженням від 08.06.2010 року № 375-р міського голови м. Дрогобич ОСОБА_5 було звільнено з посади керівника КП «Дрогобич». В той же день розпорядженням № 376-р міського голови новим керівником КП «Дрогобич»було призначено ОСОБА_6, якому чинились перешкоди у допуску до роботи з боку ОСОБА_5,
03 вересня 2010 року прокурором Дрогобицької міжрайонної прокуратури був внесений протест на наказ від 17.08.2010 року № 72 про поновлення на роботі ОСОБА_2, який був підписаний ОСОБА_5, як особою, яка не мала зазначених повноважень. Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджувались обставини щодо керівника КП «Дрогобич»ОСОБА_6 (а.с.12),
розпорядженнями міського голови м. Дрогобича № 803-р та № 804-р від 07 грудня 2010 року були скасовані розпорядження міського голови № 375-р та № 376-р від 018.06.2010 року.
Крім того, судами у спірний період розглядались спори за позовами КП «Дрогобич», ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про зобов'язання до вчинення дій (повернення печатки підприємства) та за позовом ОСОБА_6 до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_5 про визнання рішень недійсними (щодо скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради від 30.06.2010 р. № 1241 про скасування розпоряджень міського голови м. Дрогобича за № 375-р та № 376-р від 08.06.2010 р.) (а.с.92,97-99).
Останнє рішення з приводу вищевказаних спорів було прийнято колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області 14 квітня 2011 року, тобто після видання наказу про звільнення позивачки з роботи (а.с.97-99).
Неможливість виконання рішення суду про поновлення на роботі позивачки без проходження необхідного медичного обстеження не могло бути підставою для недопущення її до роботи, оскільки належним виконанням рішення суду про поновлення на роботі є фактичний допуск особи до виконання трудових обов'язків та видання відповідного наказу.
Відмова від проходження медичного обстеження могла бути лише підставою для подальшого вирішення питання про звільнення з посади за п.2 ст.40 КЗпП України, а не для виконання рішення суду.
Відтак, задовольняючи вимоги позивачки про поновлення на роботі районний суд вірно прийшов до висновку, що прогулів без поважних причин зі сторони позивачки не було, оскільки, як встановлено, її не було допущено до роботи після винесення рішення суду від 15.07.2010 року про поновлення на роботі.
Крім того, встановлено, що роботодавець провів звільнення позивачки в порушення вимог ст.43 КЗпП - без звернення до профспілкової організації та її згоди, незважаючи на те, що позивачка є членом профкому, що стверджується відповідними доказами (а.с.158-165).
Згідно з ч.3 ст.252 КЗпП звільнення членів виборчого профспілкового органу підприємства, установи, організації (зокрема структурних підрозділів), його керівників, профспілкових представників (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
Отже, ст.252 КЗпП безпосередньо пов'язує можливість звільнення працівника -члена виборного профспілкового органу -з ініціативи роботодавця лише із наявності попередньої згоди на таке звільнення виборного органу, членом якого є такий працівник, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.
А відтак, з урахуванням того, що позивачка є членом виборного профспілкового органу, відповідач порушив її гарантії, передбачені ст.252 КЗпП.
Таким чином, встановивши, що позивачка була звільнена з роботи за п.4 ст.41 КЗпП з порушенням вимог трудового законодавства, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо поновлення її на посаді зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відтак доводи апелянта в цій частині не спростовують висновків суду.
В той же час, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 8 000 грн., суд не врахував характеру та обсягу страждань позивачки, яких вона зазначала внаслідок її звільнення з роботи, характеру цих страждань, тяжкості вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, зусиль, необхідні для відновлення попереднього стану. А відтак, колегія суддів, з урахуванням викладеного, приходить до висновку про зменшення розміру суми моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки з 8 000 грн. до 2 500 грн.
Колегія суддів вважає, що такий розмір буде відповідати вимогам розумності та справедливості.
Відповідно до ч.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, якими він керувався при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд зазначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких обставин резолютивну частину рішення слід доповнити словами, що визначена судом сума зазначена без отримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307,п.1 ч.1 ст.309, ч.2 ст. 314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич»задовольнити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2011 року змінити.
Зменшити суму, що підлягає стягненню з комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич»на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної (немайнової) шкоди з 8 000 грн. до 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн..
В решті рішення залишити без змін, доповнивши резолютивну частину, що визначена судом сума зазначена без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий Бакус В.Я.
Судді Мацей М.М.
Монастирецький Д.І.