Донецький апеляційний АДМІНІСТРАТИВНИЙ суд
У Х В А Л А
Іменем України
« 04 » червня 2008 року справа № 22а-4652/08
м. Донецьк, бул.Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засіданняЛітвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача – Кух М.М. – довір. від 01.02.2008 року б/н
від відповідача– Красовська І.К. – довір. від 20.02.2008 року № 2130/10-013, Вовченко Ю.І. – довір. від 05.05.2008 року № 5261/10-013
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуГорлівської об’єднаної державної податкової інспекції
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 19.02.2008 року
у справі№ 2а-3207/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донстроймаш”
до відповідача Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Донстроймаш” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 10.12.2007 року № 0000172334/2 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 6468 грн., в тому числі основний платіж в сумі 4636 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1832 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2008 року у справі № 2а-3207/08 (суддя Шальєва В.А.) позовна заява задоволена.
Податковою інспекцією подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.
Вважає, що податкове повідомлення – рішення, яке оскаржувалось, прийняте по факту встановлених порушень відповідно до норм чинного законодавства про оподаткування.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.
В основу повідомлення – рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 03.09.2007 року № 1937/23-4/30764574 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.03.2007 року.
В ході перевірки встановлені порушення вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижений податок на прибуток в сумі 10328 грн., а саме:
- в порушення п.п.8.8.2 п. 8.8, п.п.8.4.8 п.8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” товариство до складу валових витрат І кварталу 2006 року безпідставно віднесена вартість ремонту в сумі 5099 грн. нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Горлівка, вул.. Гагаріна, 16;
- в порушення п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” товариство безпідставно включило до складу валових витрат дебіторську заборгованість по взаєморозрахункам з ПП “Дизайн – Центр” в розмірі 7896 грн. 31 коп., перерахованих в якості передплати за ДСП шліфований;
- в порушення п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” товариство не зменшило суму валових витрат на суму списаної кредиторської заборгованості в розмірі 5548 грн., по якій скінчився строк позовної давності.
Як зазначено в акті перевірки, під час перевірки надані усі бухгалтерські документи, директором та головним бухгалтером надані пояснення щодо встановлених порушень, крім того, зазначені порушення не призвели до заниження податку на додану вартість.
Як свідчать матеріали справи:
- між ТОВ “Донстроймаш” та ТОВ Фірма “Фрідом” ЛТД укладений договір від 04.01.2005 року № 1 оренди нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Горлівка, вул.. Гагаріна, 16.
За період оренди позивачем зроблений ремонт зазначеного приміщення.
Листом від 01.08.2005 року № 202/1 позивач повідомив контрагента про розрив договору оренди у зв’язку з укладенням договору оренди офісного приміщення.
Станом на 01.10.2005 року по бухгалтерському обліку рахується залишкова вартість суми ремонту нежилого приміщення, в розмірі 5163 грн. 15 коп.
Як вважає податкова інспекція, відповідно до п.п.8.4.8 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, позивач повинен був включити до складу валових витрат суму недоамортизованого ремонту у ІІІ кварталі 2005 року, фактично зазначена сума в розмірі 5098 грн. 61 коп. включена до складу валових витрат у І кварталі 2006 року.
ТОВ “Донстроймаш” за договором від 02.08.2004 року б/н платіжним дорученням від 03.08.2004 року № 934 перерахувало грошові кошти на адресу ПП “Дизайн – Центр” в розмірі 7896 грн. 31 коп. в якості передплати за ДСП шліфований.
Станом на 01.10.2005 року – 01.04.2007 року товар позивачем не отриманий, згідно наказу господарського суд Дніпропетровської області від 28.02.2005 року № 6/7, виконавчій документ повернений стягувачу у зв’язку з тим, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, фактичне місцезнаходження невідоме, на розрахункових рахунках кошти відсутні, автотранспорту за боржником не рахується.
Як вважає податкова інспекція, в порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивач неправомірно включив зазначену суму до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2006 року, тоді як мав таке право у ІІІ кварталі 2004 року.
У перевіряємому періоді позивачем включена до складу валового доходу сума кредиторської заборгованості в розмірі 6658 грн. по взаєморозрахункам з постачальниками, по якій скінчився строк позовної давності:
ТОВ “Доннерудпром” - 4250 грн. (грудень 2003 року);
ТОВ “Укркомпром” – 2025 грн. (жовтень 2003 року);
ПП “Риндя” – 216 грн. (жовтень 2003 року);
ПП УМТЗ – 160 грн. 28 коп. (жовтень 2003 року);
КП “Компанія Дефа” – 2 грн. (вересень 2003 року);
Інші – 4 грн. 71 коп. (жовтень 2003 року).
