Справа № 226/780/12 Провадження № 22-ц/0290/1432/2012Головуючий в суді першої інстанції:Карнаух А.П.
Категорія: 31 Доповідач: Медвецький С. К.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Медвецького С.К.,
суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.,
при секретарі: Ковальчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу прокурора Тульчинського району Вінницької області на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.03.2012 року по справі за позовом прокурора Тульчинського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування незаконно отриманих дотацій з державного бюджету, -
встановила:
У лютому 2012 року прокурор Тульчинського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_2, працюючи директором СТОВ «Суворовське», неналежно виконував свої службові обов'язки, у результаті чого допустив безпідставне направлення до конкурсної комісії управління агропромислового розвитку Тульчинської РДА заяв про отримання дотацій з державного бюджету, не перевірив необхідні та передбачені дані щодо відсутності у товариства заборгованості по сплаті податків та неоподаткованих платежів, відсутність якої була однією із основних критеріїв та підстав для участі у конкурсі на отримання дотацій та самого факту отримання позитивного результату, за наслідками розгляду поданих документів та даних стосовно підприємства - претендента на отримання дотацій, які передбачались постановами Кабінету Міністрів України № 256 від 21.02.2007 року, № 259 від 21.02.2007 року, № 182 від 09.02.2007 року, № 86 від 22.02.2008 року та
№ 126 від 27.02.2008 року, що призвело до незаконного виділення СТОВ «Суворовське» протягом 2007-2008 років з державного бюджету коштів на дотацію у загальній сумі 187 211, 83 грн., тобто вчинив службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.11.2011 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії, а провадження у кримінальній справі за його обвинуваченням закрито.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 у добровільному порядку не відшкодовує завдану державі шкоду, позивач просив стягнути з відповідача на користь держави в особі управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації 187 211, 83 грн. на відшкодування шкоди, завданої злочином.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.03.2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор Тульчинського району, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення позову.
У судовому засіданні прокурор та представник управління агропромислового розвитку Тульчинської РДА підтримали апеляційну скаргу у повному об'ємі. При цьому зазначали, що вина відповідача у скоєнні злочину повністю доведена, провадження по кримінальній справі закрито з нереабілітуючих підстав, тому позов підлягає задоволенню на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України.
Відповідач у судове засідання не з'явився, однак надіслав телеграму, в якій просив справу розглянути у його відсутність та відмовити в задоволені апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обвинувальний вирок щодо ОСОБА_2 судом не постановлявся. Звільнення відповідача від кримінальної відповідальності не свідчить про вчинення ним злочину, внаслідок якого заподіяна майнова шкода державі, незважаючи на закриття справи з нереабілітуючих підстав. Доказів вини відповідача у заподіянні шкоди державі незаконним отриманням дотацій для сільгоспвиробника позивачем не надано.
Крім того, питання про надання дотацій вирішувалось конкурсною комісією управління агропромислового розвитку Тульчинської РДА, до складу якої входила начальник Тульчинської ДПІ, яка повинна була перевіряти достовірність наданих заявником відомостей щодо повноти сплати податків.
Проте погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання : 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.
За змістом ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_2, працюючи директором СТОВ «Суворовське», неналежно виконував свої службові обов'язки, у результаті чого допустив безпідставне направлення до конкурсної комісії управління агропромислового розвитку Тульчинської РДА заяв про отримання дотацій з державного бюджету, не перевірив необхідні та передбачені дані щодо відсутності у товариства заборгованості по сплаті податків та неоподаткованих платежів, відсутність якої була однією із основних критеріїв та підстав для участі у конкурсі на отримання дотацій та самого факту отримання позитивного результату, за наслідками розгляду поданих документів та даних стосовно підприємства - претендента на отримання дотацій, які передбачались постановами Кабінету Міністрів України № 256 від 21.02.2007 року, № 259 від 21.02.2007 року, № 182 від 09.02.2007 року, № 86 від 22.02.2008 року та № 126 від 27.02.2008 року, що призвело до незаконного виділення СТОВ «Суворовське» протягом 2007-2008 років з державного бюджету коштів на дотацію у загальній сумі 187 211, 83 грн., тобто вчинив службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.11.2011 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії, а провадження у кримінальній справі за його обвинуваченням закрито.
Як убачається із матеріалів справи та пояснень позивачів у суді апеляційної інстанції, позов був пред'явлений у порядку ст. 1166 ЦК України й суд при вирішенні спору, посилаючись на ч. 2 зазначеної норми матеріального права, виходив із того, що позивачем не доведено те, що шкода, у вигляді незаконного виділення дотацій СТОВ «Суворовське», завдана державі з вини відповідача. Однак дана норма встановлює загальні правила відшкодування завданої шкоди та звільнення особи від її відшкодування.
Разом із тим суд не врахував, що якщо мають місце спеціальні підстави, які надають можливість застосовувати до правовідносин положень інших статей параграфа 1 глави 82 ЦК України, потрібно застосовувати спеціальні норми.
Склад злочину, передбачений ст. 367 КК України, має спеціальний суб'єкт, яким може бути лише службова особа. Тобто працівник юридичної особи під час виконання ним своїх посадових обов'язків, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків. Відповідно шкода державі у вигляді незаконного виділення СТОВ «Суворовське» протягом 2007-2008 років з державного бюджету коштів на дотацію завдається службовою особою товариства під час виконання ним своїх службових обов'язків.
У суді першої інстанції було беззаперечно встановлено, що виділені з бюджету дотації, СТОВ «Суворовське» використало на виробничі потреби підприємства. Ці обставини сторонами не заперечуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК УРСР суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК УРСР (аналогічна ст. 1166 ЦК України), відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових обов'язків), незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Таким чином, стягнення коштів, які незаконно виділені СТОВ «Суворовське» протягом 2007-2008 років з державного бюджету на дотацію в сумі 187 211, 83 грн. у результаті скоєння злочину, передбаченого ст. 367 КК України, відбувається не з особи, винної у скоєнні цього злочину, а винятково з юридичної особи, яка отримала ці кошти.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не з'ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, і це, на думку колегії суддів, є обов'язковими підставами для скасування рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу прокурора Тульчинського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.03.2012 року скасувати.
У задоволенні позову прокурора Тульчинського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування незаконно отриманих дотацій з державного бюджету відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді:
З оригіналом вірно :