АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-а/2390/802/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10. 3. 1 Міщенко С.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пальонний В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Пальонного В.С.

суддівБабенка В.С., Карпенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області, управління Пенсійного фонду України в черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

в с т а н о в и л а :

В травні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області, управління Пенсійного фонду України в черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що має статус дитини війни відповідно до Закону України №2195-IV від 18.11.2004р. «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст. 6 вказаного закону йому, як дитині війни, з 01.01.2006р. має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Позивач вказував, що йому безпідставно у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. не було виплачено вказану щомісячну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на суму 3593 грн. 10 коп.

В зв'язку з зазначеними обставинами позивач просив суд поновити строк для звернення до суду за захистом його порушених прав, свобод та інтересів; визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у виплаті зазначеної щомісячної соціальної допомоги; зобов'язати відповідача забезпечити її нарахування і виплату за 2006-2008 рр. в сумі 3593 грн. 10 коп., а також зобов'язати відповідача нараховувати йому щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_5 пропущений строк для звернення до суду за захистом його порушених прав, свобод та інтересів.

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_5 щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період: з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та за період: з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. включно.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі на користь ОСОБА_5 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за період: з 09.07.2007р по 31.12.2007р. у сумі 703,82 грн. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. включно у розмірі 715,22 грн., а всього стягнути за вказані періоди 1419,04 грн.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі в подальшому нараховувати ОСОБА_5 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі просить постанову суду, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю і справу може бути розглянуто на основі наявних у ній доказів, то колегія суддів приходить до висновку, про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону №2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але в порушення вимог даної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Також, суд вважав доцільним задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати позивачу пенсії у розмірі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV в редакції до внесення змін Законом України №107-VI від 28.12.2007р., в подальшому.

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абзацом першим частини першої цієї статті виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання щомісячної соціальної допомоги у відповідності з Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи апеляційної скарги про те, що порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивачки, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Згідно з п.12 ч.1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6 - рп/2007 вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України №2195-ІV відповідно до якого виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10 - рп/2008 ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2008 року, на що обґрунтовано послався суд в постанові.

Крім цього, задовольняючи позовні вимоги за період 2007-2008 рр., суд неправильно застосував положення ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, згідно якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення постанови, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, тобто позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Частиною 2 ст. 99 КАС України в редакції, яка була чиною на час ухвалення оскаржуваної постанови, передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення постанови, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 29 травня 2009 року, при цьому просив суд поновити його порушене право за 2006-2008 роки, а також просив про його захист в майбутньому.

Проте суд першої інстанції, в порушення наведених вимог закону, задовольнивши позовні вимоги позивача за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. вийшов за межі річного строку з часу звернення до суду, а тому постанову суду в цій частині необхідно змінити в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм процесуального права.

В той же час судова колегія вважає, що не підлягають до задоволення вимоги про здійснення виплати в подальшому у розмірах передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, в порядку якого заявлявся позов та розглядався спір, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Отже закон визначає, що предметом спору можуть бути існуючі рішення, вчинені дії чи бездіяльність, а не ті які, за певних обставин можуть бути вчинені в майбутньому, відновленню підлягає вже порушене право, а не те яке може бути порушене в майбутньому. Таким чином, якщо право позивачки буде порушено в майбутньому, чи з боку відповідача матиме місце бездіяльність і відмова у здійсненні виплат, вона матиме право на відповідне звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині строку, протягом якого бездіяльність відповідача визнана неправомірною та протягом якого його зобов'язано здійснити перерахунок і виплату пенсії.

Оскільки позивач звернувся до суду 29 травня 2009 року і просив про поновлення його порушеного права та про захист цього права в майбутньому, то позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 29 травня 2008 року по день ухвалення судового рішення, тобто по 14 вересня 2009 року.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року змінити.

Абзац третій та четвертий резолютивної частини постанови викласти в такій редакції.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо невиплати в повному обсязі ОСОБА_5 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV в редакції до внесення змін Законом України №107-VI від 28.12.2007р. за період з 29 травня 2008 року по 14 вересня 2009 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV в редакції до внесення змін Законом України №107-VI від 28.12.2007р., за період з 29 травня 2008 року по 14 вересня 2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Виключити з резолютивної частини постанови формулювання про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі в подальшому нараховувати ОСОБА_5 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий :

Судді :