Валові витрати визначені у відповідних звітних періодах за оприбуткуванням товарів від постачальників, вартість отриманих товарів не компенсована, у подальшому позивачем заборгованість списана як така, по якій минув строк позовної давності.
Як вважає податкова інспекція, в порушення п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем збільшена сума валових витрат у відповідних звітних періодах на суму 5548 грн.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.
Податкова інспекція в апеляційній скарзі вказує на порушення норм матеріального права, оскільки вважає, що податкове повідомлення – рішення прийняте на підставі норм чинного законодавства по факту встановлених порушень.
Колегія суддів вважає висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.
Таким чином, відповідач у справі суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Податок на прибуток віднесений до загальнодержавних податків і зборів в розумінні ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Порядок обчислення і сплати податку на прибуток врегульований Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника скарги про порушення позивачем вимог п.п.8.4.8 та п.п.8.4.10 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з наступних підстав.
Згідно п.п.8.8.2 п.8.8. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта.
Відповідно до зазначеної норми Закону у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:
а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;
б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.
Як встановлено окружним та апеляційним адміністративними судами, позивач відмовився від подальшого використання нежилого приміщення, яке орендував, у зв’язку з укладанням іншого договору оренди на більш вигідних умовах, тобто, відмова від приміщення, яке орендувалось, не пов’язана з підставами, викладеними у зазначених нормах Закону, тому колегія суддів вважає безпідставним посилання податкового органу на порушення позивачем вимог цієї норми.
Відповідач не заперечує проти того, що позивачем повинна була включитись сума недоамортизованго ремонту в розмірі 5099 грн. до складу валових витрат, але не у І кварталі 2006 року, а у ІІІ кварталі 2005 року.
Колегія суддів вважає такий висновок необгрунтованним, оскільки включаючи до складу валових витрат зазначену суму позивачем не припущено заниження оподатковуваного прибутку або податку на додану вартість, проти чого не заперечує і відповідач.
Крім того, колегія суддів враховує те, що за вимогами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” сума валового доходу або валових витрат визначається платником податку наростаючим підсумком, при цьому Законом визначений окремий порядок врахування від’ємного значення об’єкту оподаткування у наступних звітних податкових періодах, відповідачем не надано суду доказів урахування зазначеної операції в частині правильності визначення суми валових витрат позивача у ІІІ кварталі 2005 року
Колегія суддів вважає, також, помилковим висновок заявника скарги щодо порушення позивачем вимог п.5.2 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з наступних підстав.
Зазначений висновок зроблений відповідачем у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат суми витрат, сплачених позивачем ПП “Дизайн – Центр” в сумі 7896 грн. 31 коп. в якості передплати за ДСП шліфований, оскільки, як вважає податкова інспекція, виконавче провадження по стягненню цієї суми з боржника триває.
Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно абз. 1 п. 1.25 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.
Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним адміністративним судом, позивачем перераховані кошти на рахунок контрагента 03.08.2004 року в сумі 7896 грн. 31 коп., товар позивачу не поставлений, постановою від 29.12.2006р. виконавчій документ про стягнення зазначеної суми з боржника повернений стягувачу.
Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно п.п.12.1.1 п.12.1 ст. 12 цього Закону платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:
а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;
б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;
в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).
Таким чином, позивач правомірно, з урахуванням вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” включив суму безнадійної заборгованості до складу валових витрат після закінчення процедури стягнення такої суми у судовому порядку.
Колегія суддів вважає, також, необгрунтованним висновок відповідача щодо завищення суми валових витрат позивачем у І кварталі 2007 року на суму кредиторської заборгованості в розмірі 6657 грн. 99 коп., по якій сплинув строк позовної давності, з вищенаведених підстав.
Крім того, відповідно до п.5.11 ст.5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Ні Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ні яким – небудь іншим законодавчим актом не передбачене коригування валових витрат у зв’язку з списанням безнадійної кредиторської заборгованості, по який сплинув строк позовної давності.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 2, 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2008 року у справі № 2а-3207/08 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2008 року у справі № 2а-3207/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донстроймаш” до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 04.06.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 09.06.2008 року.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич
З оригіналом згідно
головуючий суддя І.В.Геращенко