ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
головуючого - Харченка В.В.
суддів - Берднік І.С.
Бим М.Є.
Леонтович К.Г.
Чалого С.Я.
при секретарі - Деревенському І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 28 жовтня 2003 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Тубільцівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання недійсним рішення № 10-3 від 18 квітня 2000 року в частині скасування рішення виконавчого комітету № 76 від 24 листопада 1999 року про надання йому земельної ділянки розміром 0, 02 га під розширення особистого підсобного господарства та зобов,язання відповідача виділити в натурі земельну ділянку 0,02 га.,
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тубільцівської сільської ради народних депутатів області про визнання недійсним рішення № 10-3 від 18 квітня 2000 року в частині скасування рішення виконавчого комітету № 76 від 24 листопада 1999 року та зобов,язання відповідача виділити в натурі земельну ділянку 0,02 га..
Зазначав, що рішенням виконавчого комітету Тубільцівської сільської ради № 76 від 24 листопада 1999 року йому було надано земельну ділянку розміром 0, 02 га під розширення особистого підсобного господарства.
Рішенням Тубільцівської сільської ради № 10-3 від 18 квітня 2000 року скасовано рішення виконавчого комітету № 76 від 24 листопада 1999 року про надання йому земельної ділянки площею 0,02 га.
Посилаючись на те, що він не давав згоди на вилучення земельної ділянки 0,02 га, позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Черкаського районного суду від 16 липня 2003 року, залишеним без змін ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2003 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з,ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 28 жовтня 2003 року, а справу направити на розгляд в місцевий суд Черкаського району у новому складі суддів.
В суд касаційної інстанції ОСОБА_1 не з,явився, належним чином, відповідно до вимог ст. 35 КАС України, повідомлений про місце і час розгляду справи.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу Тубільцівська сільська рада зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 квітня 2004 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 свій жилий будинок НОМЕР_1 з прибудовою та мансардою і надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1. Земельна ділянка, якою користувався ОСОБА_1 рішенням сессії № 16-5 від 2 червня 2004 року надана в користування ОСОБА_2
В суд касаційної інстанції представник Тубільцівської сільської ради не з,явився, належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчить розписка.
Заслухавши доповідь судді Берднік І.С., перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, що рішенням виконавчого комітету Тубільцівської сільської ради № 76 від 24 листопада 1999 року ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_1, було надано земельну ділянку розміром 0, 02 га під розширення особистого підсобного господарства.
Рішенням Тубільцівської сільської ради № 10-3 від 18 квітня 2000 року скасовано рішення виконавчого комітету № 76 від 24 листопада 1999 року про надання земельної ділянки площею 0,02 га ОСОБА_1 в зв,язку з тим, що земельна ділянка у формуванні території села рахується вуличкою (землею загального користування), а не пустирем як зазначено в заяві ОСОБА_1
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання
недійсним рішення № 10-3 від 18 квітня 2000 року в частині скасування рішення виконавчого комітету № 76 від 24 листопада 1999 року; суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виконкомом Тубільцівської сільської ради 24 листопада 1999 року прийняв рішення № 76 про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,02 га під розширення особистого підсобного господарства помилково, у відсутності інформації про те, що вказана земельна ділянка в формуванні території с. Хрещатик рахується вулицею (провулком), тобто землею загального користування, а не пустирем, як це було зазначено в заяві ОСОБА_1 про виділення йому цієї земельної ділянки; ця земельна ділянка не виділялась в натурі і акт передачі не складався, тому не було надано право користування земельною ділянкою і не було необхідності брати його згоди на вилучення цієї ділянки; ОСОБА_1 пропустив передбачений ст. 71 ЦК (в редакції 1963 року) строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.
З таким висновком судів погоджується і суд касаційної інстанції.
Враховуючи наведене та те, що згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року, рішення про надання земельеної ділянки могло прийматись виключно на сессії ради ( а не виконкомом), та те, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 квітня 2004 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 свій жилий будинок НОМЕР_1 з прибудовою та мансардою і надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, а земельна ділянка, якою користувався ОСОБА_1 рішенням сессії № 16-5 від 2 червня 2004 року надана в користування ОСОБА_2; колегія суддів вважає, що підстав для скасування постановлених по справі судових рішень немає.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду від 16 липня 2003 року та ухвалу судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 28 жовтня 2003 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий - Харченко В.В.
Судді - Берднік І.С.
Бим М.Є.
Леонтович К.Г.
Чалий С.Я.