УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.05.2012
Справа № 2-2517/2011 Головуючий в суді першої
Провадження № 22-ц/491/1498/12 інстанції - Кулігіна Т.Д.
Категорія № 52 (1) Доповідач - Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів - Барильської А.П., Грищенко Н.М.,
при секретарі - Євтодій К.С.,
за участю - позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
представника ПАТ «ЦГЗК» Копайгори Ігоря Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 лютого 2012 року по справі ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про поновлення на роботі, стягнення частки заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «ЦГЗК») про поновлення на роботі, стягнення частки заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працював слюсарем дільниці вагонного депо цеху технологічного залізничного транспорту Управління залізничного транспорту ПАТ «ЦГЗК». 20 січня 2011 року він отримав копію наказу № 2181 від 06 січня 2011 року «Про зміну в організації виробництва та праці Управління залізничного транспорту», а також розпорядження № 4 від 06 січня 2011 року «Про попередження працівників Управління залізничного транспорту про зміни істотних умов праці», з яких дізнався, що з 07 березня 2011 року у зв'язку зі зміною організації виробництва відбудеться зміна істотних умов праці та що у разі відмови працівників від продовження роботи в нових умовах трудові стосунки будуть припинені відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України. 24 січня 2011 року ним було подано заяву на ім'я генерального директора про надання інформації щодо умов праці після зміни істотних умов праці. Після 07 березня 2011 року він продовжував працювати за попередніми умовами праці, та 11 березня 2011 року дізнався, що вийшов новий наказ № 309 від 28 лютого 2011 року «Про зміни в організації виробництва та праці управління залізничного транспорту», але з цим наказом він ознайомлений не був. 31 березня 2011 року він звернувся до генерального директора з проханням повідомити його про нову дату зміни істотних умов праці не пізніше ніж два місяці, однак наказом № 588 від 07 квітня 2011 року його було звільнено за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Вважає даний наказ незаконним, оскільки він неодноразово, як в усному порядку так і письмово повідомляв керівництво про свою згоду працювати за новими умовами праці. Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, та уточнивши останній раз 14 лютого 2012 року, просив суд визнати наказ № 588 від 07 квітня 2011 року по ПАТ «ЦГЗК» про припинення трудового договору з ОСОБА_2 за п. 6 ст. 36 КЗпП України незаконним, зобов'язати відповідача поновити його на роботі на посаді слюсаря дільниці вагонного депо цеху технологічного залізничного транспорту Управління залізничного транспорту ПАТ «ЦГЗК» допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі з 07 квітня 2011 року, стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 25074 грн. 26 коп., а також 22000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 лютого 2012 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні його позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на їх думку, суд неправомірно відмовив в задоволенні позовних вимог, не врахував, що ОСОБА_2 є членом виборного профспілкового органу Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України ПАТ «ЦГЗК», і відповідач не мав права його звільняти без попередньої згоди на це виборного профспілкового органу та не звернув увагу, що з 07 березня 2011 року змін в організації виробництва та праці не відбулося і відповідачем не видавалося будь-яких розпоряджень щодо перенесення дати їх запровадження. Крім того, суд залишив поза увагою, що ОСОБА_2 неодноразово повідомляв, як усно так і в письмовій формі, про свою згоду працювати за новими умовами праці. Окрім цього, судом неправомірно стягнуто з нього судовий збір незважаючи на те, що згідно чинного законодавства він звільнений від сплати судового збору.
В запереченнях ПАТ «ЦГЗК» просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював слюсарем дільниці вагонного депо цеху технологічного залізничного транспорту Управління залізничного транспорту ПАТ «ЦГЗК».
Згідно наказу № 2181 від 06 січня 2011 року «Про зміну в організації виробництва та праці Управління залізничного транспорту», через необхідність удосконалення процесу забезпечення якісного виконання ремонтів, основну частину завдань та функцій з проведення ремонту та технічного обслуговування тепловозів та вагонів передано спеціалізованому підприємству, у зв'язку з чим проведено зміни в організації виробництва. На виконання вищезазначеного наказу по підприємству видано розпорядження № 4 від 06 січня 2011 року «Про попередження працівників Управління залізничного транспорту про зміни істотних умов праці», згідно якого вирішено змінити умови праці працівників, в тому числі позивачу ОСОБА_2 шляхом зміни режиму роботи з однозмінного двох бригадного через день на однозмінний режим роботи при одноденному робочому тижні (тривалість зміни 2 години кожної середи тижня) згідно Правил внутрішнього розпорядку, колективного договору на 2010-2011 рік.
Із вищезазначеними наказом та розпорядженням позивача ознайомлено 04 січня 2011 року та 06 січня 2011 року відповідно, однак у зв'язку з його відмовою від підпису про ознайомлення, письмове ознайомлення здійснено 20 січня 2011 року.
