Справа 22- 5649\2007р.                                Головуючий у 1 інстанції Коротких А.Ю.  

                                                                        Доповідач - Барановська Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2007р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі: Головуючого - Барановської Л.В. Суддів - Мараєвої Н.Є., Остапчука Д.О. при секретарі- Логвіновій О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 16 квітня 2007р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання фіктивним правочином договору дарування, виселення, усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття з реєстраційного обліку, 3-ті особи: Головне управління юстиції в м.Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Відділ реєстрації та міграційної служби Деснянського РУ ГУ МВС України в м.Києві.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з»явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія-

Встановила:

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 16.04.2007р. в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки доказам по справі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 28.04.2005р. ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. На період укладення договору дарування спірна квартира належала ОСОБА_2 на праві власності, проживали в ній відповідачі по справі, які вселились в квартиру в 2001р., місцем проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1р. народження згідно рішення Ленінградського районного суду м.Києва від 05.10.1999р. було визначено з батьком.

Позивачка по справі ОСОБА_1 з її дочкою в спірну зараз квартиру не вселялись.

Відповідно з договором дарування від 27.06.2001р. відповідач ОСОБА_2 подарував позивачці, яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1

Рішенням Ватутінського районного суду м.Києва від 05.10.2000р. шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 розірваний.

В травні 2002р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на 1\2 частину спірної квартири, виділення її в натурі ОСОБА_2 та стягнення з нього на її користь грошової компенсації.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 25.12.2003р. відповідачу по даній справі ОСОБА_2 виділена спірна зараз квартира та стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 вартість 1\2 частини цієї квартири в сумі 102 600 грн.

На даний час грошова сума за виконавчим листом № 2-371\04, виконавчий збір та витрати сплачені ОСОБА_2 в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка після уточнень позовних вимог просила визнати договір дарування спірної квартири фіктивним право чином.

Згідно вимог ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

В підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 не надала достовірних доказів і судом не встановлено того, що договір дарування спірної квартири, укладений між відповідачами ОСОБА_2 вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

За таких обставин суд мав підстави для відмови в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків рішення суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Деснянського районного суду м.Києва від 16 квітня 2007р. залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.