А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

10.05.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого ? Машкаринця І.М.

суддів ? Гошовського Г.М., Дідика В.М.

з участю прокурора ? Міцовди К.Д.

перекладача- ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокуратури Виноградівського району на вирок Виноградівського районного суду від 15 лютого 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 угорець, з неповною середньою освітою, не одружений, на утриманні малолітня дитина, не судимий, громадянин України, -

засуджений за ч.1 ст.310 на один рік обмеження волі, ч.3 ст.15 - ч.2 ст.309 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_6 призначено у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, з покладенням на нього обов»язків, передбачених п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що в квітні 2011 року на власній присадибній ділянці по вул. Миру,74 в с. Фертешолмош, Виноградівського району Закарпатської області незаконно посіяв та вирощував шляхом обкопуванням, прополюванням та поливання 18 стебел коноплі, яка містить у своєму складі наркотичний активний компонент тетрагідраканабілон, з яких 3.10.2011 року зірвав чотири стебла коноплі, заніс до підсобного приміщення за вказаною адресою, де висушував з метою виготовлення для власного споживання 113 грам наркотичного засобу канабісу ( марихуани), однак свій злочинний намір не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як 5 жовтня 2012 року був викритий працівниками міліції.

В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не заперечуючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6, порушує питання про скасування вироку в частині призначеного покарання у зв»язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочинів та особі засудженого через м»якість, з призначенням ОСОБА_6 покарання за сукупністю вчинених злочинів у виді двох років позбавлення волі реально.

Апелянт вказує, що суд не навів у вироку переконливих доводів про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, вказавши тільки про позитивну характеристику засудженого та визнання ним своєї вини, однак залишив без уваги запропоноване державним обвинувачем покарання у виді реального позбавлення волі.

Іншими учасниками судового розгляду вирок не оскаржений.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просить призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю вчинених злочинів у виді двох років позбавлення волі, пояснення засудженого, який просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши останнє слово ОСОБА_6, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.310 та ч.3 ст.15-ч.2 ст.309 КК України.

Правильність такого висновку прокурором в апеляції не оспорюється і в цій частині вирок апеляційним судом відповідно до вимог ч.1 ст.364 КПК України не перевіряється.

Доводи прокурора про м»якість призначеного засудженому покарання з застосуванням ст.75 КК України колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п»яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання про призначення засудженому покарання з випробуванням у повній мірі дотримався вимог зазначених законів.

Зокрема, судом врахована тяжкість вчиненого ОСОБА_6 злочинів, які відносяться до категорії невеликої та середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, є батьком малолітньої дитини ( т.1, а.с.-52), та позитивно характеризується за місцем проживання, де допомагає батькам у веденні домашнього господарства ( т.1, а.с.-54).

З урахуванням обставин вчинених злочинів, пов»язаних з незаконним вирощуванням на власній присадибній ділянці невеликої кількості коноплі для виготовлення, без мети збуту, наркотичного засобу для власного споживання, та процесуальної поведінки засудженого під час досудового і судового слідства, суд обґрунтовано визнав обставинами, які пом»якшують покарання засудженого його повне визнання своєї провини та щире каяття у вчиненому.

За наявності обставин, які пом»якшують покарання та даних про особу засудженого, суд з урахуванням тяжкості вчинених ним злочинів прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення цією особи без реального відбування покарання, встановивши йому двохрічний іспитовий строк та поклавши ряд обов»язків, передбачених п.п.2-4 ст.76 КК України, що передбачає відповідний контроль за поведінкою засудженого з боку органів кримінально-виконавчої інспекції.

За результатами медичного освідчення ОСОБА_6 алкогольною та наркотичною залежністю не страждає і не потребує відповідного лікування (т.1, а.с.-51), що є об»єктивним фактором, який сприяє виправленню засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, в тому числі і на грунті наркоманії.

З врахуванням принципу індивідуалізації покарання призначене ОСОБА_6 покарання з застосуванням ст.75 КК України є вмотивованим, відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення внаслідок м»якості призначеного ОСОБА_6 покарання.

Посилання ж в апеляції прокурора на м»якість призначеного засудженому покарання з застосуванням ст.75 КК України із-за неврахування судом позиції державного обвинувача щодо необхідності призначення більш суворого покарання, не може вважатись достатнім обґрунтуванням невідповідності цього покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну вироку, у справі не допущено.

Враховуючи, що постановлений у справі вирок відповідає вимогам ст.323 КПК України, є законним і обґрунтованим, апеляція прокурора, яка не містить необхідних і достатніх підстав для його скасування в частині призначеного покарання, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.365 та 366 КПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6 без зміни.

Судді: