Донецький апеляційний АДМІНІСТРАТИВНИЙ суд
У Х В А Л А
Іменем України
« 04 » червня 2008 року справа № 22а-2994/08
м. Донецьк, бул.Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача – Оніпко Н.О. – довір. від 12.02.2008 року № 1/275
від відповідача- Наумова О.С. – довір. від 05.03.2008 року б/н
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДобропільської об’єднаної державної податкової інспекції
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 23.10.2007 року
у справі№ 2а-1569/07
за позовом Державного підприємства “Добропіллявугілля”
до відповідача Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним припису податкового керуючого
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство “Добропіллявугілля” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним припису податкового керуючого.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2007 року у справі № 2а-1569/07 (суддя Стиран В.В.) позовна заява задоволена.
Податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.
Вважає, що усі активи позивача знаходяться у податковій заставі, тому, оскільки здійснюючи бартерну операцію підприємство фактично змінює форму компенсації за передачу права власності, тобто, грошові кошти на його рахунки не надійдуть, що спричинить ненадходження до бюджету сум податкового боргу.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.
ДП "Добропіллявугілля" має податкову заборгованість, яка на момент надання припису податкового керуючого складала 78521,3 тис.грн.
26.06.2007 року позивач звернувся до відповідача з запитом “Про погодження операцій з активами”, в якому, керуючись п.п.8.6.1 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, просив надати дозвіл на проведення заліку взаємної заборгованості з ТОВ “Укртехноресурс” на суму 11571 грн. 84 коп.
Податковий керуючий розглянувши надані матеріали, виходячи з того, що цінові умови по даній операції призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно та в повному обсязі погасити податковий борг, приписом від 11.07.2007 року № 14965/10/24 з посиланням на п.п. 8.6.5 п. 8.6 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заборонив позивачу здійснити погашення заборгованості шляхом проведення взаємозаліку з ТОВ “Укратехноресурс”.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права, податковий орган вважає все майно та майнові права такими, що перебувають у податковій заставі, що доводить витягом з Реєстру застав рухомого майна від 22 січня 2004 року.
Колегія суддів вважає висновок відповідача помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення, повноти і своєчасністі надходження податків, платежів.
Як зазначалось раніше, на момент звернення до суду та на теперішній час у позивача рахується податковий борг.
Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зметою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Згідно п.п. 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 цього Закону для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.
Таким чином, відповідач у справі – суб’єкт владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно суб’єктів господарювання та рішення якого є обов’язковими для їх виконання.
Наряду з викладеним, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті припису, який оспорювався, діяв з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством України, з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде право власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005 положення п.п.8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до п.4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР передбачено, що Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у п.1 ст.13 цього закону (Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим).
У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Активи позивача знаходилися у податковій заставі на дату набуття чинності наведеним рішенням, а саме 24 березня 2005 року, отже з дня прийняття зазначеного рішення немає правових підстав для розповсюдження податкової застави на усі активи як у минулому, так і у майбутньому, та відповідачем повинні бути внесені зміни в Державний реєстр обтяжень лише на майно, вартість якого відповідає сумі податкового боргу позивача.
Відповідачем такі зміни не були внесені.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 листопада 2003 року № 1255-4, який відповідно до його преамбули визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна.
Пунктом 2 розділу 9 “Прикінцеві та перехідні положення” зазначеного Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Згідно п.1 ст.37 Закону визначені види публічних обтяжень, до яких віднесена податкова застава, ст.39 передбачає реєстрацію публічних обтяжень в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає.
Абзацом 1 ст. 4 передбачено, що публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до Закону або рішення суду.
Відповідно до ст. 7 Закону у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен, визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису публічного обтяження чи, якщо опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. Якщо предметом обтяження є об'єкт, його опис надається за ідентифікаційними ознаками.
Згідно ст. 11 Закону обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 12 Закону передбачене, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до ч. І ст.70 Кодексу адміністративного судочинства належними-є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. 4.4 ст.70 КАС України передбачає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач не надав суду належних доказів доказів, що будь-які активи позивача перебувають у податковій заставі.
Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо того, що висновок відповідача про те, що всі активи перебувають у податковій заставі, є хибним, внаслідок того, що ним не розділяються два правових поняття: право податкової застави, яке є абсолютним, оскільки виникає на підставі закону одночасно з виникненням податкового боргу, та активи, які перебувають у податковій заставі, що пов'язано виключно з реєстрацією застави таких активів.
Таким чином, маючи право зареєструвати податкову заставу як публічну, відповідач не скористався таким правом, з точки зору державних інтересів не виконав певний обов'язок щодо її реєстрації.
За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись с. 7 Зкону України “Про податок на доану вартітсь”, ст. 2, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2007 року у справі № 2а-1569/07 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2007 року у справі № 2а-1569/07 за позовом Державного підприємства “Добропіллявугілля” до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними припису податкового керуючого - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 04.06.2008 року проголошений повний текст ухвали.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич
З оригіналом згідно
суддя І.В.Геращенко