Справа № 0670/1651/12
Категорія 10.3.2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2012 р. 17 год. 30 хв. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання видати направлення для переселення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До суду 20 березня 2012 р. надійшов позов ОСОБА_1 (також далі за текстом - позивач) до управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської обласної державної адміністрації (також далі за текстом - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання видати направлення для переселення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі йому направлення для переселення.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду надійшла письмова заява позивача про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду надійшли письмові пояснення відповідача, у яких зазначив, що підстави для видачі позивачу направлення для самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території відсутні, оскільки у довідках про склад сім'ї та реєстрацію (форма № 3), виданих Межиліською сільською радою, відсутня інформація щодо конкретної адреси реєстрації (прописки) позивача та відповідного терміну проживання у житловому приміщенні в населеному пункті, який внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення. Крім того, до суду надійшла письмова заява відповідача про розгляд справи без участі його представника.
Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України), у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та із 05 вересня 1983 р. зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною відміткою про реєстрацію у паспорті громадянина України на його ім'я, а також відповідними довідками № 196 та № 198 від 01 вересня 2011 р., виданими виконкомом Межиліської сільської ради Народицького району Житомирської області.
Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. № 106, вказаний населений пункт відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який введено в дію з 01 квітня 1991 р. (також далі за текстом - Закон), зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Згідно зі ст. 4 Закону, підставами на відселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, є положення Концепції проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Етапи відселення визначаються Концепцією.
Населення, яке проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, підлягає обов'язковому відселенню.
Право на самостійне переселення (до створення умов для відселення) мають громадяни, які проживають у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, а також сім'ї, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у складі яких є вагітні жінки або діти до 18 років, за умови, що вони за медичними показниками, які визначаються Міністерством охорони здоров'я України, проживати в цій зоні не можуть, або у разі перевищення індивідуальної ефективної еквівалентної дози опромінення людини понад 70 мЗв (7 бер) за життя.
Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України.
На підставі вказаних норм Закону, позивач звертався до відповідача із заявами щодо видачі йому направлення для у місто Житомир.
Згідно з п. 1 Типового положення про Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської міської, управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласної, Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 р. № 361, відповідач є структурним підрозділом Житомирської обласної державної адміністрації, який утворюється головою відповідної держадміністрації і є підзвітним та підконтрольним голові держадміністрації та МНС.
За результатами розгляду заяв, 01 листопада 2011 р. та 16 березня 2012 р. відповідачем письмово повідомлено, що відповідно до наданої позивачем інформації, Народицьким районним судом підтверджено факт його проживання в селі Голубієвичі в період із 26 квітня 1986 р. по 31 грудня 1989 р. у житловому будинку АДРЕСА_1. Однак, підстави для видачі позивачу направлення для самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території відсутні, оскільки у довідках про склад сім'ї та реєстрацію (форма № 3), виданих Межиліською сільською радою, відсутня інформація щодо конкретної адреси реєстрації (прописки) позивача та відповідного терміну проживання у житловому приміщенні в населеному пункті, який внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Формулюючи мотивацію відмови у задоволенні заяв позивача, відповідач керувався Порядком відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1992 р. № 706 (також далі за текстом - Порядок), згідно з п. 3 якого, громадяни, які самостійно переселяються із зон безумовного (обов'язкового), гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, одержують направлення для переселення та працевлаштування за зразком, що додається. Направлення видається на підставі заяви громадянина за підписом усіх повнолітніх членів сім'ї та довідки з місця проживання про склад сім'ї.
У направлення вписуються всі члени сім'ї, які проживають у будинку (квартирі). При цьому також ураховуються тимчасово відсутні члени сім'ї, за якими згідно із законом зберігається житлове приміщення.
Направлення видається відповідною обласною державною адміністрацією за попереднім оформленням його районною державною адміністрацією або виконкомом міської (міста обласного підпорядкування) Ради народних депутатів.
Згідно з п. 9 Порядку, направлення для переселення та працевлаштування не видаються громадянам, які виїхали з радіоактивно забруднених населених пунктів до прийняття Урядом рішення про переселення (14 грудня 1989 р.), а також тим, які самостійно прибули до населених пунктів після віднесення їх до радіоактивно забруднених територій або повернулися на радіоактивно забруднені території після переселення.
Разом з тим, позивач не скористався своїм правом на переселення, оскільки направлення для переселення не отримував, проживав та проживає в АДРЕСА_1 із 05 вересня 1983 р. по даний час, яке відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення. Крім того, позивач не відноситься до жодної із категорій громадян, перелічених у п. 9 Порядку.
У ході судового розгляду справи відповідач обґрунтованих заперечень проти позову та доказів, які у нього є, не подав. Суд визнає неналежним доказом відмову відповідача у видачі позивачу направлення для самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, оскільки Порядок не вимагає наявності інформації щодо конкретної адреси реєстрації (прописки) громадян та відповідного терміну проживання у житловому приміщенні в населеному пункті, який внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання видати направлення для переселення, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 122, 128, 158-163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання видати направлення для переселення.
Визнати протиправною відмову управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської обласної державної адміністрації у видачі ОСОБА_1 направлення для самостійного переселення з радіоактивної забрудненої території.
Зобов'язати управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцю села Буда Голубієвичі Народицького району Житомирської області, відповідне направлення для переселення із АДРЕСА_1, яке відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Присудити на користь ОСОБА_1 здійснений ним судовий збір у розмірі 32,19 грн. (Тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок) із Державного бюджету України.
Копії постанови направити сторонам, роз'яснивши, що згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Крім того, роз'яснити, що відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин