Дата документу Справа № 11-525/12

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

у справі ОСОБА_1

місто Запоріжжя

18 квітня 2012 року №11-525

Апеляційний суд Запорізької області у складі суддів:

Бараненко Л.Я. -головуючої, Шпоньки В.П. - доповідача, Яцуна С.Б.,

за участю прокурора Стоматової В.П., засудженого ОСОБА_1 і його захисника -адвоката ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1 і самого засудженого на вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 5 грудня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд установив:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Запорізькій області, Веселівському районі, смт Веселе, а проживаючому в АДРЕСА_1, такого який має середню освіту, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

16 грудня 2010 року вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за ч.4 ст.187, п.п.4,6,12 ч.2 ст.115, ст.70 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, -

засуджено до позбавлення волі за ч.4 ст.187 КК України на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за ч.2 ст.121 КК України на 8 років, за ч.1 ст.152 КК України на 4 роки і за сукупністю цих злочинів, на підставі ч.1 ст.70 КК України, остаточно на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

В силу ч.4 ст.70 КК України, з урахуванням вироку від 16 грудня 2010 року, ОСОБА_1 призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Початок строку відбування покарання, із зарахуванням попереднього ув'язнення з 1 квітня 2004 року по 22 липня 2005 року, засудженому ОСОБА_1 обчислено з 12 серпня 2009 року.

Судові витрати у сумі 169,50 грн. покладені на засудженого ОСОБА_1

Питання про речові докази вирішені вироком відповідно до вимог статті 81 КПК України.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені 30 жовтня 2002 року, приблизно о 2330 год., нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з проникненням у житло і із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6, яка народилася у 1924 році, згалтуванні з використанням безпорадного стану потерпілої ОСОБА_6 та у нанесенні їй умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили її смерть.

В апеляціях:

захисник стверджує про порушення права засудженого на захист при проведенні досудового слідства, наявність в матеріалах справи ще декількох явок з повинними про вчинення іншими особами злочину у вчинені якого визнано винним засудженого. За переконанням захисника однобічність і неповнота судового слідства безумовно тягне повернення справи прокуророві на додаткове розслідування, а тому він просить про скасування вироку;

засуджений також стверджує про однобічність і неповноту судового слідства, «перекручування фактів», але при цьому не розкриває сутності «перекручування фактів». Просить про скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування.

В судовому засіданні апеляційної інстанції:

захисник підтримав доводи апеляцій і повторно звертає увагу на те, що після скасування 28 вересня 2005 року судом апеляційної інстанції попереднього судового рішення суду першої інстанції від 22 липня 2005 року про направлення справи на додаткове розслідування (т.3 а.с.126-128), при новому розгляді справи, суд першої інстанції порушив вимоги ст.257 КПК України за якими він був зобов'язаний при розгляді справи безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи, але цього не зробив у повному обсязі;

засуджений підтримав доводи, які ним викладені в його апеляції. Просить її задовольнити;

прокурор знайшла вирок таким, який підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням судом першої інстанції вимог безпосереднього дослідження доказів після скасування рішення суду про направлення справи на додаткове розслідування.

Здійснивши апеляційну перевірку вироку апеляційний суд вбачає підстав до часткового задоволення апеляцій, а вирок скасуванню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.375 КПК України, якою врегулюванні питання розгляду справи судом першої інстанції після скасування вироку (постанови) апеляційним судом суд першої інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами глав 25 - 28 цього Кодексу. Тобто, суд першої інстанції повинен провести підготовчу частину судового засідання, судове слідство і лише після цього -судові дебати, надати останнє слово та постановити вирок.

Як убачається з матеріалів справи суд першої інстанції ці вимоги кримінально-процесуального закону не виконав і після скасування попереднього судового рішення про направлення справи на додаткове розслідування від 22 липня 2005 року ухвалою апеляційного суду від 28 вересня 2005 року (а.с.126-128) у наступних судових засіданнях лише призначив і забезпечив проведення судово-психологічної експертизи та організаційно забезпечив виконання судового доручення про призначення і проведення генетичної експертизи органами досудового слідства (в порядку ст.3151 КПК України).

Зазначені дії суду з розгляду справи після скасування попереднього судового рішення свідчать про невиконання судом вимог правових норм глав 25 і 26 кримінально-процесуального закону у повному обсязі, вимог ст.375 КПК України та порушення вимог ст.257 КПК України за якими суд був зобов'язаний при розгляді справи безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи. Такі порушення є істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення (вирок чи постанову). Тому, в цьому випадку, постановлений по справі вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд для виконання судом всіх процесуальних норм пов'язаних з розглядом справи судом першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить також ретельно перевірити обґрунтованість доводів, які викладені в апеляційних скаргах засудженого і його захисника з метою перевірки законності отримання органами досудового слідства доказів обвинувачення, законність отримання яких саме оспорюється стороною захисту.

На підставі викладеного та керуючись статями 362, 365, 366 КПК України, апеляційний суд ухвалив:

апеляції засудженого ОСОБА_1 і його захисника-адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 5 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий в той же місцевий суд іншим складом суду.

Судді

Шпонька В.П. Бараненко Л.Я. Яцун С.Б.