Наказом № 309 від 28 лютого 2011 року "Про внесення змін до наказу № 2181 від 28 грудня 2010 року "Про зміни в організації виробництва та праці Управління залізничного транспорту", внесено зміни до пунктів 1 і 2, а саме: змінено дату введення, виведення штатних одиниць та дату зміни істотних умов праці з 07 березня 2011 року на 07 квітня 2011 року.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що 31 березня 2011 року позивач звернувся із заявою до генерального директора підприємства та повідомив про свою згоду працювати за новими умовами праці. Після 07 березня 2011 року він продовжував працювати за попередніми умовами праці, однак наказом № 588 від 07.04.2011 року його було звільнено за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Оскільки після зміни істотних умов праці, тобто після 07 березня 2011 року, відповідач допустив його до роботи за попередніми умовами праці та настало продовження дії трудового договору, передбачене ст. 24 КЗпП України, про що позивач письмово повідомив відповідача, вважає наказ та розпорядження незаконними.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що при припиненні з позивачем ОСОБА_2 трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України, відповідачем було виконано вимоги ч.ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника, проте такі зміни не повинні означати примусу до праці, у зв'язку з чим ч. 3 ст. 32 КЗпП України покладено на власника обов'язок попередити працівника за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов його праці, що викликаються змінами в організації виробництва і праці. Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв'язку із змінами істотних умов праці.
Згідно ч. 4 ст. 32 КЗпП України якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Як убачається із матеріалів справи, наказом № 2181 від 06 січня 2011 року ПАТ «ЦГЗК» «Про зміни в організації виробництва та праці Управління залізничного транспорту» через необхідність удосконалення процесу забезпечення якісного виконання ремонтів, основна частина завдань та функцій з проведення ремонту та технічного обслуговування тепловозів та вагонів передається спеціалізованому підприємству, проведено зміни в організації виробництва, що потягло зміни істотних умов праці, зокрема позивача ОСОБА_2
06 січня 2011 року адміністрацією відповідача було видано розпорядження № 4 «Про попередження працівників управління залізничного транспорту про зміни істотних умов праці, згідно п. 1.3 якого ОСОБА_2 з 07 березня 2011 року змінено істотні умови праці, шляхом зміни режиму роботи з однозмінного двох бригадного через день на однозмінний режим роботи при одноденному робочому тижні.
З вищезазначеними наказом та розпорядженням позивач ОСОБА_2 ознайомлений під підпис 20 січня 2011 року.
Пунктом 2.2 розпорядження передбачено введення змін істотних умов праці (для кожного із зазначених в розпорядженні працівника) через два місяці після ознайомлення працівників з наказом № 2181 та розпорядженням № 4 під особистий підпис на даних документах (п. 3 розпорядження).
У п. 4 розпорядження зазначено, що у разі відмови вказаних у ньому працівників від продовження роботи в нових умовах праці, у зв'язку зі змінами істотних умов праці трудові договори з ними підлягають припиненню через два місяці після ознайомлення з розпорядженням відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача та його представника про те, що зміни істотних умов праці за його професією відбулися з 07 березня 2011 року, проте він з цього часу продовжував працювати в незмінних умовах, що, на його думку, у відповідності зі ст. 24 КЗпП України, його фактично було допущено до роботи, а отже укладено трудовий договір за попередніми умовами праці, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, актами від 04 січня 2011 року та 06 січня 2011 року, згідно яких ОСОБА_2 з наказом та розпорядженням ознайомлений та від ознайомлення під підпис відмовився.
Як убачається із матеріалів справи, позивач у встановлений строк заяви щодо своєї згоди продовжити працювати за новими умовами ПАТ «ЦГЗК» не направив, наказом № 588 від 07 квітня 2011 року було припинено трудовий договір з ОСОБА_2 за п.6 ст. 36 КЗпП України.
У зв'язку з чим, висновок суду про те, що при звільнені позивача ПАТ «ЦГЗК» виконано вимоги ч.ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України, є правильним.
Доводи апеляційної скарги про те, що зміни істотних умов праці за його професією повинні були відбутися з 07 березня 2011 року, проте він з зазначеного періоду часу продовжував працювати в незмінних умовах, тобто, у відповідності зі ст. 24 КЗпП України, з ним укладено трудовий договір за попередніми умовами праці, є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, вищевказаними копіями наказу № 2181 та розпорядження № 4, з якими позивача було ознайомлено під особистий підпис 20 січня 2011 року, тобто за два місяці до прийняття наказу № 588 від 07 квітня 2011 року про припинення з ним трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Крім того, ст. 24 КЗпП України передбачає укладення трудового договору, тобто зарахування працівників на роботу, в той час як ст. 32 КЗпП України передбачено умови переведення на іншу роботу, зміни істотних умов праці, а тому суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положення ст. 24 КЗпП України.
Не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги про те, що 31 березня 2011 року позивачем було подано відповідну заяву про згоду продовжувати працювати за новими умовами праці, оскільки суд першої інстанції вірно зазначив, що зміст заяви позивача не свідчить про вільне, однозначне та беззаперечне висловлення позивачем такої згоди, до цього ж ця заява позивача відповідачем була отримана 08 квітня 2011 року, тобто після винесення наказу № 588 від 07 квітня 2011 року про припинення з позивачем трудового договору за п. 6 ст. 36 КзпП України.
Не заслуговують на увагу доводи позивача та його представника про те, що при його звільненні було порушено ч. 2 ст. 252 КзпП України, що судом безпідставно не було взято до уваги, оскільки посвідчення члену профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України ПАТ "ЦГЗК" ОСОБА_2 видано 07 квітня 2011 року, тобто в день винесення наказу № 588 про припинення з ним трудового договору за п. 6 ст. 36 КзпП України, що підтверджується наданою позивачем та його представником ксерокопією посвідчення, оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні.
Інші доводи позивача та його представника колегія суддів до уваги не сприймає, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці і відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України юридичного значення для вирішення справи не мають.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: