А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
26.04.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого - Машкаринця І.М.
суддів - Гошовського Г.М., Машкаринця М.М.
з участю прокурора - Сирохман Л.І.
захисників- ОСОБА_11., ОСОБА_1
засудженого- ОСОБА_4
представника потерпілого- ОСОБА_3
розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора м.Ужгорода та представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Чоп,
мешканця АДРЕСА_1
угорця, не судимого, громадянина України,
та
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Вац
Угорської Республіки, угорця, мешканця
АДРЕСА_2 не судимого, громадянина України,-
обох засуджено за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на засуджених обов»язків, передбачених п.п.3-4 ст.76 КК України.
По обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27 та ч.2 ст.365 КК України ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виправдано із-за недоведеності їх участі у вчиненні цього злочину.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 по 40000 грн. завданої моральної шкоди.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.
За вироком ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за обставин, встановлених судом і наведених у вироку, 22 липня 2007 року біля 23 год.30 хв. в с.Тур»я Бистра Перечинського району Закарпатської області, зупинивши автомобіль, яким керував потерпілий ОСОБА_2, з метою з»ясування відносин з останнім, з яким у ОСОБА_5 в той день мав місце особистий конфлікт, запропонували потерпілому пересісти в належний ОСОБА_5 автомобіль марки ВАЗ-2110, д.н.з. НОМЕР_1 на якому відвезли його в лісовий масив перевалу Порошківського лісництва поблизу с.Свалявка Перечинського району Закарпатської області.
На місці ОСОБА_4 і ОСОБА_5 витягли потерпілого з автомобіля, нанесли йому ряд ударів руками і ногами по різних частинах тіла, при цьому ОСОБА_4 наносив також удари гумовою палицею, а ОСОБА_5- дерев»яною бітою, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, після чого обоє з місця пригоди зникли.
В апеляціях:
- прокурор, який приймав участь в розгляді справи, порушує питання про скасування постановленого вироку щодо обох засуджених, з поверненням справи на новий судовий розгляд у зв»язку з неправильним застосуванням матеріального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у вирок, фактичним обставинам справи.
Прокурор вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами доведено, що засуджені заподіяли тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 спільно з співробітниками міліції ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яких підбурили до вчинення цього злочину і які діяли з перевищенням своїх службових повноважень, а тому ОСОБА_4 і ОСОБА_5 суд безпідставно, без наведення будь-яких мотивів, виправдав за ч.5 ст.27 та ч.2 ст.365 КК України.
З цих підстав, посилаючись також на неповноту судового слідства, постановлений у справі вирок просить скасувати представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3
Апелянт вважає, що висновок суду про заподіяння засудженими середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 без участі співробітників міліції ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яких підбурили до вчинення цього злочину, суперечить здобутим у судовому засіданні доказам, зокрема показанням з цього приводу самого потерпілого та ряду свідків, однак у вироку не зазначено, чому суд відкинув ці докази та не мотивовано виправдав засуджених у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 та ч.2 ст.365 КК України.
На думку апелянта, судом безпідставно відхилено і його клопотання, підтримане в судовому засіданні державним обвинувачем, про об»єднання даної справи з виділеною в окреме провадження кримінальною справою №1-45/10 щодо працівників міліції ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яка знаходиться в провадженні Ужгородського міськрайонного суду, по якій досудовим слідством цим особам інкримінований спільний з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 епізод обвинувачення, пов»язаний з заподіянням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2
Апелянт вважає, що з цього приводу місцевим судом не виконана ухвала апеляційного суду від 21 вересня 2010 року, в якій, у зв»язку з скасуванням попереднього вироку щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і повернення справи на новий судовий розгляд, зазначено про доцільність об»єднання обох справ з метою всебічного, повного та об»єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Заслухавши доповідача, думку прокурора та представника потерпілого, які підтримали подані апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_4 та захисників засуджених, які просять апеляції залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому ОСОБА_4, апеляційний суд вважає, що апеляції прокурора та представника потерпілого підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та докази в обґрунтування своїх висновків, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Цим вимогам кримінально-процесуального закону постановлений у справі вирок не відповідає.
Зокрема, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 досудовим слідством пред»явлено обвинувачення за ч.1 ст.122 КК України за фактом заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 та за ч.4 ст.27 - ч.2 ст.365 КК України за підбурення до вчинення цього злочину з перевищенням своїх службових обов»язків співробітників міліції ОСОБА_6 і ОСОБА_7
Виправдавши ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27-ч.2 ст.365 КК України із-за недоведеності цього обвинувачення, суд всупереч вимогам ч.4 ст.334 КПК України у мотивувальній частині вироку не виклав формулювання обвинувачення, яке визнав недоведеним.
В цій частині вирок не ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді та належній оцінці всіх доказів у їх сукупності, так як містить тільки стислий виклад показань допитаних у судовому засіданні підсудних, потерпілого та свідків без зазначення мотивів, чому суд не взяв до уваги і відкинув докази обвинувачення, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час досудового слідства ( т.1, а.с.30-31, 35, 36-37,44), які не досліджувалися в судовому засіданні.
При цьому, як убачається з протоколу судового засідання, підсудні, потерпілий ОСОБА_2 та свідки обвинувачення по вказаному епізоду обвинувачення допитані вкрай поверхово, їх покази щодо причетності до заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень інших осіб, зокрема працівників міліції ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яких за версією обвинувачення засуджені підбурили до вчинення цього злочину, в протоколі не відображені, що свідчить про неповноту судового слідства при з»ясуванні обставин, які мали істотне значення при вирішенні судом питання про наявність у діях засуджених складу злочину, передбаченого ч.4 ст.27-ч.2 ст.365 КК України.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляції представника потерпілого та прокурора про те, що допущена неповнота судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могли вплинути на правильність прийняття судом рішення в частині виправдання засуджених за окремим епізодом обвинувачення, що є передбаченими ст.ст.268 та 369 КПК України підставами для скасування вироку.
З порушенням вимог ст.18 КПК України по справі проведені судові дебати.
Зокрема, в судовому засіданні 11 березня 2011 року приймав участь потерпілий ОСОБА_2 та його представник, однак у судових дебатах суд не надав слово потерпілому (т.3, а.с.56-58), що відповідно з роз»ясненнями, викладеними в п.29 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 2.07.2004 року « Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», є підставою для скасування вироку.
Зазначене істотне порушення вимого кримінально-процесуального закону було однією з підстав для скасування в апеляційному порядку попереднього вироку у справі (т.2, а.с. 280-284), однак обов»язкова вказівка апеляційного суду щодо неухильного дотримання вимог закону при проведенні судових дебат при новому розгляді справи судом не була врахована, що тягне за собою, відповідно до вимог ч.2 ст.374 КПК України, скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду необхідно забезпечити всебічний, повний і об»єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, дати належну оцінку зібраним у справі доказам і в залежності від встановленого прийняти законне й обґрунтоване рішення.
При цьому, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на необхідності перевірки доводів апеляції представника потерпілого ОСОБА_2 щодо наявності передбачених ст.26 КПК України підстав для об»єднання даної справи з наявною в провадженні Ужгородського міськрайонного суду кримінальною справою №1-45/10 про обвинувачення ОСОБА_6 і ОСОБА_7, так як по обох справах підсудним інкримінований спільний епізод обвинувачення, пов»язаний з заподіянням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 365, 366 та 374 КПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого ОСОБА_2 -адвоката ОСОБА_3 задовольнити.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2011 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Запобіжний захід підсудним ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишити підписку про невиїзд.
Судді: