Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/4909/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.,
при секретарі Барабаш Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському
районі міста Макіївки Донецької області
Головного управління державної казначейської служби України у
Донецькій області
про стягнення з Державного бюджету України суми збору на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі
3540,00 грн.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2, за дов. від 02 квітня 2012 року,
представника відповідача 1: ОСОБА_3, за дов. від 05 серпня 2011 року № 6,
представника відповідача 2: не з'явились
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області, Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3540,00 гривень. Позов обґрунтований тим, що позивач 03 лютого 2012 року придбав у ПАТ «Донецьк - Авто» легкового автомобілю марки OPEL, модель ASTRA , 2012 року випуску за ціною 141600,00 гривень, у тому числі 23600,00 гривень ПДВ на підставі договору купівлі - продажу № 314206 - Y0414.
Під час реєстрації вказаного автомобіля у відділенні реєстраційно-екзаменаційної роботи м. Макіївки ДАІ Головного управління МВС України в Донецькій області за вимогою співробітників ДАІ позивач був вимушений сплатити збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3540,00 гривень, що складає 3% від вартості придбаного автомобілю без ПДВ.
Позивач вважає неправомірним стягнення з нього збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3540,00 гривень, оскільки відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яким, зокрема, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Зазначає, що він не є платником збору з операцій з відчуження автомобіля, тому, сплачені ним кошти підлягають поверненню з Державного бюджету України.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні у позові, просив позов задовольнити.
Відповідач 1 проти задоволення заявлених позивачем вимог про повернення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3540,00 гривень заперечував, просив відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо повернення суми сплаченого збору. В обґрунтування незгоди із позовом відповідач 1 зазначив, що відповідно до п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів у торгівельній організації. Пунктом 14 даного Порядку визначено, що органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Також, відповідач зазначив, що управління взагалі є неналежним відповідачем зважаючи на те, що управлінням не порушено прав позивача, оскільки позивачем було самостійно сплачено зазначений збір.
В судовому засіданні представник відповідача 1 заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у письмових запереченнях. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову повністю.
Представник Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників позивача, відповідача суд,
ВСТАНОВИВ:
31 січня 2012 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Донецьк - Авто» був укладений договір купівлі - продажу № 314206 - Y0414, відповідно до якого позивачем придбано легковий автомобіль марки OPEL, модель ASTRA , 2012 року випуску за ціною 141600,00 гривень, у тому числі 23600,00 гривень ПДВ (а.с. 8).
При цьому частина вартості автомобілю у сумі 14160,00 гривень з ПДВ була сплачена на рахунок продавця 31 січня 2012 року згідно квитанції № 9_0 від 31 січня 2012 року, а решта вартості авто у сумі 127440,00 гривень з ПДВ сплачена згідно квитанції № 6_0 від 03 лютого 2012 року (а.с. 14).
Відповідно видаткової накладної від 03 лютого 2012 року автомобіль був переданий продавцем позивачеві (а.с. 13 звор. бік).
При купівлі зазначеного вище автомобіля позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3540,00 гривень, що складає 3% від вартості придбаного автомобілю без ПДВ та підтверджується квитанцією про сплату цього збору (а.с. 6).
Спірним питанням цієї справи є наявність чи відсутність правових підстав для повернення позивачу суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3540,00 гривень, сплаченого у зв'язку із придбанням позивачем легкового автомобілю марки OPEL, модель ASTRA.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб, які відчужують автомобіль.
Відчуження - перехід прав власності від однієї особи, до іншої. Відчуження проводиться головним чином по волі первинного власника на основі договору з набувачем майна.
Натомість, відповідно до пункту 12 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Відповідно до п. 15 цього ж Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Зважаючи на зазначену суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, суд повинен врегулювати даний спір, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та вищезгаданого роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.
Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачена сплата збору лише при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі (придбанні).
За таких обставин, пункт 12 вказаного Порядку не відповідає нормативно-правовому акту вищої сили - Закону, а сплачені позивачем кошти на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 3540,00 гривень підлягають поверненню з Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Вищезазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 17 червня 2008 року у справі за позовом до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Обставина, що позивач вимушений був сплатити збір на обов'язкове пенсійне страхування, інакше б підрозділом Державтоінспекції не був зареєстрований автомобіль, приймається судом до уваги, оскільки згідно п. 7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати транспортні засоби протягом десяти діб після придбання. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані у підрозділах Державтоінспекції, забороняється. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).
Як зазначив позивач, він сплатив збір для того, щоб органи Державтоінспекції зареєстрували автомобіль, хоча знав, що такі вимоги щодо сплати збору при купівлі транспортного засобу не відповідають вимогам закону.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у зв'язку з невідповідністю підзаконних актів нормативно-правовим актам вищої сили, позивач вимушений був сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з метою реєстрації автомобіля.
Суд не приймає до уваги позицію відповідача 1 про те, що він є неналежним відповідачем у даній адміністративній справі, оскільки, незважаючи на те, що сплачений збір перерахований до Державного бюджету України, контролюючим органом щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є Пенсійний фонд України та його територіальні управління. У відповідності до пункту 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261, кошти Пенсійного фонду України, що зараховуються на єдиний рахунок Фонду і зберігаються на окремих рахунках його органів в уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обслуговують органи Державного казначейства.
Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд вважає, що у спірних правовідносинах належним способом захисту права позивача є звернення до суду із позовною заявою про стягнення на користь позивача із Державного бюджету України сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням транспортного засобу у розмірі 3540,00 грн.
З огляду на вищезазначене, а також з метою повного захисту прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, про стягнення примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3540,00 грн. при придбанні легкового автомобілю підлягають задоволенню, а на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3540,00 грн.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області, Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3540,00 гривень - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням легкового автомобіля, у розмірі 3540 (три тисячі п'ятсот сорок) гривень 00 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні в присутності представників позивача та відповідача 10 травня 2012 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.