АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/1051/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19, 22 Кондрацька Н.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМагди Л.Ф.

суддівМіщенка С.В., Сіренка Ю.В.

при секретаріЧуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про розірвання договору довічного утримання, вивчивши матеріали справи,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 14 квітня 2011 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про розірвання договору довічного утримання.

В позовній заяві вказувала, що між нею та відповідачкою 1 грудня 2009 р. був укладений договір довічного утримання, який в той же день був нотаріально посвідчений. Згідно договору вона передала відповідачці у власність належну їй квартиру АДРЕСА_1 26 147 грн., а відповідачка зобов'язалась забезпечувати її харчуванням, доглядом, необхідною допомогою, а в разі смерті - поховати.

Протягом 3-4 місяців після укладання договору відповідачка частково надавала допомогу продуктами харчування, а потім припинила. Більш того, виявилось, що відповідачка не в змозі здійснювати належний догляд, оскільки щоденно протягом дня зайнята на роботі, крім того має власну сім'ю, якій приділяє весь вільний час.

У вересні 2010 року відповідачка залишила позивачку, оскільки поїхала відпочивати до моря, а потім з 17 січня 2011 р. по 28 січня 2011 р. перебувала на лікуванні в кардіологічному відділенні першої міської лікарні, тому своїх обов'язків не виконувала. Остаточно навіть часткове виконання обов'язків відповідачка припинила 12 березня 2011 р. Внаслідок чого позивачка просила допомоги у знайомих, а протягом 2010-2011 років допомогу їй надавала працівниця територіального Управління соціальної допомоги громадянам на дому.

На пропозицію розірвати договір за взаємною згодою відповідачка нібито погодилася, натомість, аби змусити її не порушувати питання про розірвання договору та позбавити можливості спілкуватися із знайомими телефоном, таємно, без відома та згоди позивачки подала до Укртелекому заяву про відмову від квартирного телефону, який було від'єднало 19 лютого 2011 р. За власні кошти тільки 23 лютого 2011 р. позивачкою був поновлений зв'язок.

Тому позивачка просила суд розірвати укладений договір та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 грудня 2011 р. позов задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 1 грудня 2009 р., засвідчений нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_9 Визнано право власності за ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить про його зміну та про визнання за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зокрема апелянт посилається на те, що суд не врахував її доводи про те, що позивачка сама навмисно ухилялася від надання їй допомоги, безпідставно не застосував вимоги ч. 2 ст. 756 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_7, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 749 ЦК у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечити відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Ч. 1 ст. 755 цього Кодексу передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача.

Відповідно до вимог ст. 756 ЦК у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Судом в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_7 являється людиною похилого віку, на момент укладення договору довічного утримання їй виповнилось 76 років, вона є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання опорно-рухомого апарата, 4 листопада 2009 р. перенесла мозковий інсульт, тому потребувала допомоги та стороннього догляду.

1 грудня 2009 р. між нею та ОСОБА_6 було укладено письмовий договір довічного утримання, посвідчений нотаріально, за яким позивачка передала у власність відповідачки однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 33 м2, вартістю згідно з даними КП «Черкаське ООБТІ» 26 147 грн. Відповідачка за цим договором зобов'язалася довічно повністю утримувати ОСОБА_7, забезпечувати її харчуванням, доглядом, необхідною допомогою, та в разі смерті поховати. Щомісячна вартість матеріального забезпечення визначена сторонами в розмірі 300 грн.

Проте свого зобов'язання по утриманню та догляду ОСОБА_6 в повному об'ємі не виконувала, що стало підставою для звернення ОСОБА_7 до суду з даним позовом. Зібрані у справі докази підтверджують неналежне виконання відповідачкою умов договору довічного утримання.

Так, допитані судом свідки: ОСОБА_10 - знайома позивачки, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - її сусіди по будинку, пояснили, що вони спілкувалися з ОСОБА_7 та по мірі можливості надавали їй посильну допомогу, знають, що допомога та догляд позивачці з боку відповідачки надавались нерегулярно та неналежної якості, в квартирі ОСОБА_7 часто було не прибрано, вона скаржилася, що голодна, з продуктів харчування бачили в її квартирі тільки макарони, пиріжки та чай. Таке неналежне надання утримання спонукало ОСОБА_7 звернутись до територіального Управління соціальної допомоги громадянам на дому і працівниця цієї організації - патронажна сестра, надавала їй необхідну допомогу протягом 2010-2011 р. р. Останнім часом ОСОБА_6 взагалі перестала надавати позивачці будь-яку допомогу, у них склалися неприязні стосунки, відповідачка відключила телефон в квартирі ОСОБА_7, син відповідачки вибив двері в її квартирі, з приводу чого вона зверталась в органи міліції.

Ту обставину, що договір довічного утримання не виконувався відповідачкою належним чином фактично визнав і представник ОСОБА_6 в ході розгляду справи, зазначивши під час судових дебатів, що обов'язки по договору відповідачкою виконувались частково, тому він просив суд визнати за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

За наведених обставин суд правильно прийшов до висновку про обґрунтованість позову і розірвав договір довічного утримання та визнав за ОСОБА_7 право власності на квартиру.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не прийняті до уваги докази, надані відповідачкою, зокрема квитанції про придбання нею ліків для ОСОБА_7 та про поштові переводи їй по 300 грн. щомісячно з дня подачі нею позову до суду, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ксерокопії квитанцій про придбання ліків, що містяться в матеріалах справи, ніким не посвідчені, не містять в собі інформації з приводу того для кого вони придбавались та за чий рахунок, а дані про здійснення ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 грошових переказів, не свідчать про належне виконання нею умов договору довічного утримання, яким було встановлено надання відповідачкою позивачці утримання у вигляді забезпечення її харчуванням та доглядом, а не грошовими коштами.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляції про те, що суд безпідставно не застосував при розгляді спору положення ч. 2 ст. 756 ЦК України, зважаючи на те, що ця норма закону застосовується у разі розірвання договору довічного утримання у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Судом же було встановлено, що ОСОБА_6 виконувала свої обов'язки за договором довічного утримання неналежно і не тривалий час, тому суд обґрунтовано не застосував до правовідносин сторін зазначену норму закону.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про розірвання договору довічного утримання залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :